Рішення № 110519377, 13.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року Справа № 160/10768/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняПівоваров В.С. за участі: представник позивача представник відповідача Войтенко К.В. Засипка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В4" від 14.01.2022 № 000/16/32-00-07-01-03-32;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В1" від 14.01.2021 № 000/14/32-00-07-01-03-32.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Віктор і К» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року (вх. від 20.10.2021 №9310505995), за результатами якої складено Акт № 868/32-00-07-01-03-27/20651018 від 17.12.2021 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 000/16/32-00-07-01-03-32 та від 14.01.2021 № 000/14/32-00-07-01-03-32. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також, представником відповідача повідомлено, що в податковому повідомленні-рішенні Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В1" № 000/14/32-00-07-01-03-32 помилково зазначено дату винесення 14.01.2021 замість 14.01.2022.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Віктор і К» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року (вх. від 20.10.2021 № 9310505995).

Перевіркою встановлено порушення:

абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2021 року на суму 2 231 429 гривень.

Враховуючи вищевикладене та результати Акту №738 (ППР від 16.11.2021 №000/423/32-00-07-01-03-32) та Акту № 797 (ППР від 14.12.2021 №000/454/32-00-07-01-03- 32) ПП «Віктор і К» порушено:

п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в вересні 2021 року в розмірі 2137028 гривень;

п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в вересні 2021 року в розмірі 3072350 гривень.

За результатами перевірки складено Акт № 868/32-00-07-01-03-27/20651018 від 17.12.2021 року на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2022 № 000/16/32-00-07-01-03-32 та від 14.01.2021 № 000/14/32-00-07-01-03-32.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

З аналізу наведених норм права можна дійти висновку про те, що в разі, коли за результатами перевірки контролюючим органом встановлено завищення задекларованого платником податку залишку від`ємного значення податкової декларації з ПДВ і прийнято податкове повідомлення-рішення за формою В4 та якщо платником податку здійснюється оскарження такого податкового повідомлення-рішення, то сума завищеного залишку від`ємного значення відображається в рядку 16 декларації після узгодження такого податкового повідомлення-рішення.

Підставою для зменшення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість стало податкове повідомлення-рішення від 16.11.2021 року № 000/423/32-00-07-01-03-32.

Однак, контролюючим органом не враховано, що податкове повідомлення - рішення від 16.11.2021 року № 000/423/32-00-07-01-03-32 з урахуванням строків визначеними пунктом 56.19 ст. 56 ПК України підприємством оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України та в подальшому оскаржено в судовому порядку шляхом подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви (№160/4438/22).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 160/4438/22 Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віктор і К" задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року в адміністративній справі №160/4438/22 скасовано.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Віктор і К" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 000/423/32-00-07-01-03-32 від 16.11.2021 р. за формою «В4», яким Приватному підприємству «ВІКТОР І К» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3009182,00 грн.

Також, підставою для зменшення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість стало податкове повідомлення - рішення від 14.12.2021 року № 000/454/32-00-07-01-03-32.

Однак, контролюючим органом не враховано, що податкове повідомлення - рішення від 14.12.2021 року № 000/454/32-00-07-01-03-32 з урахуванням строків визначеними пунктом 56.19 ст. 56 ПК України підприємством оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України та в подальшому оскаржено в судовому порядку шляхом подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви (№160/7968/22).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 160/7968/22 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення за формою «В4» від 14.12.2021 року №000/454/32-00-07-01-03-32.

За наведених обставин, у ПП «ВІКТОР І К» на час подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2021 року був відсутній обов`язок відображати у рядку 16.1 суму зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 16.11.2021 року № 000/423/32-00-07-01-03-32 та від 14.12.2021 року № 000/454/32-00-07-01-03-32 до дня набрання судовими рішеннями законної сили за результатами їх оскарження.

Також, під час проведення перевірки були досліджені господарські відносини між ПП «ВІКТОР І К» та ТОВ "МІЛЛ-АГРО" за договором поставки № 21012101 від 21.01.2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаними у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору).

Специфікацією № 1 від 21012101 від 21.01.2021 року сторонами було погоджено поставку товару соняшник у кількості 200 тн. за ціною 21500,00 грн. за одиницю з ПДВ.

В межах даного договору ПП «ВІКТОР І К» придбало насіння соняшника у кількості 201,319 тн. на загальну суму 4 404 961,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4 від 23.01 2021 року, товарно-транспортною накладною № 02/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 3 від 23.01.2021 року, товарно- транспортною накладною № 01/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 5 від 23.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 03/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 6 від 24.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 04/01 від 24.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 7 від 24.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 05/01 від 23.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 8 від 25.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 07/01 від 26.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії, видатковою накладною № 9 від 26.01.2021 року, товарно-транспортною накладною № 06/01 від 25.01.2021 року з відміткою щодо якості товару лабораторії.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні

В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам

Крім того, в процесі перевірки були досліджені господарські відносини між ПП «ВІКТОР І К» та ТОВ РОСТОК за договором поставки № 06092120 від 06 вересня 2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаними у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору).

В межах даного договору ПП «ВІКТОР І К» придбало насіння соняшника на загальну суму 8200731,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № 49 від 30.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 19 від 29.09.2021 року, видатковою накладною № 42 від 21.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 18 від 20.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 17 від 20.09.2021 року, видатковою накладною №45 від 17.09.2021 року, видатковою накладною № 44 від 15.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 14 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 43 від 15.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 13 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 41 від 14.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 12 від 13.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 11 від 13.09.2021 року, видатковою накладною №40 від 14.09.2021 року, видатковою накладною № 39 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 6 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 5 від 11.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 5 від 10.09.2021 року, видатковою накладною № 38 від 10.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № З від 10.09.2021 року,

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні.

В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам

Також, в процесі перевірки були досліджені господарські відносини між ПП "ВІКТОР І К" та ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ за договором купівлі-продажу № 15/04/21 від 15.04.2021 року, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1 1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п.2.1 Договору).

В межах даного договору ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ поставило товар скретч плівку у кількості 2016 рулонів на суму 248379,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 138 від 20.09 2021 року, товарно-транспортною накладною 138 від 20.09.2021 року.

Також, в процесі перевірки були досліджені господарські відносини між ПП "ВІКТОР І К" та ФГ «СОЛАРД АГРОКУЛЬТУРА» за договором поставки №27082102 від 27 серпня 2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію насіння соняшника в кількості та за ціною вказаними у рахунках та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору (п. 1.1 Договору). Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DDP (склад покупця) (п. 2.1 Договору). Датою поставки товару вважається дата відмітки лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних постачальника (п. 2.3 Договору).

В межах даного договору ПП «ВІКТОР І К» придбало насіння соняшника на загальну суму 3913740,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 28.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/5 від 28.09.2021 року, № 30 від 24.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/4 від 24.09.2021 року, № 29 від 21.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/3 від 28.09.2021 року, № 16 від 16.09.2021 року, актом приймання-передачі №2/2 від 16.09.2021 року, №26 від 14.09.2021 року, актом приймання-передачі № 2/1 від 14.09.2021 року, № 25 від 08.09.2021 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 08.09.2021 року.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні.

В подальшому придбану продукцію було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п14.1 ст14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення та виконання договорів постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Матеріалами справи підтверджено, що первинні бухгалтерські документи в повній мірі відповідають вимогам частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд звертає увагу на те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 21 грудня 2018 року по справі №805/2030/16-а, від 21 грудня 2018 року по справі №826/5774/17, від 20 грудня 2018 року по справі №826/9632/16, від 20 грудня 2018 року по справі №815/4992/16, від 20 грудня 2018 року по справі №820/2946/18 та від 20 грудня 2018 року по справі №818/770/17.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених позивачем з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковими накладними), які наявні в матеріалах справи. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів відповідача у цій частині

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 09.04.2019 року №2340/4021/18, від 25.06.2019 року по справі №825/501/15-а, від 03.09.2019 року №810/3436/15, від 05.09.2019 року №805/187/16-а.

Посилання контролюючого органу щодо відсутності необхідної кількості у виробничих, складських і трудових ресурсів у контрагентів в об`ємі, необхідному для виконання зазначених договорів є необґрунтованим, оскільки договори купівлі-продажу (поставки) дозволяють залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду у справах № 810/2741/17, № 825/2387/18, № 820/2516/17, № 822/5413/19.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів про те, що господарські операції позивача не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позовну заяву слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В4" від 14.01.2022 року №000/16/32-00-07-01-03-32.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою "В1" №000/14/32-00-07-01-03-32, яке винесене на підставі акту № 868/32-00-07-01-03-27/20651018 від 17.12.2021 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 24810,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2023 року.

Суддя О.В. Єфанова