Ухвала суду № 110518221, 28.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/3098/23

Справа № 754/5577/23

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» - позивач

ОСОБА_1 - відповідач 1

ОСОБА_2 - відповідач 2

ОСОБА_3 - відповідач 3

ОСОБА_4 - відповідач 4

ОСОБА_5 - відповідач 5

Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа

Ременюк Т.О. - адвокат позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до суду подано позов з проханням визнати відповідачів такими, що втратили право користування кв. АДРЕСА_1. Своє право вимог позивач обґрунтовує наявністю свого права власності на кв. АДРЕСА_1.

Згідно ст. 319 ЦК України, 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов`язує. 5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності. 7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно ст. 322 ЦК України, 1. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, 3. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позов не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

На порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позов не містить: відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти самого позивача.

На порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, окрім прізвища імені і по батькові представника позивача позов не містить жодної інформації, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відносно представника позивача.

На порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позов не містить імені і по батькові відповідачів: 2 - 5, хоча на виконання вимог ч. 4 ст. 319 і ст. 322 ЦК України позивач зобов`язаний знати дану інформацію.

На запити суду від 28.04.2023 до суду надійшла інформація про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи та відповідно до якої відповідач 3 і відповідач 5 є неповнолітніми на час підписання та подання позову.

Про неповноліття на час подання позову двох відповідачів, позивачу достовірно було відомо, що підтверджується доданим до позову витягом з реєстру територіальної громади м. Києва.

На порушення п. 2, п. 3, п. 4 і п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позов не містить жодної інформації про опікунів/піклувальних/законних представників двох неповнолітніх відповідачів, хоча з урахуванням ст. ст. 319, 322 ЦК України, дана інформація є доступною для позивача.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, 1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

На порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позову не додається додаток № 5 про який вказується в графі позову: «Додатки».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Неналежне виконання позивачем положень і вимог ст. ст. 319 і 322 ЦК України та ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, які сторона позивача спроможна виконати, перешкоджає відкриттю провадження у справі.

За таких обставин, позов залишається без руху з наданням строку для усунення його недоліків.

Недоліки мають бути усунуті шляхом подання нової редакції позову з його копіями, відповідно до кількості відповідачів/законних представників неповнолітніх відповідачів або адрес останніх з обґрунтованим спростуванням зазначених недоліків та повним виконанням вимог ст. ст. 175-177 ЦПК України.

При цьому, супровідний лист має містити номер справи і провадження та прізвище і ініціали судді.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Подану у справі № 754/5577/23 позовну заяву акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ: 23494714) залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві або його представнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: