Ухвала суду № 110507368, 13.04.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12542/20

Провадження № 6/369/139/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 в інтересах заявника ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вказана заява.

Вирішуючи питання про призначення розгляду справи, суддя приходить до наступного.

Частиною першоюст. 2 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, згідно з ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частин першоїст. 19 Цивільного процесуального кодексу Українирегламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першоїстатті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено уст. 16Цивільного кодексу України.

Відповідно дост.20 Цивільного кодексу Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена уст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Поряд з цим, основою, для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.

Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з цим заявник просить суд скасувати постанову судового виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження №АСВП 69586921, боржник ОСОБА_2 , стягувач АТ «ПРИВАТБАНК» та зобов`язати виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) провести виконавчі дії у відповідності до вимог законодавства.

Отже, заявник у своїй заяві висловлює незгоду з діями державного виконавця, прийнятими в порядку виконання судового рішення, у виконавчому провадженні де він є боржником, тобто стороною виконавчого провадження.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина першастатті 448 ЦПК України).

У даному випадку зазначені заявником вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному статтями 447, 448 розділу VII Судовий контроль за виконанням судових рішень Цивільного процесуального кодексу України.

За тиких обставин,суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, за заявою ОСОБА_1 в інтересах заявника ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в порядку ст. ст.447,448 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст.186, ст. ст.260,353,447,448 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах заявника ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК