Рішення № 110493901, 27.04.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/1129/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління ПФУ в Кіровоградській області (далі відповідач) в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи періоду роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора».

Крім того, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що з 04.12.2022 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Однак зазначає, що при призначенні пенсії їй не було враховано стаж роботи на посаді на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора» у період з 31.07.1982 до 03.05.2001. На її звернення до відповідача з приводу зарахування до страхового стажу періодів роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 з метою отримання грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», їй було відмовлено листом від 01.02.2023 з тих підстав, що до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а в даному випадку дитячий садок в колгоспі «Аврора» мав колективну форму власності.

Вважаючи вказані дії протиправними позивач звернулась до суд з даним позовом.

Головне управління ПФУ в Кіровоградській області заперечуючи проти позову надало письмовий відзив зміст якого фактично дублює зміст листа від 01.02.2023, яким позивачеві відмовлено у зарахування до стажу роботи періодів роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора» (а.с.37-40).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до паспорту позивача в грудні 2022 року вона досягла віку, який надає право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (а.с.24).

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2023р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується заявою та розпискою-повідомленням (а.с.99-101).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 18.01.2023 позивачеві призначено довічно пенсію за віком (а.с.30).

Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву на час досягнення пенсійного віку позивача її страховий стаж склав 41 рік 1 місяць 2 дні, з яких 18 років 9 місяців 25 днів спеціальний стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.39).

З метою отримання виплати грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, позивач звернулась до відповідача з приводу зарахування до стажу роботи періодів роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора».

Листом від 01.02.2023 їй було відмовлено з тих підстав, що до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а в даному випадку дитячий садок в колгоспі «Аврора» мав колективну форму власності (а.с.31,32).

Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернулась до суду з даними позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ правом на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Крім того, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" .

До розділу 1. «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років включено дошкільні навчальні заклади всіх типів та посади вихователів.

При цьому пунктом 2 Приміток до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно п.2 Постанови Ради Міністрів СРСР «О трудовых книжках колхозников» від 21.04.1975р. № 310, «трудовая книжка колхозника являєтся основным документом о трудовой деятельности членов колхозов. Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов, в том числе на членов риболовецких колхозов, с момента принятия их в члени колхоза».

Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 виписаної на ім`я позивача, в період з 31.07.1982 по 03.05.2001, вона була членом колгоспу «Аврора» та працювала вихователем дитячого садка «Аврора» (а.с.115-120).

Вказана обставина також підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.08.2022 №52 (а.с.80).

Таким чином, з урахуванням пункту 2 Приміток до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, період роботи позивача на посаді вихователя дитячого садка «Аврора» з 31.07.1982 по 03.05.2001, має бути зарахований до страхового стажу відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм видно, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп.24-27, від 13.06.2006, пп.18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (а.с.1), який зважаючи на вимоги ст.139 КАС України належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи періоду роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 31.07.1982 до 03.05.2001 на посаді вихователя дитячого садка колгоспу «Аврора».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК