Рішення № 110493806, 26.04.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/6000/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі Позивач) до ОСОБА_1 (також Відповідач) про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить стягнути з Відповідача податковий борг в сумі 56815,75 грн..

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за Відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 56815,75 грн., в тому числі: з орендної плати з фізичних осіб в сумі 56030,79 грн., а також по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 784,96 грн.. Оскільки відповідні кошти Відповідачем добровільно не сплачені, Позивач просить стягнути їх на користь місцевого бюджету.

Представник Відповідач подав до суду відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що Позивачем пропущено встановлений п.102.1 ст.102 ПК України строк давності 1095 календарних днів для звернення до суду з позовом. Крім того, представник заперечив сам факт існування заборгованості зі сплати податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб, а також вказав, що податковим органом неправильно визначено неналежного Відповідача у даній справі та в порушення вимог п.95.1 ст.95 ПК України не направлено податкову вимогу, що свідчить про передчасність звернення до суду з даним позовом (а.с.34-38).

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно пункту 41.1 цієї статті контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи убачається, що за Відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 56815,75 грн., в тому числі: з орендної плати з фізичних осіб в сумі 56030,79 грн., а також по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 784,96 грн. (а.с.18-20).

Зокрема, заборгованість з орендної плати з фізичних осіб виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень: №75546-1301 від 19.04.2017 (по терміну сплати 18.08.2017) в сумі 1882,20 грн., також нарахована пеня в сумі 653,31 грн.; №1959244-5204-1123 від 06.04.2018 (по терміну сплати 25.01.2019) в сумі 1882,20 грн.; №190962-5208-1128 від 23.08.2019 (по терміну сплати 09.12.2019) в сумі 17204,36 грн.; №23053-5207-1128 від 27.05.2020 (по терміну сплати 18.09.2020) в сумі 17204,36 грн.; №1206353-2404-1128 від 26.03.2021 (по терміну сплати 04.07.2021) в сумі 17204,36 грн. (а.с.9-13, 14).

В свою чергу, заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення №058259-2404-1123 від 22.04.2021 (по терміну сплати 23.08.2021) в сумі 784,96 грн. (а.с.15-17).

Щодо існування заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб представник Відповідача у відзиві зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2022, яке набрало законної сили 25.03.2022, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Міської ради м. Кропивницького (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, ЄДРПОУ 26241020) заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 16.05.2006 №210 у розмірі 5727,64 грн. та судовий збір у розмірі 1037,13 грн.. Отже, оскільки даним рішенням суду, яке набрало законної сили, та яке в силу ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційним фактом для інших судів не встановлено інших заборгованостей окрім як у розмірі 5727,64 грн. орендної плати, Відповідач вважає позовні вимоги ГУ ДПС у Кіровоградській області в частині стягнення податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб такими, що задоволенню не підлягають

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб визначено контролюючим органом згідно до податкових повідомлень-рішень №75546-1301 від 19.04.2017 (в сумі 1882,20 грн.), №1959244-5204-1123 від 06.04.2018 (в сумі 1882,20 грн.); №190962-5208-1128 від 23.08.2019 (в сумі 17204,36 грн.); №23053-5207-1128 від 27.05.2020 (в сумі 17204,36 грн.); №1206353-2404-1128 від 26.03.2021 (в сумі 17204,36 грн.).

Разом з тим, вказані ППР не охоплюються предметом цього позову, оскільки ці рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом спору у даній справі та у суду відсутні процесуальні повноваження у межах розгляду саме цієї справи здійснювати правовий аналіз цих ППР щодо правомірності нарахування грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача несплаченого податкового боргу, то предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України.

В той час питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі.

Судом встановлено, що вищевказані ППР були надіслані на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації місця проживання, що є його податковою адресою у розумінні п.45.1 ст.45 ПК України однак поштові відправлення повернулись до контролюючого органу без вручення з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Дані ППР є чинними та не оскаржені Відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку (доказів протилежного суду не надано).

Водночас, податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості не сплачені Відповідачем, а тому такі набули статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до пункту 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання вищевказаних норм ПК України контролюючим органом було надіслано на адресу Відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 07.02.2022 №0000929-1303-1123 на загальну суму 57982,53 грн., однак таке поштове відправлення повернулось до контролюючого органу без вручення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.21).

Отже, доводи представника Відповідача щодо порушення Позивачем вимог п.95.1 ст.95 ПК України спростовуються матеріалами справи.

Доказів оскарження або відкликання даної податкової вимоги суду не надано. Суду також не надано доказів, що з моменту виставлення податкової вимоги податковий борг Відповідачем було погашено.

Також, суд вважає безпідставними твердження представника Відповідача про пропуск податковим органом строку звернення до суду щодо стягнення податкового боргу.

Пунктом 102.1 ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно до п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Разом з тим, відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 року на усій території України карантин, який надалі неодноразово був продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, враховуючи приписи п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21, суд зазначає, що у цій справі перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і на сьогодні.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" дію п.52-2 підрозділу 10 розділу "Перехідні положення" XX ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Поряд з цим, даним Законом статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9, за змістом якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому, Законом України № 2142-IX від 24.03.2022 пункт 102.9 статті 102 ПК України після слів "надзвичайного стану" було доповнено словами "що вводиться в Україні", а Законом України №2260-IX від 12.05.2022 доповнено словами "крім випадків, передбачених цим Кодексом".

Отже, звернувшись до суду 29.12.2022 із цим позовом податковий орган дотримався визначених законодавством строків давності для стягнення податкового боргу.

Згідно до стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, на підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, а також враховуючи, що суду не надано доказів сплати податкового боргу, який підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Згідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Судом на встановлено таких витрат суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до місцевого бюджету податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 56030,79 грн. (п`ятдесят шість тисяч тридцять гривень 79 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до місцевого бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 784,96 грн. (сімсот вісімдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО