Рішення № 11049189, 30.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/28630.07.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

ДоКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

Простягнення 560 552,69 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-01 від 03.06.2010 року;

від відповідача: Годзяцький О.В. –дов. № 04424-1 від 11.01.10 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" "про стягнення 389240,63 грн. –основного боргу, 37225,87 грн. –пені, 111349,20 грн. –інфляційних витрат та 22736,99 грн. –3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію в повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 16.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.07.2010 року.

В судовому засіданні 05.07.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2010 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував. Крім того, в судовому засіданні 05.07.2010 року представник відповідача подав платіжні доручення та заяву про застосування строку позовної давності.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 05.07.2010 року розгляд справи відкладено на 30.07.2010 року.

В судовому засіданні 30.07.2010 року представник позивача надав письмове заперечення на відзив відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2010 року надав заяву про застосування строків позовної давності та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.07.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 3101540 о/р 3101540 про користування електричною енергією (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 Договору позивач постачає електричну енергію, як різновид товарної продукції споживачу, в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної енергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ, згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів, а відповідач своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 2Д до Договору, п.п.1, 2, 3, 5, 13, 18 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця. Період між датами зняття показань засобів прирівнюється до розрахункового періоду, що розпочинається в наступному календарному місяці та тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії.

Щомісяця 20-22 числа споживач, зобов’язується направляти свого уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Довженко, 12Б, для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписаний акт приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої активної електричної енергії один раз за фактичними показаннями споживання електроенергії.

Постачальник надає уповноваженому представнику споживача в день подання звіту рахунок на повний обсяг активної електричної енергії, який підлягає оплаті в поточному розрахунковому періоді, та має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з моменту його отримання.

Споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок та оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього Договору до 15 числа розрахункового періоду, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2006 р. по 01.05.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 1290169, 57 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 900928, 94 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 389240, 63 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що частина боргу в сумі 145, 43 грн. погашена до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту електричну енергію від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», яка міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед позивачем складала 389095, 20 грн. (389 240, 63 грн. –145, 43 грн.).

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 389095, 20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0, 75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену електроенергію енергію, керуючись п. 5.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 37225, 87 грн.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 5.1 Договору та дати внесення проплат, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 37011, 27 грн.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 111349, 20 грн. та 3 % річних в розмірі 22736, 99 грн. за період з червня 2006 року по травень 2010 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно до ч.ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності, а позивач не навів жодних підстав для її поновлення господарський суд вважає за необхідне до позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних застосувати трьохрічний строк позовної давності.

Таким чином, з урахуванням трьохрічного строку позовної давності та дати подачі позовної заяви до суду, а також враховуючи порядок розрахунків встановлений Додатком № 2Д до Договору, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 83081, 69 грн. та 3 % річних в сумі 20844, 27 грн. за період з 16.06.2007 року по 01.05.2010 року в межах розрахунку позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 389 095 (триста вісімдесят дев’ять тисяч дев’яносто п’ять) грн. 20 коп. основного боргу, 37011 (тридцять сім тисяч одинадцять) грн. 27 коп. пені, 83081 (вісімдесят три тисячі вісімдесят одна) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 20844 (двадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 27 коп. 3 % річних, 5300 (п’ять тисяч триста) грн. 32 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

06.09.2010р.