Рішення № 11049180, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/62011.08.10 За позовом Колективного підприємства «Райдужний»

до Управління з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в місті Києві ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпровська районна у місті Києві рада

про зобовязання замовити оцінку та укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Новаковський І.І.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою зобовязати відповідача замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту та зобовязати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 04.07.1995 р. № 48 в порядку та на умовах, передбачених актами законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.09 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпровську районну у місті Києві раду, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що згідно з п. 1 рішення Дніпровської районної ради народних депутатів від 04.07.95 р. № 48 спірні приміщення підлягають приватизації лише у 1995 році, проте позивач не скористався правом викупу у 1995 році, а у наступні роки Дніпровська районна рада не приймала рішень щодо включення до переліку приватизації приміщення за адресою: АДРЕСА_1 шляхом викупу його позивачем; рішення Дніпровської районної ради народних депутатів від 04.07.95 р. № 48 є актом одноразової дії і вичерпало свою дію із закінченням 1995 року. Крім того, відповідач зазначає, що укладення договору купівлі-продажу шляхом продажу викупу можливе лише при наявності правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості, зареєстрованого в БТІ, а оскільки останній документ станом на 19.04.2010 р. у Дніпровської районної ради відсутній, то укладення договору купівлі-продажу неможливе, адже Дніпровська районна рада не є власником будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач також вказує на те, у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться інші орендарі та власники приміщень; позивач не зазначає у своїй позовній заяві, які саме приміщення останній хоче придбати у вказаній будівлі.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, неналежне виконання учасниками судового процесу вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У судових засіданнях 29.03.2010 р., 19.04.2010 р., 19.05.2010 р., 14.06.2010 р., 19.07.2010 р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалися перерви.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не зявилися.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.08.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

Рішенням Дніпровської районної ради народних депутатів «Про заходи щодо прискорення приватизації комунального майна району»від 04.07.95 р. № 48 затверджено переліки нежилих приміщень, що перебувають у комунальній власності району та підлягають першочерговій приватизації у 1995 році, згідно з додатками 1 та 2; затверджено переліки обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 1995 році, згідно з додатком 3.

Рішенням Дніпровської районної в м. Києві ради № 48 від 4 липня 1995 року нежиле приміщення, розташоване у АДРЕСА_1, включено до переліку обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом його викупу колективним підприємством “Райдужний”.

10.07.95 року між Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду (орендодавець) та відповідачем був укладений договір № 281 оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець на основі розпорядження № 299 від 10.07.95 р. зобовязався надати, а відповідач прийняти в орендне користування нежилі будинки/приміщення для виконання статутної діяльності по АДРЕСА_1 площею 829,0 кв.м.

Листом № 78/46-А від 21 липня 1995 року представництво у Дніпровському районі Регіонального відділення по м. Києву Фонду державного майна України повідомило Колективне підприємство “Райдужний”, що згідно рішення ІІІ сесії Дніпровської районної в м. Києві ради народних депутатів м. Києва від 4 липня 1995 року за № 48 нежиле приміщення включено до переліку обєктів комунальної власності району, яке підлягає приватизації шляхом викупу Колективним підприємством “Райдужний”.

Пунктом 1.5. Статуту Колективного підприємства “Райдужний”, затвердженого загальними зборами організації орендарів “Райдужний” 16.09.94 р. та зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 16.09.94 р. за реєстраційним номером НОМЕР_1 встановлено, що Колективне підприємство “Райдужний” є правонаступником майнових прав та обовязків магазину № 1723 КП “Госптовари”.

27.07.95 р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу магазину “Госптовари” №1723 КП “Райдужний” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного комунального майна № 000285/30, за умовами якого продавець зобовязався продати, а покупець купити майно цілісного майнового комплексу магазину № 1723 “Госптовари” КП “Райдужний”, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання умов зазначеного вище договору Регіональне відділення фонду Державного майна України по м. Києву передало, а Товариство покупців членів трудового колективу магазину № 1723 “Госптовари” Колективне підприємство “Райдужний” прийняло зазначене вище майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом передачі майна державного підприємства магазину № 1723 “Госптовари” Колективне підприємство “Райдужний” від 09.08.95 р. № 225/30.

09.08.95 р., на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 27.10.95 р. № 1723 Товариству покупців членів трудового колективу магазину Госптовари 1723 КП “Райдужний” Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву видало свідоцтво про власність (реєстраційний № 225), з якого вбачається, що зазначене Товариство є власником майна цілісного майнового комплексу магазину 1723 “Госптовари” Колективне підприємство “Райдужний”, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

04.04.08 року позивач направив на адресу Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва заяву про включення обєкта майна площею 829 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до переліку обєктів, що підлягають приватизації

Судом встановлено, що 10 жовтня 2007 року Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 175 про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році.

27 березня 2008 році Дніпровська районна в м. Києві рада прийняла рішення за № 233, яким внесла зміни та доповнення до вказаного вище рішення від 10 жовтня 2007 року за № 175, доповнивши Додаток № 1 п. 47 та п. 48, які передбачають приватизацію нежилих приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1, площею 314,9 кв. м. та 171,9 кв. м., які включені до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом їх викупу відповідно фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вівіан”.

04.04.08 року позивач звернувся до відповідача із заявою про включення обєкту (нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2009 року у справі № 51/106 за позовом підприємства “Райдужний” до Дніпровської районної в м. Києві ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна, Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вівіан”, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву про визнання незаконним та скасування п. 47 та п. 48 додатку № 1 до рішення від 10.10.07 р. №175 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано п. 47 та п. 48 додатку № 1 до рішення Дніпровської районної в м. Києві ради “Про затвердження переліку обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, які підлягають приватизації у 4 кварталі 2007 року та у 2008 році” від 10 жовтня 2007 року за № 175, зі змінами та доповненнями внесених на підставі рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 27 березня 2008 року за № 233.

Зазначене судове рішення в апеляційному та/або касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 07.08.2009 р.

22.01.2010 р. позивач направив на адресу відповідача листа, відповідно до якого запропонував останньому замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту; укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної в м. Києві ради від 04.07.95 р. за № 48 в порядку та умовах, передбачених актами законодавства України.

01.04.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист, відповідно до якого просить відповідача замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту в договорі купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу; розглянути проект договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 829 кв.м., запропонований позивачем і у разі згоди з його умовами підписати його та скріпити печаткою і повернути один примірник договору позивачу для його подальшого нотаріального посвідчення в установленому законом порядку; за наявності заперечень щодо окремих умов договору позивач запропонував відповідачу скласти протокол розбіжностей, про що зробити застереження у договорі, та надіслати позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Як додаток до зазначеного листа позивач направив на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу у певній редакції.

Проте відповіді на зазначений лист позивач не отримав.

Позивач просить зобовязати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 04.07.1995 р. № 48 в порядку та на умовах, передбачених актами законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Згідно з вказаною статтею відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" державна програма приватизації (місцева програма приватизації - для органів місцевого самоврядування) визначає цілі, пріоритети та умови приватизації. Нормою даної статті встановлено також, що програма приватизації визначає відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.

Включення об'єктів малої приватизації до одного із переліків (шляхом викупу, продажу на аукціоні чи за конкурсом), здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців (ч. 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Таким чином, Державна програма приватизації є обовязковою (імперативною) нормою відносно визначення способу приватизації та включення обєкта, що підлягає приватизації, до того чи іншого переліків, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

В тому випадку, якщо Державною програмою приватизації передбачено конкретний спосіб приватизації відносно певних груп обєктів (пакет акцій, індивідуально визначеного майна, незавершеного будівництва), включення їх органами приватизації до відповідних переліків обєктів, що підлягають приватизації, та затвердження цих переліків органами місцевого самоврядування є обовязковим, на що вказують наведені вище положення законодавства з питань приватизації.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 13 грудня 2000 року по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), а саме в п. 2 ч. 1 зазначив про те, що пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Одним із винятків є Закон України “Про державну програму приватизації” від 18 травня 2000 року, який згідно п. 1 даного Закону діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Згідно з п. 4 Закону України “Про державну програму приватизації” всі нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нежиле приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, відноситься, як встановлено п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” (далі по тексту - Державна програма приватизації) - до обєктів групи А.

Таким чином, відповідно до п. 1 Розділу 1 “Загальні положення” Державної програми приватизації, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації”, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна.

Відповідно до п. 48 Державної програми приватизації продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.

Пунктом 49 Державної програми приватизації передбачено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Колективне підприємство “Райдужний” набуло права власності на обєкт приватизації групи “А” у межах займаної цим об'єктом площі будівлі (споруди, приміщення), про що свідчить договір купівлі-продажу комунального майна шляхом викупу від 8 серпня 1995 року. Позивач не скористався на момент приватизації вказаного вище обєкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим обєктом площі. Разом з тим, у суду відсутні відомості щодо наявності заборони відчуження нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та відмови Колективними підприємством “Райдужний” від приватизації вказаного обєкта (нежилого приміщення).

За таких обставин орган приватизації повинен був звернутися до позивача з пропозицією приватизувати нежиле приміщення шляхом викупу, право на яке гарантоване останньому з підстав, передбачених актами законодавства України, що викладені вище, і лише у випадку відмови Колективного підприємства “Райдужний” від приватизації, орган приватизації мав право запропонувати це майно на конкурсних засадах.

Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, а саме - ч. 3 ст. 2 останнього передбачено, що будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, тобто покупець ставши власником розташованого в нежилому приміщенні обєкта приватизації (майна комунальної власності), має право приватизувати вказане нежиле приміщення.

Відповідно до п. 5 ч. 7 Інформаційного листа Вищого Арбітражного суду України від 25 квітня 2001 року за № 01-8/500 пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону про малу приватизацію та іншими законами. Іншим Законом в даному випадку є Закон України “Про державну програму приватизації”, який надає покупцю право, а відповідно органу приватизації та органу місцевого самоврядування обовязок включити обєкт до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та затвердити його.

Таким чином, з наданих позивачем доказів та виходячи з наведених вище актів законодавства України випливає, що позивач з моменту набуття ним права власності на майно в межах нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу, має право на приватизацію цього нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 у такий спосіб як викуп.

Статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Ці угоди як окрема юридична категорія угод мають назву "угоди приватизації" (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. У разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору арбітражний суд вправі спонукати укласти цей договір лише продавця (п. 19 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. № 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна").

Відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. У разі його ухилення від укладення такого договору арбітражний суд за позовом покупця вправі спонукати продавця укласти названий договір, за умови, що рішення про приватизацію об'єкта не суперечить закону (п. 19 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. № 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації;об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.

Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники державних органів приватизації (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 1.2., 2.2. Положення про виконавчий орган Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної у м. Києві ради № 116-1 від 25.02.08 р. передбачено, що зазначене управління підзвітне та підконтрольне Дніпровській районній у м. Києві раді, підпорядковане голові та заступнику голови Дніпровської районної у м. Києві ради. Основними завданнями вказаного управління є: організація та проведення процедури приватизації обєктів комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва.

Пунктами 3.2.4., 3.2.6. Положення про виконавчий орган Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної у м. Києві ради № 116-1 від 25.02.08 р. передбачено, що Управління оренди та приватизації комунального майна відповідно до законодавства та за погодженням з головою ради здійснює продаж майна, що перебуває у комунальній власності, в процесі його приватизації; здійснює методичне та нормативне забезпечення процедури приватизації комунального майна територіальної громади Дніпровського району м. Києва.

Згідно з п. 3.2.16. зазначеного Положення передбачено, що Управління оренди та приватизації комунального майна за дорученням голови ради укладає договори купівлі-продажу обєктів комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва.

Як зазначалося вище, листами від 22.01.2010 р., від 01.04.2010 р. позивач пропонував відповідачу замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту; укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної в м. Києві ради від 04.07.95 р. за № 48 в порядку та умовах, передбачених актами законодавства України.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що згідно з п. 1 рішення Дніпровської районної ради народних депутатів від 04.07.95 р. № 48 спірні приміщення підлягають приватизації лише у 1995 році, проте позивач не скористався правом викупу у 1995 році, а у наступні роки Дніпровська районна рада не приймала рішень щодо включення до переліку приватизації приміщення за адресою: АДРЕСА_1 шляхом викупу його позивачем; рішення Дніпровської районної ради народних депутатів від 04.07.95 р. № 48 є актом одноразової дії і вичерпало свою дію із закінченням 1995 року. Крім того, відповідач зазначає, що укладення договору купівлі-продажу шляхом продажу викупу можливе лише при наявності правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на обєкт нерухомості, зареєстрованого в БТІ, а оскільки останній документ станом на 19.04.2010 р. у Дніпровської районної ради відсутній, то укладення договору купівлі-продажу неможливе, адже Дніпровська районна рада не є власником будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач також вказує на те, у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться інші орендарі та власники приміщень; позивач не зазначає у своїй позовній заяві, які саме приміщення останній хоче придбати у вказаній будівлі.

Суд визнає вказані твердження відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Оскільки в рішенні Дніпровської районної ради народних депутатів «Про заходи щодо прискорення приватизації комунального майна» від 04.07.95 р. № 48 не передбачено строку його дії, та враховуючи, що строку, протягом якого позивач має право реалізувати своє право на викуп нежилого приміщення не передбачено і законодавством України, суд приходить до висновку, що позивач має право в будь-який час звернутись з вимогою про реалізацією свого права на викуп нежилого приміщення.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 3, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, в силу вимог закону субєктом права власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва виступає Дніпровська районна в м. Києві рада.

Суд визнає неправомірним посилання відповідача на перебування у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 інших орендарів та власників приміщень, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу в реалізації передбаченого законом права на приватизацію.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Оскільки позивачем зазначено місцезнаходження спірного нерухомого майна та його площа, що, на думку суду, є ознаками, які вирізняють вказане нерухоме майно з-поміж іншого, суд визнає необґрунтованим посилання відповідача на не зазначення позивачем у позовній заяві, які саме приміщення останній хоче придбати у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, суд визнає неправомірним посилання позивача на факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва 29.04.2009 року у справі № 51/106 за позовом підприємства “Райдужний” до Дніпровської районної в м. Києві ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна, Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю “Вівіан”, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву про визнання незаконним та скасування п. 47 та п. 48 додатку № 1 до рішення від 10.10.07 р. №175 як на такі, що мають преюдиціальне значення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є субєктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Оскільки сторони у даній справі не є тотожними сторонам у справі № 51/106, на яке посилається позивач, суд дійшов висновку, що факти встановлені зазначеним судовим рішенням є такими, що не мають преюдиціального значення, а отже, судом до розгляду не приймаються.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що законодавством України передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а відповідач безпідставно ухиляється від укладення останнього, суд визнає позовні вимоги про зобовязати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 04.07.1995 р. № 48 в порядку та на умовах, передбачених актами законодавства. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить зобовязати відповідача замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту.

Суд визнає вказані вимоги правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно з ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема у випадках приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Орган приватизації на підставі акта оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готує проекти договору купівлі-продажу та акта передачі об'єкта, що приватизується (п. 3.8. Наказу Фонду державного майна України від 30.07.1998 р. № 1511 "Про затвердження Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації").

Відповідно до п. 3.2.11. Положення про виконавчий орган Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна, затвердженого розпорядженням голови Дніпровської районної у м. Києві ради № 116-1 від 25.02.08 р. Управління оренди та приватизації комунального майна укладає, за погодженням з головою ради, угоди щодо проведення незалежної експертної оцінки вартості обєктів приватизації.

Оскільки укладенню договору купівлі-продажу обєкта приватизації передує проведення його оцінки, а замовником такої оцінки майна відповідно до законодавства України виступає орган місцевого самоврядування, що може здійснювати свої повноваження через управління та інші виконавчі органи, суд визнає вимоги позивача про зобовязання відповідача замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати Управління з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в місті Києві ради (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд.1/1, ідентифікаційний код 35362506)замовити оцінку нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з метою встановлення її експертної вартості та визначення ціни продажу цього обєкту.

3. Зобовязати Управління з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в місті Києві ради (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд.1/1, ідентифікаційний код 35362506) укласти з Колективним підприємством «Райдужний” (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) договір купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 площею 829 кв.м. згідно з рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 04.07.1995 р. № 48 в порядку та на умовах, передбачених актами законодавства.

4. Стягнути з Управління з питань оренди та приватизації комунального майна Дніпровської районної в місті Києві ради (02094, м. Київ, бульвар Праці, буд.1/1, ідентифікаційний код 35362506) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Колективного підприємства “Райдужний” (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 06.09.2010 р.