Рішення № 11048937, 20.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.10 р.                     Справа № 23/160                               

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційна фірма ”Електронтехсервіс ЛТД” м. Жовті Води

до відповідача: Державного підприємства “Артемвугілля” м. Горлівка

про стягнення 14067, 94 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

В засіданні, яке відбулось 18.08.2010р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 20.08.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційна фірма ”Електронтехсервіс ЛТД” м. Жовті Води, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, державного підприємства “Артемвугілля” м. Горлівка, про стягнення 10032, 68 грн. боргу та 4035, 26 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу № Т-12/213-9тс від 10.04.2009р. щодо оплати вартості товару, отриманого представником відповідача за видатковою накладною № 000000222/2 від 07.05.2009р. - з 10596, 02 грн. відповідач оплатив позивачу лише 563, 34 грн.;

-          віднесення відповідача до державного сектору економіки;

-          ст.ст. 73, 193, 216, 220, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 525, 526, 534, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача щодо стягнення пені вважає необґрунтованими тому, що: позивач при вирахуванні пені не врахував того, що ч.2 ст.231 ГК України не стосується нарахування пені за порушення грошових зобов’язань, оскільки це питання врегульоване ч.6 цієї ж статті; не враховано обмежень нарахування пені, встановлених ч.6 ст.232 ГК України; позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, встановлений ст.258 ЦК України.

Позивач 18.08.2010р. подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення пені - позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4668, 45 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір купівлі-продажу № Т12/213-9тс від 10.04.2009р. за результатами тендерних торгів від 31 березня 2009р. (далі - договір № Т12/213-09тс), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався поставити і передати у власність покупця (відповідача) вузли та деталі для автомобілів за ціною, у кількості, асортименті, зазначених у специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти та оплатити вартість цього товару (п.1.1. договору). Умовами цього договору сторони також встановили, що:

- датою поставки продукції є дата, зазначена у видатковій накладній (п.1.2. договору);

- оплата продукції покупцем здійснюється за фактом постачання з відтермінуванням платежу 32 календарних днів (п.2.1. договору);

- за неналежне виконання зобов’язань сторони несуть відповідальність, передбачену ст.231 ГК України (п.6.1. договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р. (п.10.1. договору).

Сторони підписали між собою специфікацію до договору № Т12/213-9тс , в якій зазначили асортимент товару, який підлягав поставці, та ціну на нього.

Представник відповідача, який діяв в межах повноважень, визначених довіреністю серії ЯЖМ № 102 від 08.05.2009р., отримав від позивача товар на суму 10596, 02 грн. за видатковою накладною № 000000222/2 від 07.05.2009р. Представник відповідача підтвердив факт отримання ним товару за цією накладною (див. протокол судового засідання від 18.08.2010р.). Позивач заявив суду, що відповідач оплатив вартість цього товару лише на суму 563, 34 грн. Відповідач не надав суду доказів оплати решти вартості товару. Тому суд вимоги позивача щодо стягнення суми боргу задовольняє.

В тексті договору № Т12/213-9тс відсутній встановлений сторонами розмір пені чи штрафу за прострочку виконання грошового зобов’язання, п.6.1. договору містить лише посилання на ст.231 ГК України. Частиною 2 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. І саме стосовно відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань інше передбачено ст.1 Закону ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, де зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, суд дійшов висновку, що норми ч.2 ст.231 ГК України не стосується відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. У зв’язку з цим суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення пені.

Суд не приймає до уваги договір про надання правової допомоги від 17.08.2010р. довідку адвоката Білик С.І. та прибутковий касовий ордер від 17.08.2010р. тому, що: договір не містить конкретної суми грошових зобов’язань між позивачем та адвокатом Білик С.І.; прибутковий касовий ордер від 17.08.2010р. містить позначку, що платником послуг є Зерній А.А., а не позивач (печатка не читається); довідка містить позначку, що адвокат Білик А.А. отримав кошти від фізичної особи Зерній А.А., а не від позивача; позов не містить вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на послуги адвоката, а представник позивача таких клопотань не заявляв.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230-232, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства “Артемвугілля” (м. Горлівка, пр. Леніна, 13, р/р 26002002088000 в ЗАТ ”Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 32270533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Виробничо-комерційна фірма ”Електронтехсервіс ЛТД” (м. Жовті Води, вул. 50 років ВЛКСМ, б.2, р/р 26002155289001 у відділенні Жовтоводської філії ”Приватбанку”, МФО 305299, ЄДРПОУ 04947995) - 10032 грн. 68 коп. боргу, 100 грн. 33 коп. витрат на сплату держмита та 161 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя                               

В судовому засіданні 20.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.                               Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2010р.