Рішення № 1104883, 09.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" жовтня 2006 р. Справа № 341/20-06

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Ларікс” ЛТД, м. Київ

до

Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір”, м. Вишгород

про

стягнення 3301,30грн.

Суддя Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивача

Дзюбенко Л.П., довіреність б/н від 06.09.2006р.

від відповідача

не з’явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Ларікс” ЛТД, м. Київ (надалі - позивач) до дочірнього підприємства „Либідь” товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір”, м. Вишгород (надалі - відповідач) про стягнення 2778,84грн. основної заборгованості, 302,46грн. пені та судових витрат –118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102грн. державного мита.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2006р. розгляд справи було призначено на 11.09.2006р. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача в судові засідання.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та в уточненому розрахунку пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №4/75 від 01.01.2005р. щодо розрахунку за отриманий товар та просить суд стягнути з відповідача 2778,84грн. основного боргу та пеню за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар, що за перерахунком позивач становить 157,43грн.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2006р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між товариства з обмеженою відповідальністю Фірмою „Ларікс” ЛТД (продавець) та дочірнім підприємством „Либідь” товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу деревини №4/75 від 01.01.2006р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, продавець продає, а продавець купує товари народного споживання в кількості, асортименті та по цінам вказаним в накладних, доданих до даного Договору, які є його невід’ємною частиною.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2906,68грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.08.05р. РН №-17223 А, від 05.09.05р. РН №-17987 А, від 10.10.05р. РН №-22308 С, від 10.10.05р. РН №- 22309 А, 17.10.05р. РН №-23086 Ш, від 17.10.06р. №23112 А, від 29.11.05р. РН №-28412 Ш, від 29.11.05р. РН -28415 А, від 13.12.05р. РН №-30088 Ш, від 13.12.05р. РН №-30092 А, від 20.12.05р. РН №30969 Ш, від 20.12.05р. РН №-30973 А, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками.

Відповідно до п. 3.2. Договору, вся сума по накладній повинна бути оплачена не пізніше як через двадцять один календарний день, незалежно від того реалізував покупець товар чи ні.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань за поставлений товар розрахувався частково, сплативши платіжним дорученням №3915 від 21.12.05р. 127,84грн., у зв’язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 2778,84грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання без поважних причин не з’явився, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості по оплаті товару не надав.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2778,84грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.7.2. Договору, за несвоєчасну сплату платежу за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування, яка діяла на момент виникнення заборгованості, що за уточненим розрахунком позивача становить 157,43грн. та підлягає стягненню.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в розмірі 2936,27грн.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Либідь” товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 8А, код ЗКПОУ 30607839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Ларікс” ЛТД (03170, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 8, код ЗКПОУ 21491019) 2778,84грн. (дві тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 84коп.) основного боргу та 157,43грн. (сто п’ятдесят сім грн. 43коп) пені та судові витрати: 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваненко Я.Л.