Рішення № 11048681, 02.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2010Справа №2-24/2844-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" (98100, АРК, м. Феодосія, вул. Федько, 45, ідентифікаційний код 24492671)

До відповідача - Берегової сільської ради, АР Крим, ( 98179, м. Феодосія, смт. Берегове, вул. Приморська, 1, ідентифікаційний код 04367884)

про визнання недійсною у частині додаткової угоди до договору.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Орлова М. А., довіреність №1941/02-40 від 11.08.2010 р.; паспорт.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Берегової сільської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 25 липня 2007 року, що було зареєстровано у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в державному реєстрі земель зроблено запис від 28.07.2008р. за № 040801900312, недійсною у частині сплати орендної плати.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладенням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 1, 6607 га, розміщеної за адресою : м. Феодосія, вул. Курська, 1-А, щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, збільшення орендної плати та встановлення строків оплати, порушуються права позивача.

Так, за ствердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія" положення додаткової угоди від 12 травня 2008 року, укладеної до договору оренди земельної ділянки, площею 1, 6607 га, розміщеної за адресою : м. Феодосія, вул. Курська, 1-А у частині сплати орендної плати не відповідають нормам закону та протирічать їм, у зв’язку з чим повинні бути визнані недійсними.

17 червня 2010 року від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 21.06.2010 р. строк розгляду справи було продовжено.

29 липня 2010 року від Берегової сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, площею 1, 6607 га, розміщеної за адресою : м. Феодосія, вул. Курська, 1-А від 12.05.2008р. такою, що відповідає нормам чинного законодавства, та на підставі цього вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. Вказаний відзив долучений судом до матеріалів справи.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.07.2007 р. між Береговою сільською Радою ( Орендодавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Версія» ( Орендар ) був укладений договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 вказаного договору на підставі рішення 25 – ої сесії 5 – ого скликання Берегової сільської ради від 04.05.2007 р. №570 та рішення 28 – ої сесії 5 – ого скликання Берегової сільської ради від 18.07.2007 р. №647 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: м. Феодосія, с. Берегове, вул.. Курська, 1 -А, зона І ( перша ), оцінний район №9, кадастровий номер ділянки – 01.116.903.00. 01. 0010580.

На земельній ділянці знаходяться наступні об’єкти комплекс будівель і споруд дитячого оздоровчого табору «Родіна миру», що належить ТОВ «Версія» у відподіності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.07.2004 р., номер витягу 4046890.

Відповідно до п. 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2094973,05 грн.

Відповідно до п. 9 вказаного договору орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 1,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 31424,59 грн. за рік.

Відповідно до п. 11 вказаного договору орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно до 30 – ого числа наступного за звітнім місяця на рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до п. 8 вказаного договору вказаний договір був укладений строком на 49 років до 04.05.2056 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця.

Вказаний договір був зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 06.11.21007 р. за №040701900035.

Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено спірну Додаткову угоду від 12.05.2008 р. до вищевказаного договору оренди землі відповідно до якої, на підставі Закону України «Про державний бюджету України на 2008 р.» та рішення 44 – ої сесії 4 – ого скликання від 29.11.2005 р. №1232 «Про затвердження ставок та орендної плати за землю» п. 5 вказаного договору було викладено у наступної редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2153632,30 грн.

Пункт 9 вказаного договору було викладено у наступній редакції: після слів «…здійснюється орендарем з 01.01.2008 р. у грошовій формі із зазначенням 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 64 6087 грн. за рік без ПДВ до моменту закінчення договору».

Решту тексту договору оренди від 25.07.2007 р. було залишено без змін.

Вказана Додаткова угода була зареєстрована у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис від 28.07.2008 р. за №040801900312.

Позивач просить визнати недійсною вказану додаткову угоду в частині сплати орендної плати з 01.01.2008 р., оскільки вважає, що зобов’язання по сплаті орендної плати за землю, в тому числі в разі зміни розміру орендної плати, виникає з моменту державної реєстрації договору оренди ( додаткової угоди ) і, таким чином, зміна розміру орендної плати можлива виключно з дня державної реєстрації додаткової угоди до додаткової угоди.

При таких обставинах справи у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю» землекористувачі платять орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки засвідчується договором оренди землі, зареєстрованому у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 12 вказаного договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

-          зміни умов господарювання. Передбачених договором;

-          зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифі, зміни коефіцієнтів індексу інфляції, визначених законодавством;

-          погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-          виконання технічної документації з нормативної грошової оцінки;

-          в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 35 вказаного договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.

Відносини з приводу змін умов договору регулюються ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Порядок укладення угоди про зміну господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення. Способами укладення угоди про зміну договору є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. Таке визначення вважається цілком прийнятним виходячи з того, що порядок укладення договору може бути повною мірою застосований до укладення угоди про його зміну. У такому разі діє механізм:

- сторона, яка бажає змінити договір, надсилає пропозиції про це іншій стороні за договором;

- сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, розглядає її та у 20-денний строк повідомляє іншу сторону про результати її розгляду;

- у разі часткового прийняття пропозиції (наприклад, погодження на розірвання із висуненням певних умов, на яких має бути розірваний договір) може мати місце протокол розбіжностей: при незгоді із протоколом розбіжностей зміна є такою, що не відбулася, і договір продовжує дію на погоджених раніше умовах.

Стаття 654 ЦК України містить вимогу про вчинення змін або розірвання договору у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вже вказувалося вище між сторонами по справі було укладено спірну додаткову угоду, яка була підписана представниками обох сторін та завірена відповідними печатками, що свідчить про прийняття обома сторонами тієї обставини, що орендна плата у розмірі 64 6087 грн. повинна сплачуватися позивачем по справі саме з 01.01.2008 р.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З вказаного приводу необхідно зазначити, що перш за все свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді. Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235 ЦК.

Про те, що укладення спірної додаткової угоди було вільним і відповідало внутрішній волі позивача свідчить те, що в матеріалах справи відсутні докази заперечень позивача проти укладення вказаної додаткової угоди на момент надходження пропозиції, а згода щодо зміни договору в частині сплати орендної плати підтверджує сам факт підписання спірної додаткової угоди.

При цьому позивач не обгрунтовує свої вимоги статтями 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235 ЦК.

У позовної заяві позивач посилається на ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України. Однак яким конкретно актам цивільного законодавства суперечить дана додаткова угода, позивачем не вказано.

Також необхідно вказати, що 8 розділом 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в закон України «Про оренду землі», відповідно до якого частина 4 ст. 21 була викладена в наступній редакції:

«Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.».

Позивач вказує на той факт, що рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10 –рп/2008 було визнано неконституційним вищевказані зміни до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Однак треба вказати, що з 04 червня 2008 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03 червня 2008 року, яким внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до цих змін ч. 4 і 5 ст. 21 вказаного Закону викладено у наступній редакції, яка встановлює мінімальний і максимальний розмір орендної плати з земель несільськогосподарського призначення – не менш як трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» та не більше 12% їх нормативної грошової оцінки.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України повідмолено, що рішення буде складено у повному обсязі 06.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.