Рішення № 110458667, 16.12.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/8965/22

2/760/8439/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (далі - ТОВ «Росвен інвест Україна»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 188017 від 17 червня 2021 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Свої вимоги мотивує тим, що між нею та Публічним акціонерним товариством «Альфа Банк» було укладено кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна».

17 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №188017 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 304,61 грн з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

24 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового стягнення з позивача грошових коштів на користь відповідача на підставі вищевказаного виконавчого напису.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з позивача боргу, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, що підтверджує, на переконання позивача, відсутність доказів про безспірність заборгованості.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2022 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з даними зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому статтею181 ЦПК України, не подавали.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №188017 від 17 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Суд встановив, що 29 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №500815738, право вимоги за яким було в подальшому відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на підставі договору факторингу №01/12-1 від 01 грудня 2020 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», якому в свою чергу, Акціонерне товариство «Альфа Банк» відступило право вимоги на підставі договору факторингу №1 від 30 листопада 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 188017 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2019 року № 500815738, плату за вчинення виконавчого напису на загальну суму 23304,61 грн.

24 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталієм Ласловичем відкрито виконавче провадження №68294763 з метою примусового виконання вказаного вище виконавчого напису №188017 від 17 червня 2021 року.

Оскільки, на переконання позивача, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис з порушенням вимог глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, зокрема, не перевірено наявності доказів про безспірність заборгованості, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату встановлений Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі по тексту - Закон України від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ).

Як вбачається зі змісту виконавчого напису, при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Так, у відповідності до статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Такий перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до зазначеного вище переліку документів. Зокрема, доповнено переліком після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом з назвою: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин .

Так, у пункті 2 переліку вказано на можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Суд зазначає, що при вчинені виконавчого напису №188017 від 17 червня 2021 року, приватним нотаріусом не враховано, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, був визнаний судом незаконним та нечинним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині а після слів заставлене майно доповнити словами (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку) ; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу , п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. . Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання.

Зокрема, пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Неналежне виконання певними органами державної влади їх функцій щодо виконання судових рішень (не виключення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року з державного реєстру нормативно-правових актів) не впливає на набрання рішенням суду законної сили та на їх обов`язковість на всій території України, а тим паче не відміняє положення закону, а саме частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо втрати чинності нормативно-правовим актом чи його частиною з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, не містив пункту 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний у даній справі виконавчий напис №188017 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 17 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір №500815738 від 29 березня 2019 року, який надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що є самостійною підставою для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Більш того, суд наголошує, що відповідно до пункту 2.3. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що нотаріусу було надано усі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 1488,60 грн (992,40 грн за звернення до суду з позовом та 496,20 грн - за звернення до суду з заявою про забезпечення позову).

Керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18. 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 17 червня 2021 року, зареєстрований за № 188017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: 03126, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6;

треті особи:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Мала Житомирська, будинок 6/5;

приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович, місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Садова, будинок 25а, офіс 7.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова