Рішення № 110418911, 24.04.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 185/9315/22

№ 2/183/1637/23

24 квітня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4607 від 14.01.2022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з позивача на користь відповідача боргу у сумі 18253,40 грн.

В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що приватним виконавцем вчинено вищезазначений виконавчий напис, на підставі якого приватний виконавцеь виконавчого округу Хакрівської області Попляк В.В. відкрив виконавче провадження, в межах якого звернув стягнення на доходи позивача. Вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не посвідчено нотаріально. Нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог кредитора, повідомлення про усунення порушень боржнику не направлялося.

Ухвалою судді від 22 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, належним чином.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» було укладено кредитний договір №321534-КС-001 від 01 червня 2021 року, на підставі якого позичальником було надано позивачу кредитні кошти у сумі 20000 грн.

Копію виконавчого напису, який є предметом оскарження, позивачем не надано.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність у нотаріуса права вчиняти виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який не посвідчено нотаріально, а також про те, що заборгованість не є безспірною, суд виходить з наступного.

Відповідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: - оригінал нотаріально посвідченої угоди; - документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, у даному випадку суд позбавлений можливості встановити, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено на підставі договору, який не посвідчено нотаріально, оскільки у матеріалах справи виконавчий напис відсутній.

Позивачем до позовної заяви додано копію її паспорта, копії постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на доходи боржника, копії запитів. Зі змісту наведених документів неможливо встановити обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Ухвалою суду при відкритті провадження задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача копію кредитного договору, витребувано у приватного виконавця копію виконавчого напису та кредитного договору.

На виконання ухвали відповідач направив на адресу суду копію кредитного договору та повідомив, що інші документи підшиті до виконавчого напису та знаходяться на виконанні у приватного виконавця.

Ухвала про витребування доказів у приватного виконавця залишилася невиконаною з об`єктивних причин. Судом двічі направлялася ухвали про витребування доказів на офіційну адресу приватного виконавця, згідно довідок відділення поштового зв`язку від від 27.02.2023 та від 18.03.2023 конверти повернулися на адресу суду із зазначенням причини невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Позивач у свою чергу не цікавилася рухом справи, а також станом виконання ухвали про витребування доказів. Клопотання про витребування матеріалів нотаріальної справи у приватного нотаріуса або в нотаріальному архіві позивач не заявляла.

В силу ч.2 ст.83 та ч.1 ст.84 ЦПК України докази, на які посилається позивач, або клопотання про їх витребування, повинні бути подані разом з позовом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведених вище цивільних процесуальних норм, суд зазначає, що саме на ОСОБА_1 , як позивача у справі та особу, яка стверджує про порушення відповідачем її прав, покладено обов`язок довести ті обставини, на яку вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів щодо заявлених вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у позові, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 21 грудня 2022 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №68410834, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Попляк Володимиром Володимировичем, відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за №4607 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованості в розмірі 18 253,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 13 офіс 524;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м.Київ, пр-т Григоренка,15, прим.3;

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, адреса: 61003, Харківська область, м.Харків, провул.Подільський,5 оф.11.

Повне судове рішення складено і підписано 24 квітня 2023 року .

Суддя Оладенко О.С.