Рішення № 110389561, 12.04.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1888/19

Категорія 63

2/295/368/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Конончук Ю.О.,

представника відповідача Дмитрієвої Ж.А.,

представника третьої особи -

Служба у справах дітей Житомирської міської ради - Трохимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

У С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернулося Акціонерне товариство «Сенс Банк» (Акціонерне товариство «Альфа-Банк») з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку. В обгрунтування позовних вимог вказав, що 10.07.2008 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 288/58-131 (надалі за текстом -Кредитний договір).

Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», 14.06.2010 р., було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 р. ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скорочено - АТ «Укрсоцбанк»).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором 288/58-131 від 10.07.2008 р. між Кредитором та Іпотекодавцем, яким є - ОСОБА_1 , (надалі за текстом - Іпотекодавець, Відповідач 1), укладено Іпотечний договір від 10.07.2008 року, надалі за текстом - Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м.

Згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» було оформлено право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. , що належала на праві власності - ОСОБА_1 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 10.07.2008 р., яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2018 р. № 138887082, було зареєстровано право власності за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора Годзь Євгена Івановича, Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради, Житомирська обл., індексний номер: 43162187 від 24.09.2018 р., а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м.

Таким чином, законним власником квартири номер АДРЕСА_1 - є АТ «Укрсоцбанк».

Згідно Довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №15 «Житомирської міської ради» № 303 від 21.04.2018 р., в квартирі номер АДРЕСА_1 , власником якої є АТ «Укрсоцбанк», зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи.

Позивач звертався до Відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.

Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, колишній власник, продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії Відповідача створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Оскільки Відповідачі не є власниками житла, своїми діями порушує законні права АТ «Укрсоцбанк», вони підлягають виселенню у зв`язку з тим, що незаконно займають та проживають в квартирі без будь-яких правових підстав.

Позивач просив зняти з реєстрації громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м.

Виселити в примусовому порядку громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. а також звільнити приміщення від особистих речей Відповідачів.

На протязі всього часу слухання справи представники позивача наполягали на задоволені позовних обгрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами та вимогами чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, до суду не з`являлася але направила до суду відзив зі змісту якого свідчить, що вона не заперечує, що дійсно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. У вказаній квартирі зареєстровані її доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Старші доньки тимчасово відсутні, оскільки навчаються у іншій країні. Вказана квартира була куплена нею на кошти, які вона одержала як кредит у АКБ «Укрсоцбанк». В подальшом у зв`язку з світовою кризою вона не мала можливості виконувати свої зобов`язання перед банком, тому питання стягнення з неї заборгованості по кредиту вирішувалося у судовому порядку. На час направлення позову до суду від працівників Житомирського відділення АТ «Альфа-банк», який є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк», їй стало відомо, що право власності на належну їй квартиру вже оформлено на АТ «Альфа-банк», хоча жодних документів їй з цього приводу ніхто не надсилав та не пред`являв. Вона вважає, що АТ «Альфа-Банк» у незаконний спосіб переоформив на себе право власності на вказану квартиру. Сам факт переоформлення позивачем права власності на квартиру не є законною підставою для виселення і зняття з реєстрації її та її трьох дітей, одна з яких є неповнолітньою. У позові не вказані належні правові підстави для їх виселення і знаття з реєстрації. (Т. 1 а. с. 207-209).

Представник ОСОБА_1 адвокат Дмитрієва Ж.А. протягом часу слухання справи заперечувала проти задоволення позовних вимог. (Т. 1 а. с. 202-203).

Представники Служби у справах дітей Житомирської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (Акціонерне товариство «Альфа-Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку. В обгрунтування позовних вимог вказав, що 10.07.2008 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 288/58-131 (надалі за текстом -Кредитний договір).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором 288/58-131 від 10.07.2008 р. між Кредитором та Іпотекодавцем, яким є - ОСОБА_1 , (надалі за текстом - Іпотекодавець, Відповідач 1), укладено Іпотечний договір від 10.07.2008 року, надалі за текстом - Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м.

Згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» було оформлено право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. , що належала на праві власності - ОСОБА_1 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 10.07.2008 р., яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2018 р. № 138887082, було зареєстровано право власності за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора Годзь Євгена Івановича, Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради, Житомирська обл., індексний номер: 43162187 від 24.09.2018 р., а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м.

Таким чином, законним власником квартири номер АДРЕСА_1 - є АТ «Укрсоцбанк».

Згідно Довідки Управління житлового господарства Житомирської міської ради Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №15 «Житомирської міської ради» № 303 від 21.04.2018 р., в квартирі номер АДРЕСА_1 , власником якої є АТ «Укрсоцбанк», зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи.

Позивач звертався до Відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення.

Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, колишній власник, продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії Відповідача створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Оскільки Відповідачі не є власниками житла, своїми діями порушує законні права АТ «Укрсоцбанк», вони підлягають виселенню у зв`язку з тим, що незаконно займають та проживають в квартирі без будь-яких правових підстав.

РУХ СПРАВИ

05.02.2019 р. Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку. (Т. 1 а. с. 4-6).

Ухвалою від 26.02.2019 р. суддя Ведмідь Н.В. прийняла справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначила слухання справи по суті на 03.04.2019 р. о 12.00 год. (Т. 1 а. с. 46-48).

Згідно розпорядження Богунського районного суду м. Житомир № 36-ц від 14.05.2019 р. у зв`язку з вибуттям головуючого судді Ведмідь Н.В. у відпустку з вагітністю та пологами призначено повторний авторозподіл. (Т. 1 а. с. 77).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.05.2019 р. головуючим суддею визначено Слюсарчук Н.Ф. (Т. 1 а. с. 78).

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомир Слюсарчук Н.Ф. від 17.05.2019 р. справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження, слухання призначено на 23.09.2019 р. на 10.00 год. (Т. 1 а. с. 79-80).

На підставі заяви представника позивача про заміну сторони її правонаступником залучено до участі у справі замість АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Альфа-Банк». (Т. 1 а. с. 110-121, 127-128).

Згідно розпорядження Богунського районного суду м. Житомир № 20-ц від 19.08.2021 р. у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Слюсарчук Н.Ф. призначено повторний авторозподіл. (Т. 1 а. с. 240).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.08.2021 р. головуючим суддею визначено Перекупка І.Г. (Т. 1 а. с. 241-243).

Згідно ухвали суду від 15 червня 2022 р. щодо витребування з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України інформацію про перетин громадянами України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 кордону України у напрямку інших країн та перетину кордону України, з іноземних країн до України починаючи з 01.01.2017 р. по дату надання відповіді. (Т. 2 а. с. 121-122).

Зі змісту інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України від 28.06.2022 р. свідчить, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 27.06.2017 р. по 27.06.2022 р. громадянами України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 у базі даних не виявлено. (Т. 2 а. с. 127).

ПОЗИЦІЯ СУДУ ЩОДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Квартира АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. була придбана відповідачкою ОСОБА_1 за кредитні кошти згідно кредитного договору № 288/58-131 від 10.08.2007 р. укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» після зміни намйенування АТ «Сенс Банк» (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.2. т п. 1.3.1. Кредитного договору вбачається, що цільовим призначенням кредиту є придбання саме квартири, а також те, що відповідна квартира передається в іпотеку.

Згідно позовної заяви вбачається, що квартиру було передано в іпотеку банку по зобов`язанням за Кредитним договором про, що укладено договір іпотеки.

У подальшому іпотекодержатель в узгоджений із іпотекодавцем спосіб звернув стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та набув права власності на предмет іпотеки (квартиру).

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

За ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки (Квартиру) у позасудовому порядку згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» то виселення відбувається без надання іншого житла.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 раніше оскаржувала в судовому порядку рішення державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2022 р. у справі № 295/12443/21 було відмовлено ОСОБА_1 в задоволені позову, відповідне рішення суду було залишене в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 08.09.2022 р. Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду касаційну від 16.01.2023 р. скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ СУДУ

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як убачається із матеріалів справи, пунктом 12.1 укладеного сторонами іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами 1, 2 ст. 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, виселення громадян без надання іншого постійного житла при зверненні стягнення на предмет іпотеки допускається, якщо це майно було придбано за кредитні кошти, що предбачається наступними постановами Верховного Суду.

Постанова ВС від 12 вересня 2018 р. у справі № 199/3679/15 «…Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини третьої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

Таким чином, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132-2 ЖК УРСР.

Позицією ВС КЦС у постанові від 16.09.2020 р. справа № 442/328/19 передбачено наступне: «Разом з тим стаття 109 ЖК Української РСР не може беззаперечно використовуватись боржниками проти законних вимог кредиторів про виселення у всіх випадках, коли предметом іпотеки були житлові приміщення призначені для постійного або тимчасового проживання, оскільки зазначена норма спрямована на регулювання суспільних відносин, коли виселення відбувається з єдиного житла боржника і не може бути застосована, коли боржник має декілька місць, придатних для проживання. У протилежному випадку така поведінка боржника призвела б до порушення меж здійснення цивільних, у тому числі житлових, прав, оскільки при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, що передбачено пунктом шостим частини першої статті 3, частинами другою, третьою статті 13 ЦК України.

Дія статті 109 ЖК Української РСР спрямована на захист житлових прав фізичних осіб, які мають лише єдине місце постійного проживання. Встановлення в іншій справі обставин про те, що у відповідача є інше постійне місце проживання, в якому він проживає, дає підстави для його виселення із садового будинку без надання іншого житлового приміщення, оскільки частина друга статті 109 ЖК України не може бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання і не може бути підставою для звуження правомочностей власника».

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 22 березня 2023 р., справа № 361/4481/19 Провадження № 14-109 цс 22)

Аналізуючи статтю 109 ЖК УРСР, можна зробити висновок, що частина третя цієї статті деталізує порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третя статті 109 ЖК УРСР відсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про необхідність надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК УРСР, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено і в частині першій статті 109 ЖК УРСР, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК УРСР не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини.

А тому в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону № 898-IV та частин першої - третьої статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв.м., житловою площею - 19,4 кв.м. та зняття з реєстраційного обліку.

Разом з тим відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, він діє і дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Суд вважає, що вказаний вище Закон має бути застосований у цій справі, оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, тому виконання рішення суду в частині виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 слід зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 526, 572, 589, 590, 626, 627, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 33, 35, 39, 40 Закон України «Про іпотеку», Постанова ВС від 12 вересня 2018 р. у справі № 199/3679/15; Постанова ВС від 16.09.2020 р. справа № 442/328/19; Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 р., справа № 361/4481/19 Провадження № 14-109 цс 22), ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76 - 82, 89, 188, 263, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Житомирської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку, задовольнити.

Зняти з реєстрації громадян: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з квартири АДРЕСА_1 (сорок шість), квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв. м., житловою площею - 19.4 кв. м.

Виселити в примусовому порядку громадян: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з квартири АДРЕСА_1 (сорок шість), квартира складається з однієї кімнати та службових приміщень, загальною площею - 31,5 кв. м., житловою площею - 19,4 кв. м., а також звільнити приміщення від особистих речей відповідачів.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (Акціонерного товариства «Альфа-Банк), 03150, Україна, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, витрати по сплаті судового збору у сумі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн.) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі пододання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2023 року.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка