Рішення № 110382393, 21.04.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року справа № 580/2001/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В. Трофімової розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу № 580/2001/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ватутінського міського суду Черкаської області (вул. Будівельна 1, м. Ватутіне, Черкаська область, 20255 ЄДРПОУ26423985) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

20.03.2023 вх. №10522/23 позивач ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду? ? з позовною заявою до? ? Ватутінського міського суду Черкаської області, просить:

- визнати протиправними дії Ватутінського міського суду Черкаської області щодо надання неповної та недостовірної інформації, що міститься в листі від 16.03.2023 №0126/6/23 наданого на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.03.2023;

- зобов`язати Ватутінський районний суд Черкаської області надати достовірну, точну та повну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.03.2023.

22.03.2023 (ЄДРСР 109720763) відкрите провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2023 вх.10522/23 ОСОБА_1 звернулася до? ? Ватутінського міського суду Черкаської області з інформаційним запитом, де просила: надати повну інформацію щодо підстав відсутності в матеріалах електронної справи реєстраційної картки у справі, до якої повинні бути прикріплені матеріали справи; надати повну інформацію чи відомо керівництву суду та суддям даного суду чим займаються працівники апарату суду під час робочого часу, де додала скріншот з соцмережі Фейсбук. Позивач вважає, що відповідачем у відповіді? ? від 16.03.2023 надано неповну, неточну та недостовірну інформацію в частині виконання посадових обов`язків працівників суду, передбачених посадовими інструкціями. Інформацію просила надати у п`ятиденний cтрок на е-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити лист на адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідач 03.04.2023 вх. №12601/23 надав до суду докази: інформаційний запит від 14.03.2023 вх. № 817/23, відповідь від 16.03.2023 вих. 0126/23 на запит ОСОБА_1 від 14.03.2023 вх. 817/23. У відповіді від 16.30.2023 відповідач повідомляє запитувача інформації, що судом вжилися всі заходи для повного відцифрування матеріалів, станом на 15.03.2023 скановані копії матеріалів справи №705/3380/20 приєднані до електронної картки у справі та повідомлено, що під час робочого часу працівники Ватутінського міського суду Черкаської області виконують посадові обов`язки, за виключенням обідньої перерви.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши аргументи позивача і відповідача щодо обставин справи, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити? ? з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).

Право бути почутим є ключовим принципом "належного врядування" в демократичній державі. Перш ніж орган публічної влади ухвалить адміністративне рішення, яке стосується прав чи інтересів певної особи, їй повинна бути надана можливість висловити свої міркування та надати органу публічної влади інформацію і свої аргументи. Процедури й питання, що потребують розгляду, залежать від того, чи стосується адміністративне рішення індивідуальних або колективних інтересів. Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом (https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно ст.20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ст.21 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється законом "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI. Згідно з пп.1 та 4 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону № 2939-VI). Розпорядники інформації, до яких згідно із ч.1 ст.13 цього закону належать суб`єкти владних повноважень, зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію (п.6 ч.1 ст.14 Закону № 2939-VII). Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений ч.1 ст.22 закону № 2939-VI: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього закону. Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Згідно з п.1 ч.3 статті 10 Закону № 2939-VІ розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI? ? запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Згідно з ч.1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 9901/35/19 особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Верховний Суд у справі № 9901/598/19 висновує: відмова в наданні інформації з підстав, які не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування "трискладового тесту" є неправомірною. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи покликаються як на підставу вимог і заперечень, встановив таке.

Голова суду В.Здоровило підписав 16.03.2023 вих. №0126/6/23 відповідь на інформаційний запит від 14.03.2023 ОСОБА_1 , що визнається сторонами, строк розгляду п`ять робочих днів дотриманий.

У прохальній частині запиту від 14.03.2023 ОСОБА_1 просить надати повну інформацію: щодо підстав відсутності в матеріалах справи реєстраційної картки у справі, до якої повинні бути прикріплені метеріали справи; чи відомо керівництву суду та суддям даного суду чим займаються працівники апарату суду під час робочого часу (додані додатки скріншоти з соцмережі Фейсбук).

Відповідач у відповіді від 16.03.2023 на запит від 14.03.2023 щодо першого питання зазначив, що цивільна справа? ? №705/3380/20 надійшла без сканованих матеріалів справи, судом вжились всі заходи для повного відцифрування матеріалів справи, станом на 15.03.2023 скановані копії матеріалів справи №705/3380/20 приєднані до електронної картки у справі. Відповідач одночасно поінформував позивача, що відповідно? ? наявної інформації керівництва суду та суддів, працівники виконують свої посадові обов`язки, передбачені посадовими інструкціями, за виключенням обідньої перерви.

Суд визнає доводи позивача в позовній заяві частково обгрунтованими, що надана у відповідь на запит інформація не може вважатися повною, адже не є достатньою і точною без розмежування відповідачем інформації, якою не володіє/володіє відповідач як розпорядник (про діяльність, особу) і чи зобов`язаний/не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти саме запитуваною інформацією (у т.ч. щодо оприлюдненої в соціальних мережах). Суд встановив, що відповідачем не надано відповіді по кожному питанню у межах наданих законом повноважень та у встановленому законом порядку, що не відповідає вимогам Законом України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд не надає оцінку змісту відповіді у частині твердження щодо повідомлення «за виключенням обідньої перерви», позаяк не йдеться про статус відповідача як розпорядника інформації щодо скрішоту - роздруківки (фотозображень) із соціальних мереж не була за ознаками готовою і доступною у зв`язку із діяльністю Ватутінського міського суду Черкаської області.

Обраний позивачем спосіб захисту та оформлення відповіді не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права - права знати і бути почутим у контексті доступу до інформації і права на мотивовану відповідь.

Відповідач не обґрунтував за приписами яких саме нормативно-правових актів надав реагування на знімки екрану (скріншоти), долученими позивачкою до запиту, за якими ознаками щодо особи і у часі (обідня перерва, інше) однозначно встановив, що персональні дані належать працівникам суду і стосуються розпорядника публічної інформації для відповіді на запит.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Верховний Суд у справі № 640/16224/19 (провадження № К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Критеріями, що впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.

Суд враховує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду запиту/звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення або вчинити певні дії. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або під час прийняття такого рішення суб`єкт має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з вимогами ст.245 КАС України під час вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, що відповідає характеру встановленого порушення. Враховуючи повноваження суду під час вирішення справи у співставленні з позовними вимогами та змістом сформованої прохальної частини запиту позивача,? ? достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності у наданні інформації у відповідь на запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 14.03.2023 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит з урахуванням оцінки наданої судом у рішенні, тому суд дійшов до висновку про наявні підстави для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу витрат із сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ватутінського міського суду Черкаської області під час розгляду запиту ОСОБА_1 від 14.03.2023 вх.817/23.

Зобов`язати Ватутінський міський суд Черкаської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 14.03.2023 вх.817/23 урахуванням оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 "Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Копію рішення направити учасникам справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]

відповідач: Ватутінський міський суд Черкаської області [Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Будівельна 1, 20255, ЄДРПОУ 26423985]

Судове рішення складене 21.04.2023.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА