Рішення № 110364067, 27.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа № 911/2414/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції Столичного округу

2) Ірпінської міської ради

до Державного підприємства Київське лісове господарство

про стягнення 8545,16 грн

за участю представників сторін

прокуратури: Набок Ю.В. - службове посвідчення № 064673 видане 01.06.2021;

позивача 1: не з`явився;

позивача 2: не з`явився;

відповідача: Семко В.Ю. адвокат за довіреністю № 43 від 29.12.2022;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі позивач-1, Інспекція) та Ірпінської міської ради (далі - позивач-2) до Державного підприємства Київське лісове господарство (далі - відповідач) про стягнення 8545,16 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого здійснено незаконну порубку 2 дерев породи сосна звичайна на земельній ділянці у кварталі 52 виділі 24 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство», яка перебуває у постійному користуванні відповідача, в зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев у розмірі 8545,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.12.2022; учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

07.12.2022 через канцелярію суду від Ірпінської міської ради подано клопотання, за змістом якого, остання підтримує позов у повному обсязі та просить суд здійснювати розгляд справи без участі її уповноваженого представника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2022 підготовче засідання було відкладено на 16.01.2023.

06.01.2023 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, який судом залучено до матеріалів справи.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у справі, а позовні вимоги прокурора не доведені належними доказами. До того ж, вимога прокурора про стягнення шкоди на користь Ірпінської міської ради є безпідставною, оскільки сума шкоди заподіяна навколишньому природному середовищу стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України, а не на користь міської ради у 100% співвідношенні.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 06.02.2023.

30.01.2023 до господарського суду Київської області через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якому він обґрунтовує правомірність поданого позову та зазначає, що функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, відтак доводи відповідача, що Інспекція не є належним позивачем не відповідають дійсним обставинам справи. Також прокурором подано додаткові пояснення стосовно правового обґрунтування заявленого позову, а також правомірності стягнення всієї суми шкоди на рахунок Ірпінської міської ради. Подані пояснення залучені до матеріалів справи.

В судове засідання з`явились представники прокурора, позивача-1 та відповідача. Останній повідомив про те, що не ознайомлений із відповіддю на відзив та усно заявив про необхідність надання додаткового часу для підготовки письмових заперечень.

Ухвалою суду від 06.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 20.02.2023.

15.02.2023 через канцелярію суду відповідач подав заперечення на позов з урахуванням поданої прокурором відповіді на відзив, в якому він додатково надав пояснення з приводу поданого прокурором Акту огляду місця вчинення порушення та вказав, що прокурор просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну порубку лісу, проте акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Київський лісгосп» не надано та не надано відомостей з приводу осіб, які вчинили правопорушення. За твердженням відповідача, прокурором не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

В судове засідання 20.02.2023 з`явився прокурор, всі інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 20.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2023.

Початок судового засідання 20.03.2023 припав на момент коли у місті Київ була оголошена повітряна тривога, тому в порядку статті 216 ГПК України відклав розгляд справи на 27.03.2023.

У судовому засіданні 27.03.2023 судом закінчено з`ясування обставин справи, перевірку їх доказами та вирішено перейти до судових дебатів. Представники учасників справи прокурора та відповідача виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 27.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 працівниками лісової охорони ДП «Київське лісове господарство» старшим майстром лісу Приміського лісництва Тихим Русланом Васильовичем, за участю майстра лісу Ігуменовим Миколою Миколайовичем в кварталі 52 виділ 24 Ірпінського лісництва виявлено факт незаконної рубки 2 дерев на землях, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємства, та розташовані в адміністративних межах м. Ірпеня, що відносяться до Ірпінської міської територіальної громади Бучанського району Київської області.

За результатами незаконної рубки 2 дерев працівниками лісової охорони ДП «Київське лісове господарство» 22.11.2019 складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до Розрахунку збитків спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у кварталі 52 виділу 24 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство», проведеного старшим майстром, згідно постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» - збитки спричиненні незаконною рубкою дерев становлять 8 545 грн 16 коп.

На момент подачі позову, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 8545,16 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, частиною 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища тощо.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.

Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно п.п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №253 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, серед інших, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Водночас, як зазначено прокурором, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача.

З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу б/н та б/д, наданого на запит прокуратури № 53-699-вих-22 від 09.02.2022 вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також зазначеним листом інформується, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред`явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки Інспекція у даних правовідносинах не має повноважень щодо звернення до суду з позовом.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.

Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Бучанською окружною прокуратурою до Ірпінської міської ради неодноразово направлялись листи щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог лісового законодавства, що спричинило шкоду інтересам держави у сумі 8545,16 грн. Однак, Ірпінською міською радою заходи щодо стягнення збитків, завданих державі, відповідну позовну заяву до суду не подано.

Таким чином, Бучанська окружна прокуратура звертається до суду з даним позовом на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру у зв`язку з нездійсненням Ірпінською міською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу захисту інтересів держави в суді, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу-2 минув відповідний строк, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

В контексті наведених вище обставин, судом враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, позов подано у відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру в інтересах держави.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев перебуває у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів 2014 року відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Судом досліджено положення Статуту ДП «Київське лісове господарство» та встановлено, що згідно пункту 3.1 підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Основними напрямками діяльності підприємства відповідно підпункту 3.2.6 пункту 3.2 є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісо порушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства .

В силу п. 2.1 посадової інструкції майстра лісу ДП «Київський лісгосп», наданої до матеріалів справи вбачається, що майстер лісу на своїй майстерській дільниці здійснює безпосередню охорону лісу і закріпленого за ним державного майна, за збереження якого несе повну матеріальну відповідальність.

Майстер лісу зобов`язаний складати протоколи (акти) про самовільний поруб деревини та інші лісопорушення, а також про порушення правил і строків полювання в лісі (п.3.3 посадової інструкції).

Як вказувалось вище, 22.11.2019 під час патрулювання лісових масивів працівниками лісової охорони ДП «Київське лісове господарство», а саме старшим майстром лісу Приміського лісництва Тихим Русланом Васильовичем, за участю майстра лісу Ігуменовим Миколою Миколайовичем в кварталі 52 виділ 24 Ірпінського лісництва виявлено пошкодження дерев до ступеня припинення росту на землях, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємства, та розташовані в адміністративних межах м. Ірпеня, що відносяться до Ірпінської міської територіальної громади Бучанського району Київської області. В акті зазначено, що встановити особу лісопорушника силами лісової охорони не вдалося.

У даному випадку, відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства. До того ж, згідно поданих матеріалів справи документів, з метою встановлення осіб, що вчинили протиправні дії, зазначений акт у відповідності до супровідного листа № 02-943 від 25.11.2019 направлявся начальнику Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 69 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.

Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Тобто не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Таким чином, усвідомлюючи свої дії відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень, на земельних ділянках постійним користувачем яких він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковим зв`язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.

Вказані вище обставини та подані докази, є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень, у зв`язку із чим доводи відповідача викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив щодо відсутності в матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Київський лісгосп» та відсутності в ньому відомостей, коли та ким було вчинено пошкодження, яким інструментом оцінюються критично, оскільки, відсутність даного акту не спростовує вищевикладеного.

Не беруться судом до уваги і заперечення відповідача стосовно недоведеності прокурором вини підприємства чи його посадових осіб у вчиненні вказаного порушення, оскільки жоден із працівників не притягався до адміністративної чи іншої відповідальності в 2019 році, оскільки за змістом наведених вище норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок.

За наведених обставин, прокурором доведена наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території. Вказана бездіяльність призвела до завдання збитків державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та завданою матеріальною шкодою.

Стосовно вартості шкоди, як встановлено судом та вбачається з поданих матеріалів, за результатами незаконної рубки 2 дерев шляхом підкопу (сосни звичайної), працівниками лісової охорони ДП «Київське лісове господарство» 22.11.2019 складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до розрахунку збитків, здійсненого майстрами ДП «Київське лісове господарство», за два дерева діаметром (см) 26,1-30,0 розмір шкоди склав 8545, 16 грн (4272,58*2).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 та індексації цін за 2008-2018 рр.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Дослідивши поданий розрахунок, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, відтак вимоги прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу, у розмірі 8545,16 грн є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.

Згідно ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах м. Ірпеня, яке входить до складу Ірпінської міської територіальної громади Бучанського району Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на міську раду, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку це грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100. Реквізити даного казначейського рахунку спеціального фонду надані Бучанській окружній прокуратурі Ірпінською міською радою, про що свідчить лист від 08.07.2022 № 01-21/986.

Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами. Вся сума стягується на один рахунок міської ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Оскільки місце заподіяння екологічної шкоди порубки дерев знаходяться в адміністративних межах м. Ірпінь, то відповідно до ст. 47 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Ірпінської міської ради є правомірним та таким, що не суперечить вимогам законодавства.

За таких обставин підстав стверджувати про неправомірність стягнення всієї суми шкоди у 100% відношенні на користь органу місцевого самоврядування, про що вказує відповідач, у суду немає.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.

Керуючись ст. 73,74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. Лісова, 15, код ЄДРПОУ 00991373) до спеціального фонду місцевого бюджету (рахунок отримувача UA748999980333109331000010814, код класифікації доходів бюджету 24062100, отримувач коштів ГУК у Київській обл/Ірпінська міс.24062100, банк отримувача казначейство України (ЕАП) Ірпінської міської ради (08200, Київська область, Бучанський район, м. Ірпніь, вул. Шевченка, 2-А, код ЄДРПОУ 33800777) - 8545 (вісім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 16 коп. шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, вул. Лісова, 15, код ЄДРПОУ 00991373) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2023 року

Суддя О.В. Щоткін