Постанова № 11035876, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-1766/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача Карасьової С.С., Бєлякова В.С.,

від Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року по справі №2-4/488-2006А за позовом СВК «Ізумрудний»до Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року, позовні вимоги СВК «Ізумрудний»до Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18.01.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній сказі Джанкойська ОДПІ в Автономній Республіці Крим просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу необхідно задовольнити, судові рішення скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Джанкойської ОДПІ була здійсненна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства СВК «Ізумрудний»за період 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт №128/23-1/00233709 від 17.12.2004 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на наступне:

- в порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартості»по Декларації №3 (загальна) за перевіряємий період зменшена сума бюджетного відшкодування на суму 153461,00 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2003 р. збільшена сума бюджетного відшкодування на суму 30893,00 грн., за 9 місяців 2004 р. зменшена сума бюджетного відшкодування на 184354,00 грн.;

- в порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартості»по Декларації №2 (спеціальна чи окрема) за перевіряємий період зменшена сума податкового зобовязання на суму 153461,00 грн., в т.ч за 4 квартал 2003 р. збільшена на суму 30893,00 грн., за 9 місяців 2004 р. зменшена на суму 184354,00 грн.;

- порушення ст.2 п.2.1 «Інструкції про порядок числення і стягування збору за спеціальне використання водяних ресурсів і збору за користування водами для нестатків гідроенергетики і водяного транспорту», у звязку з чим донараховано збір за спеціальне використання водяних ресурсів у сумі 156,06 грн., в т.ч. по періодам:

-3 квартал 2003 р. - 39,37 грн.;

-1 квартал 2004р. 29,17 грн.;

-2 квартал 2004р. 43,76грн.;

-3 квартал 2004р. 43,76грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №001515/23-1 від 21.12.2004 р., яким визначено позивачу податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 1006,06 грн., в тому числі 156,06 грн. за основним платежем та 850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №001517/23-1/0 від 21.12.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 91093,00 грн.;

- №001516/23-1 від 21.12.2004 р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 179675,00 грн., в тому числі 119783,00 грн. основний платіж та 59892,00 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснював операції, зокрема, по реалізації підакцизної продукції власного виробництва (вино, коньяк розфасовані в пляшки) посередницьким організаціям та населенню, що не заперечується позивачем.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Пунктом 11.29 статті 11 зазначеного Закону до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Пунктом 2 Постанови Верховної ради України від 12.09.1996р. № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»визначено повний конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на ГС.

Відповідно до статті 1 згаданого Закону на вина виноградні натуральні, включаючи кріплені (з урахуванням статті 2 цього Закону), які мають код 2204 (крім 2204 10, 2204 30, 2204 21100, 2204 29100) встановлено ставку акцизного збору 0,8 грн. за 1 л.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на такі товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для субєктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1,0 грн. за 1 літр. Отже така ставка акцизного збору не застосовується при реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, але при цьому виноматеріали із переліку підакцизних товарів за кодом 2204 законодавцем не виключені.

З огляду на зазначене, операції по реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком податкового органу про те, що реалізація СВК «Ізумрудний» товарів власного виробництва, що є підакцизним товаром згідно ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(коди товарів згідно, з Українською класифікацією товарів ЗЕД, яка ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, 2204 та 2206), позбавляла позивача права, передбаченого пунктом 11.29 ст.11 Закону України «Про податок додану вартість»на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів, а тому позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію №3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

Таким чином, податковий орган обґрунтовано та правомірно визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 119783,00 грн. та у відповідності з вимогами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахував штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 59892,00 грн..

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тому висновок податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 91093,00 грн. є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №001515/23-1 від 21.12.2004 р., яким визначено позивачу податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2002 р. між ВПВКГ м. Джанкой та СВК «Ізумрудний»було укладено договір №33 на послуги водопостачання та водовідведення, останній одержує воду для нестатків кафе «Ізумруд»розташованого по вул. Титова,8 та кафе «Лакомка»розташованого по вул. Леніна,18 з використанням її для приготування страв. Зазначена обставина підтверджується чеками реєстраторів розрахункових операцій, №4189 ІД №ЕА 06107 від 29.02.2004 р., №4144 ІД №ЕА 06107 від 27.02.2004 р., №4107 ІД №ЕА 06107 від 25.02.2004 р., №0124 ІД №ЕА 06117 від 27.02.2004 р., №0121 ІД №ЕА 06117 від 27.02.2004 р., №0107 ІД №ЕА 06117 від 25.02.2004 р.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок наступних податків і зборів, зокрема, збору за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для нестатків сільського господарства).

Статтею 2 пунктом 2.1 «Інструкції про порядок числення і стягування збору за спеціальне використання водяних ресурсів і збору за користування водами для нестатків гідроенергетики і водного транспорту»визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

З огляду на зазначене, СВК «Ізумрудний»не відноситься до підприємств, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, оскільки одержану воду позивач використовував для нестатків кафе «Ізумруд»та кафе «Лакомка».

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №001515/23-1 від 21.12.2004 р., яким визначено позивачу податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 1006,06 грн., в тому числі 156,06 грн. за основним платежем та 850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є законним.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 229, 232 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим задовольнити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року скасувати та винести нову постанову.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко