Рішення № 11035397, 31.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

31.08.10                                                                                           Справа№ 22/76

за позовом Публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м.Львів в особі Першої Львівської філії ВАТ „Кредобанк”, м.Львів

до відповідача-1 Приватного підприємства „Львіввікнопласт плюс”, м.Львів

до відповідача –2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”, м.Львів

про стягнення 767674,47 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Грущак В.О. (довіреність №199 від 12.01.10р.))

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: Яцишин О.В.(угода-доручення –довіреність б/н від 10.05.10р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м.Львів в особі Першої Львівської філії ВАТ „Кредобанк”, м.Львів до Приватного підприємства „Львіввікнопласт плюс”, м.Львів та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт”, м.Львів про стягнення 767674,47 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 08.04.2010р. призначив розгляд справи на 27.04.2010р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався на 25.05.10р., 22.06.10р., 15.07.10р., 31.08.10р. з підстав викладених в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача –2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, відзиву на позовну заяву не представив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача та відзивів на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 лютого 2008р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір кредитної лінії №39, відповідно до умов якого позивач (кредитор) відкриває відповідачу-1 (позичальнику) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 600000,00 грн. на умовах, обумовлених цим договором з оплатою 17% річних на місяць строком до 19 лютого 2009р., а відповідач-1 (позичальник) зобов’язувався повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було надано відповідачу-1 кредит в розмірі 600000,00 грн., що підтверджується виписками банку про рух коштів по рахунку відповідача-1 за період з 20.02.2008р. по 23.03.2010р. сформованої 23.03.2010р.

Пунктом 5.1 договору кредитної лінії № 39 від 20.02.2008р. передбачено, що відповідач-1 (позичальник) зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором і додатковими договорами протягом 11-го місяця кредитування –300000,00 грн.; до кінця терміну кредитування – 300000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії по договору кредитної лінії № 39 від 20.02.2008р. належним чином не виконував і станом на 24.03.2010р. заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 722014,45 грн. в тому числі:

- 591099,38 грн. сума строкової простроченої заборгованості по кредиту (жовтень 2009р.- лютий 2010р.;

- 129829,58 грн. прострочені відсотки по кредиту (червень 2009р. –лютий 2010р.);

- 1085,49 грн. комісії за управління кредитом та за невикористання кредитної лінії.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.7.1 по договору кредитної лінії № 39 від 20.02.2008р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) відповідач-1 (позичальник) на вимогу банку сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за весь час прострочи і згідно поданого розрахунку розмір пені становить 45660,02 грн. в тому числі:

-          12157,62 грн. –пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.06.2010р. по 24.03.2010р. включно;

-          33502,40 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.06.2010р. по 24.03.2010р. включно;

24.09.2009р. позивач на адресу відповідача-1 направив вимогу № 01-14/08-5355/09 з зобов’язанням в добровільному порядку повернути заборгованість по кредитному договору, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

20 лютого 2008р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір застави № 39 .

За цим договором виконання зобов’язань відповідачем-1 (позичальником) забезпечуються вимоги заставодержателя (позивача), що випливають з кредитного договору №39 від 20.02.2008р., укладеного між заставодержателем (позивачем) та позичальником (відповідачем-1), а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 договору застави №39 від 20.02.2008р., предметом застави є: рухоме майно: повторна застава обладнання для виготовлення полівінілхлорид них вікон та дверей (4 найменування, згідно акту перевірки та наявності майна від 20.02.2008р.)що належить майновому поручителю –ТзОВ „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” та знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,93а; заставною вартістю 623849,94 грн.; повторна застава обладнання для виготовлення полівінілхлорид них вікон та дверей (11 найменуваннь, згідно акту перевірки та наявності майна від 20.02.2008р.)що належить майновому поручителю –ТзОВ „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” та знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,93а; заставною вартістю 444079,74 грн.

Згідно п.5.1 договору застави №39 від 20.02.2008р., заставодержатель (позивач) набуває права звернення стягнення на предмет застави у момент якщо настання терміну виконання зобов’язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитом договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).

20.02.2008р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки № 39, у відповідності до умов якого відповідач-2 (поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов’язання відповідати перед кредитором у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 (позичальником) взятих на себе зобов’язань по кредитному договору № 39 від 20.02.2008р., відповідач-2 (поручитель) несе солідарну відповідальність з відповідачем-1 за виконання зобов’язань в повному обсязі.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно д ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає –767674,47 грн. в тому числі: 591099,38 грн. сума строкової простроченої заборгованості по кредиту; 129829,58 грн. –прострочені відсотки по кредиту; 12157,62 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 33502,40 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1085,49 грн. –комісія за управління кредитом та за невикористання кредитної лінії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути Приватного підприємства „Львіввікнопласт плюс”(79000 м.Львів, вул. Турган-Барановського,9а/45, ЄДРПОУ 32126697) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт” (79000 м.Львів, вул.Турган-Барановськгго,9а/45, ЄДРПОУ 33753008) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м.Львів в особі Першої Львівської філії ВАТ „Кредобанк”, м.Львів (79007 м.Львів, вул.Наливайка,6, код ЄДРПОУ 22360822, МФО 325365, р/р 290999901 в Першій Львівській філії ВАТ „Кредобанк”) 591099,38 грн. сума строкової простроченої заборгованості по кредиту; 129829,58 грн. –прострочені відсотки по кредиту; 12157,62 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 33502,40 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1085,49 грн. –комісія за управління кредитом та за невикористання кредитної лінії, 7676,74 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Желік М.Б.