Рішення № 11035392, 31.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

31.08.10 Справа№ 22/139

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль”, м.Київ особі Львівської обласної дирекції ПАБ „Райффайзен банк „Аваль”, м.Львів

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Пісочне Львівської області

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Рудники Львівської області

про стягнення 15721,79 доларів США (124333,51 грн.)

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Микита Т.В. (довіреність б/н від 01.06.10р.)

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль”, м.Київ особі Львівської обласної дирекції ПАБ „Райффайзен банк „Аваль”, м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Пісочне Львівської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Рудники Львівської області про стягнення 15721,79 доларів США (124333,51 грн.)

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 19.07.2010р. призначив розгляд справи на 31.08.2010р

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що Стрийським РВ ГУМВСУ у Львівській області проводяться розшукові заходи стосовно зникнення трактора „Бєларусь” на придбання якого був виданий банком кредит і рішення по кримінальній справі не прийнято. Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про безпідставність задоволення цього клопотання, оскільки факти викладені відповідачем-1 у даному клопотанні не підтверджені належними доказами, участь представника обовязковою не визнавалась, не зявлення представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

Відповідача 2 в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача та відзивів на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача розяснено його права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

19 травня 2008р. між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач-1) було укладено кредитний договір № 010/08-3/3724/в (не відновлювальна кредитна лінія), відповідно до умов якого позивач (кредитор) відкриває відповідачу-1 (позичальнику) не відновлювальну кредитну лінію у сумі 23800 доларів США для купівлі трактора „Беларус МТЗ-892” з оплатою 14,75% річних на місяць на положеннях та умовах цього договору строком до 18.05.2013р. включно, а відповідач-1 (позичальник) зобовязувався в строки, передбачені договором, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів у валюті, що відповідає валюті кредиту.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було надано відповідачу-1 кредит в розмірі 23800,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2 від 22.05.2008р.

Пунктом 3.7 кредитного договору №010/08-3/3724/в від 19.05.2008р. передбачено, що відповідач-1 (позичальник) зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток № 1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач-1 свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору № 010/08-3/3724/в від 19.05.2008р. належним чином не виконує і станом на 07.07.2010р. заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 15652,35 доларів США в тому числі:

- 15063,00 доларів США заборгованість по кредиту;

- 589,35 доларів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.10.2 кредитного договору № 010/08-3/3724/в від 19.05.2008р. за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором відповідач-1 (позичальник) сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожен день прострочення і згідно поданого розрахунку розмір пені становить 69,35 доларів США, яка підлягає стягненню.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

19.05.2008р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки № 010/08-3/3724/в/1, у відповідності до умов якого відповідач-2 (поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобовязання відповідати перед кредитором у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 (позичальником) взятих на себе зобовязань по кредитному договору № 010/08-3/3724/в від 19.05.2008р. , відповідач-2 (поручитель) несе солідарну відповідальність з відповідачем-1 за виконання зобовязань в повному обсязі.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно д ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків якщо інше не встановлено договором поруки.

20 травня 2008р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави транспортного засобу.

За цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя (позивача), що випливають з кредитного договору №010/08-3/3724/в від 19.05.2008р (а також додаткових договорів до нього), укладеного між заставодержателем (позивачем) та заставодавцем (відповідачем-1), за умовами якого останній зобовязаний повернути заставодержателю до 18 травня 2013 року кредит у розмірі 23800,00 доларів США, сплатити проценти в розмірі 14,75% за користування ним, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розміри та строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору застави транспортного засобу від 20.05.2008р., предметом застави є: трактор колісний марки БЕЛАРУС-892, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, реєстраційний № НОМЕР_6.

Згідно п. 2.2. договору застави транспортного засобу від 20.05.2008р., заставодержатель (позивач) набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку, якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, які були забезпечені заставою, не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором, або достроково у випадку, пробаченому п.3.2 цього договору, а також у випадках, передбачених ст.23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає -15721,70 доларів США, в тому числі: 15063,00 доларів США заборгованості по кредиту, 589,35 доларів США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 69,35 доларів США пені за несвоєчасне повернення отриманого кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85,115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль”, м.Київ в особі Львівської обласної дирекції ПАБ „Райффайзен банк „Аваль” (79000 м.Львів, вул.Матейка,8, р/р 290923655 В „Райффайзенбанк „Аваль” м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) солідарно суму 15063,00 доларів США заборгованості по кредиту, 589,35 доларів США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 69,35 доларів США пені за несвоєчасне повернення отриманого кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

3.Стягнути з фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк „Аваль”, м.Київ в особі Львівської обласної дирекції ПАБ „Райффайзен банк „Аваль” (79000 м.Львів, вул.Матейка,8, р/р 290923655 В „Райффайзенбанк „Аваль” м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) солідарно1243,34 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Желік М.Б.