Постанова № 11034298, 25.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.05.10Справа №2а-11409/09/10/0170 12:10 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Дербеньова Н.М., представник по довіреності від 03.11.2009 року без номеру;

від відповідача - Маслюк О.В., представник по довіреності №71/10-0 від 04.03.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мартана"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Мартана" - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012142301/0 від 08.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій на загальну суму 149425грн.00коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача відповідач дійшов безпідставного висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР у звязку з необґрунтованим, на думку відповідача, віднесенням до складу валових витрат ПП «Фірма «Мартана» сум по господарським операціям з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Позивач зазначає, що під час проведення перевірки працівникам податкового органу були надані всі первинні документи на підтвердження здійснених позивачем витрат по вказаним операціям, які, на думку позивача, відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач стверджує, що послуги з організації перевезення лікарських засобів та предметів медичного призначення, отримані від ОСОБА_3, а також управлінські послуги з керівництва ПП «Фірма «Мартана», отримані від ОСОБА_4, були повязані з господарською діяльністю підприємства, відповідні обмеження, що не дозволяють включення зазначених сум до складу валових витрат, в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні. Також позивач вважає безпідставними вимоги податкового органу про зазначення в наданих під час проведення перевірки первинних документах додаткових відомостей та вимоги про обовязковість надання до актів виконаних робіт додаткових документів, оскільки діючим законодавством передбачено обовязок позивача мати лише первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, вичерпний перелік яких не встановлено. В частині віднесення до складу валових витрат витрат на оплату послуг з управління підприємством, наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 позивач зазначає, що використання вказаних послуг в господарській діяльності позивача підтверджено укладеними ПП «Фірма «Мартана» договорами, документами, складеними на їх виконання (актами, розрахунковими документами тощо), наказами, звітами та інше. У звязку з викладеним позивач вважає обґрунтованим включення витрат на оплату вказаних послуг до складу валових витрат підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2010 року допущено заміну відповідача по справі - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

Заявою від 09.04.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00121142301/0 від 18.09.2009 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 149425грн.00коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду 24.11.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки позивачем не підтверджено первинними документами обґрунтованість включення до складу валових витрат сум по господарським операціям з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідач посилається на те, що на підтвердження віднесення до складу валових витрат позивача по господарським операціям з ОСОБА_3 з надання послуг по перевезенню, доставці лікарських засобів у позивача повинні бути наявні товарно-транспортні накладні та талон замовника, які під час проведення перевірки не були надані. Крім того, акти виконаних робіт, що підписані позивачем та ОСОБА_3, на думку податкового органу, не містять всіх необхідних реквізитів, а саме: в них відсутні відомості про назву продукції, її кількість, назву, ціну, пункт навантаження та пункт розвантаження, транспортні відомості. Також відповідач посилається на ненадання позивачем під час проведення перевірки будь-яких інших, ніж акти виконаних робіт, первинних документів, що підтверджували б фактичне виконання консультаційних послуг, наданих ОСОБА_4, та обґрунтованість віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по їх оплаті; на думку відповідача акти виконаних робіт не містять даних про зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції. На підставі викладеного, відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять конкретизації щодо наданих послуг (робіт) та відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені витрати позивача не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Фірма «Мартана» (код ЄДРПОУ 24026553, юридична адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, буд.2, к.27) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 28 грудня 1995 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821200000006093 - т.1, а.с.28-36). Згідно зі змінами до статуту Приватного підприємства «Фірма «Мартана» (т.1, а.с.36) позивач є правонаступником фірми «Мартана».

ПП «Фірма «Мартана» взято на облік в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 21.01.1996 року за №4604, що підтверджено довідкою від 27.01.2009 року №133/47557/29-0 (т.1, а.с.27), станом на день розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що сторонами не заперечувалось та не оспорювалось.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в період з 14.08.2009 року по 01.09.2009 року проведено планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Мартана» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №8280/23-2/24026553 від 08.09.2009 року (копія наявна в матеріалах справи).

У висновках даного акту зазначено, що за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток), в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 113000грн.00коп., в тому числі: за 1 квартал 2008 року у сумі 9250грн.00коп., за 2 квартал 2008 року у сумі 19750грн.00коп., за 3 квартал 2008 року у сумі 21000грн.00коп., за 4 квартал 2008 року у сумі 21000грн.00коп., за 1 квартал 2009 року у сумі 21000грн.00коп., за 2 квартал 2009 року у сумі 21000грн.00коп.

Акт перевірки №8280/23-2/24026553 від 08.09.2009 року вручено позивачу поштою 09.09.2009року (поштове повідомлення т.1, а.с.144, зворотній бік), що представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0012142301/0 від 18.09.2009 року (т.1, а.с.9, 147), яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 113000грн.00коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 36425грн.00коп., а взагалі - 149425грн.00коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 19.09.2009 року (поштове повідомлення т.1, а.с.147, зворотній бік), що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ПП «Фірма «Мартана» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах перевірки наявні: повідомлення податкового органу про проведення планової перевірки позивача (т.1, а.с.140), що було отримано уповноваженою особою відповідача (т.1, а.с.140, зворотній бік); направлення на проведення перевірки (т.1, а.с.141), з доказами його вручення; телефонограма про запрошення позивача на підписання акту перевірки (т.1, а.с.142); акт відмови від підписання акту перевірки (т.1, а.с.143); акт про неможливість вручення акту перевірки (т.1, а.с.144).

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та про його скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що, як свідчить текст акту перевірки, підставою для нарахування податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року в загальній сумі 452000грн.00коп.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з оплати послуг з організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1). Зазначений висновок перевіряючими обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні по перевезенню лікарських засобів та предметів медичного призначення, дорожній лист автомобіля і талон замовника на транспорті послуги, в актах виконаних робіт відсутня інформація про перевізника. Також перевіряючими в акті перевірки зазначено про відсутність у вказаних документах назви продукції (товару, вантажу), її кількості, ціни, пункту навантаження, пункту розвантаження, вантажно-розвантажувальних операцій та транспортних відомостей, без яких неможливо визначити належність послуг з організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення до господарської діяльності підприємства. В акті зазначено про не предявлення позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортної накладної, що оформляється вантажовідправником на кожну ходку автотранспорту і для кожного вантажоодержувача окремо та третій екземпляр якої є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг.

На підставі викладеного, відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про те, що зазначені витрати позивача не підтверджені документами, обовязковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у звязку з чим ПП «Фірма «Мартана» завищено валові витрати на загальну суму 211000грн.00коп. по операціям з надання послуг з організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення, отриманих від фізичної особи підприємця ОСОБА_3.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи на підтвердження отримання вказаних послуг від фізичної особи підприємця ОСОБА_3 надано суду:

- свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) як фізичної особи підприємця (т.1, а.с.40);

- договір на надання послуг від 04.01.2008 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фірмою «Мартана», та додаткова угода до нього (т.1, а.с.37-39), згідно з якими фірма «Мартана» доручає, а фізична особа підприємець ОСОБА_3 виконує послуги по організації перевезення, доставки лікарських засобів і предметів медичного призначення згідно з правилами перевезення, визначеними Ліцензійними умовами діяльності замовника і Інструкції по санітарно-епідеміологічному режиму аптек. Суд зазначає, що п.1.1 вказаного договору передбачено, що фізична особа підприємець ОСОБА_3 має право надавати вказані послуги або самостійно, або за домовленістю з третіми особами; самостійно сплачує податки, повязані з його діяльністю (п.1.2 договору). Згідно умов договору замовник оплачує послуги виконавця щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця або шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства по видатковому ордеру (п.4.1 договору); строк дії договору з 04.01.2008 року по 31.12.2009 року ( з врахуванням додаткової угоди);

- заявки на організацію перевезення, доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення від ПП «Фірма «Мартана» фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (т.1, а.с.217-250; т.2, а.с.1-121), згідно з якими на виконання договору від 04.01.2008 року фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 передавались вантажі для перевезення з аптеки №1 фірми «Мартана» до аптечних пунктів в с. Скалисте та смт. Почтове;

- акти здачі-приймання робіт від 31.01.2008 року, 29.02.2008 року, 31.03.2008 року, 31.03.2009 року, 31.05.2009 року, 30.06.2009 року (т.1, а.с.41-46), підписані фірмою «Мартана» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, згідно з якими виконавцем були надані послуги по організації перевезення, доставці лікарських засобів і предметів медичного призначення. В актах також вказані сума винагороди виконавця та реквізити сторін;

- видаткові касові ордери про виплату ОСОБА_3 грошових коштів згідно актів виконаних робіт на загальну суму 211000грн.00коп. (т.1, а.с.47-67).

Також в акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з оплати послуг з надання консультаційних послуг, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2). Зазначений висновок перевіряючими обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки позивачем крім договорів та актів про приймання виконаних робіт не були надані інші документи, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених консультаційних послуг та використання цих послуг в його господарській діяльності, а саме: акти виконаних робіт не містять даних про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської організації. В акті перевірки також зазначено, що оскільки в актах про приймання виконаних робіт немає вказівки на характер і тематику послуг, не має підстав вважати, що дані послуги спричинили одержання доходу в здійсненні конкретної господарської діяльності підприємства та забезпечили ефективність фінансово-господарської діяльності, отже витрати на здійснення консультаційних послуг не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи на підтвердження отримання вказаних послуг від фізичної особи підприємця ОСОБА_4 надано суду:

- договір від 01.06.2002 року про надання організаційно-консультаційних послуг, укладений між засновником фірми «Мартана» ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (т.1, а.с.68-69). Відповідно до пункту 1 зазначеного договору замовник (фірма) доручає, а виконавець зобовязується згідно з умовами даного договору надавати послуги по організації і виконанню робіт по ефективному функціонуванню фірми «Мартана», надавати інформацію по основній діяльності (виконувати обовязки директора фірми); замовник зобовязується здійснювати оплату за надані послуги. Пунктом 2 договору встановлено, що до складу робіт, виконання яких доручається фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 входить, зокрема, укладання договорів поставки товарів, виконання робіт, послуг; здійснення розрахунків за постановлений товар, надані послуги, виконані роботи;

- свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_4 як фізичної особи - підприємця (т.1, а.с.70); дата реєстрації 22.05.2002 року;

- свідоцтва про сплату фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 єдиного податку на 2008 та 2009 роки з зазначенням видів діяльності: організаційно-консультативні послуги (т.1, а.с.161-162);

- реєстраційну картку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (т.1, а.с.71), згідно з якою основними видами його діяльності є керівництво підприємствами, консультації з питань комерційної діяльності та управління;

- акт про виконані роботи від 31.01.2008 року (т.1, а.с.72), від 31.03.2008 року, від 31.03.2009 року, від 30.06.2009 року (т.1, а.с.76-78), що підписані позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4;

- видаткові касові ордери про виплату ОСОБА_4 грошових коштів згідно актів виконаних робіт на загальну суму 175760грн.00коп. (т.1, а.с.88-119),

- виписки банку про рух грошових коштів на рахунку позивача (т.1, а.с.79-87), якими підтверджено перерахування грошових коштів фізичні особі підприємцю ОСОБА_4

Як свідчить текст акту перевірки, а також додаток №4 до акту перевірки (т.2, а.с.122-123) працівникам ДПІ у м. Сімферополі АР Крим під час проведення перевірки ПП «Фірма «Мартана» на підтвердження обґрунтованості включення відповідних сум до складу валових витрат надані, зокрема, первинні документи, акти виконаних робіт, видаткові накладні та виписки банків по поточних рахунках. Більш того, в тексті акту перевірки відповідач посилається на акти виконаних робіт, підписані позивачем, на підставі яких суми по господарським операціям з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 включені до складу валових витрат ПП «Фірма «Мартана». На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем під час розгляду справи в суді, були також надані уповноваженими особами позивача працівникам податкового органу, що проводили перевірку, під час її проведення, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що виходячи з вимог статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” акти виконаних робіт (акти здачі-приймання робіт), що були підписані позивачем з одного боку та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншого, є первинними документами; містять наступні відомості: назву документа (форми); дату і місце складання; назви підприємства та фізичної особи - підприємця, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції зазначено вид наданих послуг або виконаних робіт, загальна вартість наданих послуг; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; наявні особисті підписи, печатки та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції позивача та його контрагентів.

В акті перевірки податковим органом також зазначено перелік інших відомостей, які на думку відповідача повинні бути зазначені в актах виконаних робіт, а саме: в актах здачі-приймання робіт, виконаних ОСОБА_3, відсутні відомості про перевізника, за якою саме адресою зроблена доставка лікарських засобів, у якій кількості та які саме лікарські засоби були доставлені. При цьому податковий орган вважає, що за відсутності вказаних відомостей неможливо визначити належність наданих послуг до господарської діяльності підприємства.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з заявками на організацію перевозки, доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення в перевіреному періоді їх доставка здійснювалась лише по маршрутам: з аптеки №1 позивача, що розташована в м. Сімферополі, до аптечного пункту в смт. Поштове, Бахчисарайського району АР Крим; з аптеки №1 позивача в м. Сімферополі до аптечного пункту в с. Скалисте Бахчисарайського району АР Крим, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось. Суд звертає увагу відповідача, що в акті перевірки відсутні відомості про організацію перевезення фізичною особою ОСОБА_3 лікарських засобів та виробів медичного призначення по будь-яким іншим маршрутам, про наявність таких відомостей також не повідомлено представником відповідача під час розгляду справи в суді та не надано доказів на їх підтвердження. Тобто під час проведення перевірки працівникам податкового органу було достовірно відомо про маршрут перевезення лікарських засобів, у звязку з чим суд критично ставиться до висновку відповідача про неможливість встановлення звязку наданих послуг з організації перевезення за відсутності в акті виконаних робіт (наданих послуг) маршруту перевезення лікарських засобів.

Стосовно вимог відповідача про обовязковість надання на підтвердження надання ОСОБА_3 послуг з організації перевезення, доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення товарно-транспортних накладних, дорожніх листів автомобілів і талону перевізника суд зазначає наступне:

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому преамбулою даних Правил передбачено, що вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників; пунктом 1 Привал встановлено, що договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні:

- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

- вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

- перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування;

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Суд вважає необхідним зазначити, що позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не укладався договір про перевезення вантажів; вантажі не передавались ОСОБА_3 як перевізнику; за зазначеним договором позивач не є вантажовідправником та/або вантажоодержувачем. Разом з тим, згідно з зазначеними Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та наказом Міністерства транспорту України і Міністерство статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року №488/346, товарно-транспортна накладна та подорожній лист автомобіля є обовязковим первинним документом лише для підтвердження виконання договору про перевезення вантажів. Однак, відповідачем ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи в суді не надано доказів, що договір, що був укладений позивачем з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, є договором перевезення вантажів. Більш того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вказані перевезення ОСОБА_3 проводились власними силами, для їх здійснення не наймався перевізник, з яким і укладався договір перевезення, за яким фізична особа підприємець ОСОБА_3 і був і вантажовідправником, і вантажоодержувачем.

Що стосується талону замовника, на який посилається в тексті акту перевірки відповідач, то згідно з його формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту України і Міністерство статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року №488/346, він є лише додатком до подорожнього листа.

Стосовно вимог податкового органу в частині зазначення в актах переліку лікарських засобів, у якій кількості та які саме лікарські засоби були доставлені, а також вказання відомостей про перевізника, суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не вказаний нормативно-правовий акт (зокрема, закон, наказ, інструкція), яким передбачено зазначення таких даних в актах здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг), а також не вказаний якою саме нормою діючого законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено надання контрагентом по угоді позивачу інших, ніж акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), документів, що підтверджують проведення фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 певної роботи і одержання її результатів, які позивач може використати в господарській діяльності, та необхідність їх наявності під час проведення перевірки податковим органом. Судом також приймається до уваги, що статтею 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначений вичерпний перелік реквізитів первинних документів та вимог, яким вони повинні відповідати, у звязку з чим первинні документи, складені позивачем, відповідають вимогам зазначеного Закону, не можуть бути не прийняті судом у якості доказів під час розгляду справи.

В частині законності договору від 01.06.2002 року про надання фірмі «Мартана» фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 організаційно-консультаційних послуг суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з пунктом 3.1 Статуту позивача засновник підприємства здійснює свої права з управління підприємством, призначаючи директора (т.1, а.с.33). Як свідчить текст договору від 01.06.2002 року про надання організаційно-консультаційних послуг зі сторони позивача він був підписаний засновником фірма «Мартана» ОСОБА_5. Дослідивши матеріали справи, зокрема, укладений договір від 01.06.2002 року, статут позивача, суд приходить до висновку, що фактично ОСОБА_4 згідно з зазначеним договором на протязі перевіреного періоду виконувались обовязки директора ПП «Фірма «Мартана», що підтверджено текстом акту перевірки. Суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювався той факт, що станом на день укладення вказаного договору ОСОБА_5 була засновником фірми «Мартана» (правонаступником якої є позивач) та мала право на його укладення.

Згідно з пунктом 3.3 Статуту ПП «Фірма «Мартана» директор вирішує всі питання діяльності підприємства, які не відносяться до виключної компетенції засновника, зокрема: оформляє всі документи, необхідні для забезпечення діяльності підприємства, розпоряджається майном і грошовими коштами, укладає угоди та організує їх виконання, підписує інші документи для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. Суд зазначає, що за своєю суттю вказані функції відповідають функціям виконавця договору від 01.06.2002 року про надання організаційно-консультаційних послуг фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (розділ 2 договору).

Під час проведення перевірки позивача відповідачем було встановлено, що на протязі перевіреного періоду позивачем укладалися договори з іншими субєктами господарювання (додаток №10 до акту перевірки наявний в матеріалах справи). Згідно з даними акту перевірки, а також договорами, що надані представником позивача під час розгляду справи в суді (т.1, а.с.177-180), фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 під час виконання угоди від 01.06.2002 року укладались та виконувались договори (зокрема, про придбання лікарських препаратів, засобів гігієни, інших форм медичного асортименту), організовувався їх наступний продаж, завдяки чому позивачем за 2008 рік отримано валовий дохід в сумі 8642827грн.00коп., за І півріччя 2009 року - в сумі 5081156грн.00коп. (що підтверджено копіями декларацій з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, І квартал 2009 року та І півріччя 2009 року т.1, а.с.186-194).

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів, що діяльність ПП «Фірма «Мартана» та отримання позивачем зазначених сум валового доходу за вказані періоди можлива за відсутності особи, що організує таку діяльність та укладає договори. Відповідачем також не надано доказів того, що організацією господарської діяльності позивача (зокрема, укладенням договорів та їх виконанням) займались інші особи, а не фізична особа підприємець ОСОБА_4 на виконання договору від 01.06.2002 року.

Відповідачем також не надано доказів того, що ОСОБА_4 на протязі перевіреного періоду був прийнятий на роботу до ПП «Фірма «Мартана» на посаду директора як фізична особа на підставі трудового договору, укладеного відповідно до вимог ст.21 Кодексу законів про працю України. Згідно з наявною в матеріалах справи трудовою книжкою ОСОБА_4 (т.1, а.с.163-166) на період проведення перевірки він не був прийнятий на роботу на ПП «Фірма «Мартана» у якості директора; в акті перевірки також не наведено доказів того, що він отримував відповідну заробітну платню як особа, що перебуває на посаді директора позивача.

Стосовно вимог податкового органу в частині надання під час проведення інших документів, крім актів про приймання виконаних робіт, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених консультаційних послуг, а також про зазначення в актах додаткових даних про характер та тематику послуг, суд зазначає, що відповідачем не вказаний нормативно-правовий акт (зокрема, закон, наказ, інструкція), яким передбачено зазначення таких даних в актах здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг), а також не вказаний якою саме нормою діючого законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено надання контрагентом по угоді позивачу інших, ніж акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), документів, що підтверджують проведення фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 певної роботи і одержання результатів, які позивач може використати в господарській діяльності, та необхідність їх наявності під час проведення перевірки податковим органом. Судом також приймається до уваги, що статтею 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначений вичерпний перелік реквізитів первинних документів та вимог, яким вони повинні відповідати, у звязку з чим первинні документи, складені позивачем, відповідають вимогам зазначеного Закону, не можуть бути не прийняті судом у якості доказів під час розгляду справи.

Крім того, суд вважає звернути увагу відповідача на те, що під час проведення перевірки відповідачем договори ПП «Фірма «Мартана» з фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично прийняті як укладені відповідно до вимог діючого законодавства, відповідач під час проведення перевірки не дійшов висновку, що вони є нікчемними та не звертався до суду з позовними заявами про визнання їх недійсними, а також не надав суду будь-яких доказів невідповідності укладених договорів вимогам діючого законодавства. В акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем також не доведено, що укладений ПП «Фірма «Мартана» з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 договір є договором перевезення вантажів та ОСОБА_3 надавались інші послуги, ніж послуги з організації перевезення (зокрема, послуги самостійного перевізника). Суд зазначає, що відповідач не оспорює фактичне виконання зазначених робіт (надання послуг) та їх оплату позивачем в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем підтверджено статус контрагентів позивача по угодам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - саме як фізичних осіб-підприємців; не визначено їх статус як працівників позивача, що виконували свою роботу в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, не нараховані відповідні податки та збори з виплачених сум, які позивач в перевірений період самостійно не нараховував та не перераховував (що підтверджено поясненнями позивача т.1, а.с.158-159), тощо. Суд зазначає, що органи судової влади не наділені правами та обовязками органів державної податкової служби, тому не мають право на прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податків та зборів, визначення інших податкових зобовязань, ніж визначені актом перевірки. У звязку з тим, що у такому випадку права позивача таким не нарахуванням не порушені, відповідач про порушення прав інших осіб не заявляє, судом не оцінюються та не перевіряються законність та обґрунтованість дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в частині визначення статусу контрагентів позивача як фізичних осіб-підприємців; в порядку частини 3 статті 72 КАС України такі обставини визначаються судом як обставини, які визнаються сторонами, з врахуванням відсутності в матеріалах справи доказів їх недостовірності та недобровільності їх визнання.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладених угод та не доведено невикористання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача.

Відповідачем також не заперечується та не оспорюється необхідність перевезення, доставки лікарських засобів та предметів медичного призначення, а також здійснення функцій по керівництву ПП «Фірма «Мартана» для здійснення позивачем господарської діяльності. Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим від 27.01.2009 року АА №009725 основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами. Проаналізувавши матеріали справи, зокрема, дані акту перевірки про здійснення позивачем на підставі ліцензій господарської діяльності з роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами в м. Сімферополі, в смт. Поштове та с. Скалисте Бахчисарайського району АР Крим, суд приходить до висновку, що перевезення і доставка лікарських засобів та предметів медичного призначення в зазначені населені пункти, а також організація господарської діяльності позивача в цілому, зокрема, укладення та виконання договорів, оплата за постановлений товар тощо, повязані з господарською діяльністю позивача. Зазначена діяльність була спрямована на отримання доходу за рахунок продажу лікарських засобів та предметів медичного призначення.

Крім того, відповідачем під час проведення перевірки та представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось реальне виконання укладених позивачем з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 угод, виконання відповідних робіт (надання послуг) контрагентами позивача по угодам та їх оплата. В акті перевірки відповідачем не зазначено та не повідомлено під час розгляду справи будь-які обставини на підтвердження мнимості або удаваності зазначених правочинів, а також не надано відповідних доказів і не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування судом та залучення до матеріалів справи. В акті перевірки та в інших матеріалах справи відсутні відомості про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, дані яких не відповідали б даним податкового та бухгалтерського обліку ПП "Фірма "Мартана".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договори укладені позивачем з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою ведення господарської діяльності з продажу лікарських засобів та товарів медичного призначення; вказані договори були реально виконані, повязані з господарською діяльністю позивача та витрати по проведеним господарським операціям правомірно включені позивачем до складу валових витрат на підставі наданих під час розгляду справи первинних документів.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження обґрунтованості та законності нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 113000грн.00коп.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд зазначає, що у звязку з неправомірним нарахуванням податкового зобовязання з податку на прибуток позивачу застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0012142301/0 від 18.09.2009 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зів сплати судового збору в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 25 травня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 31 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0012142301/0 від 18.09.2009 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «Фірма «Мартана».

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Фірма «Мартана» (код ЄДРПОУ 24026553, юридична адреса: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, буд.2, к.27) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.