Рішення № 11034029, 27.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.08.10р.Справа № 21/215-10 За позовом Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Правовий захист", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 13 399,64 грн. за спожиту теплову енергію

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача - Бормаченко Я.В., дов. № 566 від 24.03.10р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 13399, 64 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 6699, 82 грн. та пені у сумі 6699, 82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору на постачання теплової енергії № 1/8 від 28.10.2008р., укладеного між сторонами, відповідач не проводить оплату за надані йому послуги по постачанню теплової енергії, відповідно до виставлених позивачем рахунків.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2008 року на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5/59-09 від 05.0.2009р. між Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа»(далі –позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Правовий захист»(далі –відповідач, споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1/08, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити споживачу теплову енергію та хімочищену воду, а споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими цінами та в строки, передбачені цим договором.

Строк дії договору –з 04.11.08р. по 31.12.2009р., та вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не буде заяви від однієї із сторін про відмову від договора чи про його перегляд. (п.9.1. договора).

Відповідно до п. 2.1 договору постачання теплової енергії здійснюється на протязі опалювального періоду з розрахунку 183 діб. Максимум теплової загрузки складає 0, 0038 Гкал/год. Загальна площа 47, 9 кв.м.

Згідно з п. 5.1 плата за теплову енергію та гарячу воду здійснюється щомісячно. Строк оплати –10 днів з дня отримання споживачем рахунків за розрахунковий період.

На виконання умов договору позивач постачав відповідачу теплову енергію на загальну суму 6699,82 грн., що підтверджується копіями рахунків, які знаходяться в матеріалах справи (а.а. 18-28).

Позивач зазначає, що починаючи з 01 листопада 2008 року та станом на 21 липня 2010 року відповідач не проводить сплату за надані йому послуги згідно вищезазначених рахунків, що і є причиною спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами, який відповідач відмовився отримати та підписати, про що представниками позивача складений акт від 21.07.2010р. про відмову від прийняття та підписання акту звірки розрахунків.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати вартості спожитої теплової енергії, строк оплати вартості теплової енергії, спожитої відповідно до вищезазначених рахунків, є таким, що настав.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 6699, 82 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не заперечуються Відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача (а.с.4,5) ним за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором до стягнення нараховано 7162,19грн. пені, однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути лише 6699,82грн. пені.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що за прострочення оплати щомісячних платежів понад десять днів, встановлених цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % боргу.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Між тим договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 376,20 грн. пені.

В частині стягнення 6323,62 грн. слід відмовити.

Ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 199, 231, 232, 343 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Правовий захист" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Петровського, 56, кв. 23 код ЄДРПОУ 33513398) на користь Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 Березня, 42, код ЄДРПОУ 23645975, р/р 26005043930300 в ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) основний борг у сумі 6699 (шість тисяч шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 82 коп., пеню - 378 (триста сімдесят вісім) грн. 93 коп., витрати на оплату державного мита - 72 (сімдесят дві) грн. 34 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 124 (сто двадцять чотири) грн. 67 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6 323,62грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог

ст. 84 ГПК України - 26.08.10р.