Рішення № 110312432, 30.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Справа № 160/1259/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в травні - грудні 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у сумі 323931,71 грн. у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за травень-грудень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2022 № 56 ОСОБА_1 врахований до списків особового складу військової частини, як такий, що призваний на військову службу під мобілізації та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації довідка №5603 від 22.11.2022 року. Позивач отримав травму під час бойових завдань та в подальшому був направлений на лікування та проходив лікування з 07.05.2022 року до теперішнього часу. Відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивачу повинна була виплачуватися додаткова грошова винагорода в розмірі 100000,00 грн. Відповідачем не виплачена додаткова грошова допомога в розмірі - травень - липень 2022 року- 4500,0 грн., серпень 2022 року - 37631,71 грн., вересень - жовтень 2022 року-140900,0 грн., листопад 2022 грн.-70450,0 грн., грудень 2022 року -70450,0грн., а всього на суму -323931,71 грн. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в травні - грудні 2022 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

25.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.02.2023 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні, у зв`язку з пораненням з 07.05.2022 року по 17.06.2022 року за цей період отримав додаткову винагороду щомісяця у розмірі 98500 грн. (пропорційно дням лікування). За період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року позивач перебував у відпустці за станом зобов`язання після поранення (у яку вибув одразу після прибуття з госпіталю). За цей період позивач отримав щомісяця додаткову винагороду у розмірі 98500 грн. (пропорційно дням перебування у такій відпустці з відрахуванням військового збору 1,5%). З 18.07.2022 року лікування позивачем було перерване, у зв`язку з чим він набув право на нарахування йому додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. (з відрахування військового збору). Також, відповідач зазначає, що довідки ВЛК про стан здоров`я позивача та необхідність надання йому відпустки за станом здоров`я у зв`язку з отриманням поранення не містять даних про те, що поранення позивача належить до тяжкого, у зв`язку з чим підстав для нарахування позивачу за ці періоди додаткової винагороди в розмірі 10000 грн. не має зокрема і за період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року за який йому виплачено 98500 грн. (100000,00 грн. з відрахуванням військового збору). З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.02.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що доводи відповідача є слушними в частині військового збору з додаткових винагород, в частині зменшення нарахування додаткової винагороди з 100000 грн. до 30000 грн,.- доводи , які не ґрунтуються на вимогах законодавства. В довідках ВЛК №1409 від 18.10.2022 року, №1861 від 25.11.2022 року вказано «ПОРАНЕННЯ ВАЖКОГО СТУПЕНЮ», тобто виконані всі умови , які зазначені в постанові КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Згідно вищевказаної постанови, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2022 року №48 солдата ОСОБА_1 , солдата резерву запасної роги, призваного через Кам`янський РТЦК та СП, ВОС-110097.

07.05.2022 року солдат ОСОБА_1 отримав поранення, повязане із захистом Батьківщини під час участі у бойових діях в районі п.п.Розівка Донецької області внаслідок вогневого ураження з боку противника, та евакуйований у 66 військовий госпіталь.

08.05.2022 року солдат ОСОБА_1 евакуйований у Військовий медичний клінічний центр Східного регіону.

10.05.2022 року солдат ОСОБА_1 переведений до Військового медичного клінічного центру Центрального регіону.

21.05.2022 року солдат ОСОБА_1 переведений до військової частини НОМЕР_2 де перебував на стаціонарному лікуванні до 17.06.2022 року.

З 18.06.2022 року по 17.07.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_2 №362 від 17.06.2022 року.

З 22.07.2022 року по 20.08.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 21.07.2022 року №516.

22.08.2022 року солдат ОСОБА_1 лікарем направлений до госпіталю.

24.08.2022 року солдат ОСОБА_1 вибув з військової частини НОМЕР_1 у Військовий медичний клінічний центр Східного регіону.

З 25.08.2022 року по 01.09.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Військовому медичному клінічному центрі Центрального регіону.

З 01.09.2022 року по 13.09.2022 року солдат ОСОБА_1 переведений на стаціонарне лікування у військову частину НОМЕР_2 .

З 14.09.2022 року по 13.10.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_2 №250 від 13.09.2022 року.

З 19.10.2022 року по 17.11.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 №1409 від 18.10.2022 року.

З 26.11.2022 року по 25.12.2022 року солдат ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами на підставі довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 25.11.2022 року №1861.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 року №131/фес, яка надана солдату ОСОБА_1 , про нараховані та перераховані суми додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року з березня по грудень 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 :

- за травень 2022 року нараховано 100000,00 грн., виплачено 98500,00 грн.;

- за червень 2022 року нараховано 100000,00 грн., виплачено 98500,00 грн.;

- за липень 2022 року нараховано 68387,10 грн., виплачено 67361,29 грн.;

- за серпень 2022 року нараховано 30000,00 грн., виплачено 29550,00 грн.;

- за вересень 2022 року нараховано 30000,00 грн., виплачено 29550,00 грн.;

- за жовтень 2022 року нараховано 30000,00 грн., виплачено 29550,00 грн.;

- за листопад 2022 року нараховано 30000,00 грн., виплачено 29550,00 грн.;

- за грудень 2022 року нараховано 30000,00 грн., виплачено 29550,00 грн.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в травні - грудні 2022 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацем 4 п.1 Постанови №168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Також, Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..

Суд вважає непереконливими посилання відповідача на п. 2-1 Постанови №168 щодо встановлення порядку та умов виплати грошової винагороди керівниками відповідних міністерств та державних органів, оскільки Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022, тоді як позивач направлений на лікування після отриманого поранення 17.06.2022 року.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на положення статті 58 Конституції України, за змістом якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що після внесення змін Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 виникли додаткові процедури правового регулювання, які можуть спричинити ускладнення процедури виплати винагороди в розмірі 100 000 гривень, тому вказані положення не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи згідно первинної медичної карточки (форми 100) ОСОБА_1 отримав поранення та прибув у 66 військовий мобільний госпіталь 07.05.2022 року.

Згідно виписного епікризу військової частини НОМЕР_2 №605 солдат к/с в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні медичної реабілітації в/ч НОМЕР_2 з 21.05.2022 року по 17.06.2022 року, та в якому вказано, що 08.05.2022 року позивач був евакуйований до ВМКЦ СР, а 10.05.2022 року до ВМКЦ ЦР, де також були проведені операційні втручання, а 21.05.2022 року евакуйований до в/ч НОМЕР_2 для подальшого лікування та реабілітації.

Відповідно до довідки військової частини від 17.06.2022 року №362 військово-лікарської комісії солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 1990 р.н., призваний Кам`янським РТЦК та СП, Дніпропетровської обл. у ЗС з 03.2022 року, стрілець. Проведено медичний огляд госпітальною ВЛК в/ч НОМЕР_2 17.06.2022 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): поранення ТАК пов`язане з проходженням військової служби. Довідка про обставини поранення не надана. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до Довідки військової частини НОМЕР_3 від 21.07.2022 року №516 військово-лікарської комісії солдат за призовом ОСОБА_1 , 1990 р.н. проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_3 21.07.2022 року діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) продовження відпустки за станом здоров`я (довідка №362 від 17.06.2022 року в/ч НОМЕР_2 ). Довідка про обставини поранення не надана. На підставі статті 81 графи ІІ розладу хвороб, графи ТДВ наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року та наказу Міністра оборони України №466 від 01.08.2011 року Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Потребує відпустки за станом здоров`я терміном на 30 (тридцять) календарних днів. Поранення, ТАК пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2022 року №2181 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 07.05.2022 року одержав вогнепальне кульове, сліпе, проникаюче поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої кишки, низхідного відділу товстої кишки, з наявністю стороннього тіла (кулі), надрив капсули нижнього полюсу селезінки. Гемоперетонеум. Травматичний шок Іст. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння, та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний). Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2022 року №158/нод.

Згідно з виписним епікризом військової частини НОМЕР_2 №1452 солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні медичної реабілітації в/ч НОМЕР_2 з 01.09.2022 року по 13.09.2022 року та в якому вказано, що лікарем частини від 22.08.2022 року направлений в ВМКЦ ЦР, де 27.08.2022 року виконано реконструктивне оперативне втручання, 01.09.2022 року евакуйований до в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2022 року №890 військово-лікарської комісії солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , проведено медичний огляд госпітальною ВЛК військової частини НОМЕР_2 13.09.2022 року діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) поранення ТАК пов`язане з проходженням військової служби. Довідка про обставини поранення не надана. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 18.10.2022 року №1409 військово-лікарської комісії старший солдат ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_3 18.10.2022 року діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Пораненя важкого ступеню, Продовження відпустки за станом здоров`я (довідка ВЛК №1409 від 18.10.2022 року в/ч НОМЕР_3 ). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини поранення №2181 від 22.07.2022 року. На підставі статті 56 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2022 року №5603 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України видана солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 19.03.2022 року по 08.05.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Підстава: відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №68/2022, витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2022 року №56, від 09.05.2022 року №91.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 25.11.2022 року №1861 військово-лікарської комісії старший солдат ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_3 25.11.2022 року діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Пораненя важкого ступеню, Продовження відпустки за станом здоров`я (довідка ВЛК №1409 від 18.10.2022 року в/ч НОМЕР_3 ). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини поранення №2181 від 22.07.2022 року. На підставі статті 56 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

З наведених виписок вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 07.05.2022 року по 17.06.2022 року та з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року, також потребував та перебував у відпустці за станом здоров`я з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року, з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року, з 14.09.2022 року по 13.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 17.11.2022 року та з 26.11.2022 року по 25.12.2022 року, із перервами між лікуванням з 18.07.2022 року по 21.07.2022 року, з 14.10.2022 року по 18.10.2022 року, з 18.11.2022 року по 25.11.2022 року.

Як вбачається з довідки, військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 року №131/фес, яка надана солдату ОСОБА_1 , про нараховані та перераховані суми додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року з березня по грудень 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 , грошова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачена позивачу пропорційно часу лікування після отриманої травми з травня по липень 2022 року, тобто відповідач не заперечує право на оплату вказаної винагороди під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні.

Суд зазначає, що обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копією первинної медичної картки, виписними епікризами.

А отже, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, лише за період з травень і червень 2022 року, що є грубим порушенням прав позивача.

Щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій в частині не виплати позивачу грошової винагороди, відповідач посилається на відсутність у довідках ВЛК від 17.06.2022 року №362, від 21.07.2022 року №516 та від 13.09.2022 року №250, медичних висновків про ступінь важкості поранення та не звернення позивача до ЦВЛК.

З цього приводу суд зазначає, що нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від14.08.2022 №402 (далі - Положення).

Згідно з п.2.1. Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.6.11. Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.

Підпунктом «в» п.20.3 Положення встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у «відпустці для лікування після тяжкого поранення». Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у «відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів».

З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає «відпустку для лікування після тяжкого поранення» за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише «за станом здоров`я».

В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.

Так, всі надані позивачем виписки, епікризи та виписні епікризи щодо лікування протягом з травня по грудень 2022 року містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, а тому суд дійшов висновку, що всі надані за станом здоров`я відпустки фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після кожної виписки з медичних закладів, які передували таким відпусткам.

Окрім того, варто звернути увагу, що відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення, містить формулювання «відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії», в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.

Закон №2011-ХІІ, Постанова №168 та Положення містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров`я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття «відпустка для лікування у зв`язку з хворобою» та «відпустка за станом здоров`я». Також слід вказати, що Постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб. А тому вжите у Постанові № 168 формулювання «відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.

Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - «відпустка за станом здоров`я», передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом «відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії», передбаченій Постановою №168.

Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.

Крім викладеного, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться довідки військово лікарської комісії від 18.10.2022 року №1409 та від 25.11.2022 року №1861, згідно яких за ступенем тяжкості, травма позивача визначена як «важка». Наведене повністю спростовує доводи відповідача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що довідка від 22.07.2022 року №2181 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визначена додатком 5 була видана позивачу саме військовою частиною НОМЕР_1 , тому така довідка повинна була бути також у відповідача, при цьому у позивача відсутній обов`язок кожного разу повторно подавати таку довідку.

Посилання на окреме доручення Міністра оборони України суд вважає недоречним, оскільки останнє не є нормативно-правовим актом та не може мати вищу юридичну силу, а ніж Закони та підзаконні нормативно правові-акти.

Разом з тим, додаткова винагорода виплачується в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах, при цьому, встановлено перерви між лікуванням позивача, про що вже було зазначено судом вище.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшеної до 100000 гривень, за весь період його відпустки для лікування після тяжкого поранення з липня по грудень 2022 року та стаціонарного лікування з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з липня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року, з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року, з 14.09.2022 року по 13.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 17.11.2022 року, з 26.11.2022 року по 25.12.2022 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з липня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року, з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року, з 14.09.2022 року по 13.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 17.11.2022 року та з 26.11.2022 року по 25.12.2022 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.

Щодо виплати додаткової грошової допомоги позивачу за травень та червень у розмірі 98150,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 пп.1.7 п. 1-16 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, то здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС). не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб па період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Відповідно до абз.3 пп.1.7 п.1-16 підрозділу 10 Розділу XX зазначеного Закону, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. Служби зовнішньої розвідки України. Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Правовий режим воєнного стану уведено відповідно у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 05 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Представником позивача у відповіді на відзив було вказано, що позивач погоджується з вказаним відрахуванням, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у сумі 323931,71 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до абз. 4 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, видача наказу про виплату додаткової винагороди та розрахунок такої винагороди є виключною компетенцією командира військової частини, а тому нарахування та виплата сум додаткової винагороди буде здійснена лише після видачі командиром відповідного наказу на виконання рішення суду. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу не зазначив.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно абз.1 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, згідно ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з п.1-2 ч.1ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Так, між адвокатом Редько Сергієм Миколайовичем та Формальовим Артемом Михайловичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги №19-22/адм. від 13.12.2022 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копію договору на надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №19-22/адм. від 13.12.2022 року, копію ордеру на надання правової допомоги серії АЕ №1079528, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2469 від 19.03.2012 року; копію акту виконаних робіт до договору на надання правової допомоги (адвокатських послуг) №19-22/адм від 13.12.2022 року, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 13.12.2022 року.

Відповідно до змісту договору про надання правової допомоги 19-22/адм. від 13.12.2022 року КЛІЄНТ доручає та оплачує, а АДВОКАТ бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатські послуги), а саме: представляти інтереси КЛІЄНТА у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевого самоврядування, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців України, а також вести від імені КЛІЄНТА справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувану або боржнику, свідку, захищати інтереси КЛІЄНТА у цивільних справах, адміністративних справах; для чого надає йому право: подавати від мого імені заяви, в тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково, укладати мирові угоди тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати судовий збір або будь-які інші платежі, розписуватись за мене, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цього договору. У виконавчому провадженні АДВОКАТ, як представник КЛІЄНТА, має всі права (без винятків), які передбачено статтями 16, 19 Закону України «Про виконавче провадження» для сторін та інших учасників виконавчого провадження

Згідно пункту 1.2 вказаного договору участь на боці Клієнта з метою представництва інтересів ОСОБА_1 по справі про проходження служби в ЗСУ, отриманні грошового забезпечення при пораненні.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору сторони цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку: адвокатський запит 500 грн., складання позовної заяви та супроводження справи у Дніпропетровському окружному адміністративному суді 3000 грн.

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 13.12.2022 року визначено перелік наданих юридичних послуг: надання правової допомоги, яка складає в собі: адвокатський запит, дослідження спірних правовідносин, наданих доказів, зібрання необхідних доказів, складання процесуальних документів позовної заяви, клопотання про витребування доказів вартість 3000,00 грн.

Позивачем здійснено оплату отриманих послуг, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 13.12.2022 року, де зазначена підстава договір про надання професійної правничої допомоги №19-22адм від 13.12.2022 року.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При цьому, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, складність справи, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з липня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року, з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року, з 14.09.2022 року по 13.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 17.11.2022 року, з 26.11.2022 року по 25.12.2022 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з липня 2022 року по грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми з 21.08.2022 року по 13.09.2022 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 18.06.2022 року по 17.07.2022 року, з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року, з 14.09.2022 року по 13.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 17.11.2022 року, з 26.11.2022 року по 25.12.2022 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв