Рішення № 110310813, 22.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34859/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета лізингу та стягнення сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета лізингу від 17.03.2021 року та застосувати реституцію й стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 520 000,00 грн. сплачених позивачем коштів за предмет лізингу - автомобіль Mazda CX 5 та 45 748,05 грн. винагороди сплаченої на користь лізингодавця за отримане у лізинг майно та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25.11.2019 року він уклав із АТ КБ «ПриватБанк» договір фінансового лізингу № ODH0А!00000181. Згідно з додатком № 1 до договору № ODH0А!00000181 від 25.11.2019 року предметом договору фінансового лізингу є автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

17.03.2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Даний договір укладено з повним розрахунком між сторонами за предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181.

Згідно п. 1.2 даного договору, продавець підтверджує, що товар на момент укладення даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використання, що у відношенні його на момент укладення договору, не має прав третіх осіб, товар не перебуває у заставі, під арештом, на нього немає яких-небуть інших існуючих зобов`язана та обтяжень.

Відповідно до п. 8.2 зазначеного договору, сторони домовились, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті будь-якою зі сторін не пізніше 30 днів з моменту отримання претензії.

17.03.2021 року між ОСОБА_1 та довіреною особою АТ КБ «ПриватБанк» Бондар О.Ю. укладено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, у якому зазначено, що лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу - автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 разом із відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.

18.03.2021 року позивач звернувшись до сервісного центру МВС України з метою перереєстрації автомобіля Mazda CX 5, 2018 року випуску, дізнався, що номер двигуна не співпадає з номером двигуна заводу виробника зазначеного автомобіля. Даний двигун перебуває у розшуку в Інтерполі. У зв`язку із чим автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску був поміщений у позивача на штрафмайданчик, та вилучено свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

У той же день слідчими Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області) по даному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 358 КК України.

01.04.2021 року на адресу відповідача позивачем направлена претензія про розірвання договору фінансового лізингу від 25.11.2019 року, договору купівлі-продажу предмета лізингу від 17.03.2021 року та повернення коштів сплачених за договором фінансового лізингу від 25.11.2019 року № ODH0А!00000181.

14.04.2021 року відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії та повернення позивачеві сплачених за спірний автомобіль коштів, оскільки на момент оформлення лізингу претензій з боку сервісного центру до даного автомобіля не було, провини банка немає.

У той же час спірний договір купівлі-продажу предмету лізингу був укладений 17.03.2021 року, до сервісного центру з метою реєстрації даного автомобіля позивач звернувся на наступний день та написав заяву про проведення експертизи відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилаючись на п. 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), ст.ст. 203, 215, 229, 673, 675, 678, 679, 680, 682, 688 ЦК України просить позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета лізингу від 17.03.2021 року № б/н - автомобіля Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , застосувати реституцію та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача кошти в сумі 520 000,0 грн, сплачених за автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , 45 748,05 грн винагороди сплаченої на користь лізингодавця за отримане у лізинг майно та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із страхуванням предмета лізингу, судові витрати та витрати на послуги адвоката.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання у справі на 13.10.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року відкладено підготовче засідання на 18.01.2022 року.

05.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує вимоги позивача з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначає, що 25.11.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № ODH0А!00000181. Згідно з п. 3.2 цього договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акта. Підписання лізингоодержувачем акта підтверджується у тому числі належну якість комплектність, справність предмета лізингу і відповіідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. 26.11.2019 року позивач та відповідач склали акт приймання-передачі, відповідно до якого лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу. Відповідно до п. 3.12 договору лізингу, з дати прийому предмета лізингу за актом лізингодавець відмовляється від будь-яких прямих чи не прямих претензій до лізингодавеця з приводу якості предмета лізингу. Отже, відсутні підстави для визнання договору лізингу недійсним. Просить у позові відмовити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 31.03.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2022 року відкладено підготовче засідання на 30.08.2022 року.

Відповідач надав суду пояснення на відзив, в яких, зокрема, зауважив, що на момент оформлення договору лізингу та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна автомобіль був оглянутий працівниками Сервісного центру та лізингоодержувачем, пройшов всі перевірки та відповідні експертизи. Таким чином позиція відповідача належним чином не підтверджена.

21.03.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відзиву безпідставні та непоґрунтовані.

У зв`язку з зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні, підготовче засідання, призначене на 30.08.2022 року, знято з розгляду та призначено на 24.11.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.03.2023 року.

В підготовче засідання позивач не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подала заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності, в якій просив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду.

В підготовче засідання представник відповідача не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.11.2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір фінансового лізингу, № ODH0А!00000181, предметом якого є транспортний засіб/автомобіль BMW X5, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 2 вказаного договору, ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПриватБанк» у платне користування вказаний автомобіль та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у додатку 2 «графік сплати лізингових платежів», з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору.

17.03.2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Даний договір укладено з повним розрахунком між сторонами за предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, що вказаний в Таблиці 1, а покупець зобов`язається прийняти товар на умовах, визначених цим договором. Продавець підтверджує, що товар на момент укладання даного договору належить йому на праві власності, товар не новий та був у використанні, що у відношенні його, на момент укладення даного договору, немає прав третіх осіб, товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає яких-небудь інших існуючих зобов`язань та обтяжень. Покупець розуміє, що продавець не є виробником товару, тому всі претензії щодо якості (в тому числі, прихованих недоліків) та комплектності товару покупець може пред`являти виключно виробнику товару. Відповідно до п. 8.2 зазначеного договору сторони домовились, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті будь-якою зі сторін не пізніше 30 днів з моменту отримання претензії.

17.03.2021 року між ОСОБА_1 та довіреною особою АТ КБ «ПриватБанк» Бондар О.Ю. укладено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу по фінансовому лізингу № ODH0А!00000181 від 25.11.2019 року про наступне: 1. Цим актом сторони засвідчують, що всі зобов`язання сторін відповідно до договору № К2Н0А!00000442 було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов`язань за ним сторони не мають. 2. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. 3. Предмет лізингу - автомобіль Mazda CX 5, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 разом з відповідним документами передано у власність лізингоодержувачу.

Згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу, представник лізингодавця та ОСОБА_1 склали цей акт про те, що здійснено приймання-передачу транспортного засобу марки Mazda CX 5 № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію.

Відповідно до повідомлення, наданого Регіональним сервісним центром Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 0541, що під час перевірки було встановлено, що у банку даних Генерального секрктаріату Інтерполу номер двигуна вашого транспортного засобу значиться в розшуку.

Вінницьким РУП ГУ НП у Вінницькій області 19.03.2021 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021025010000271 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Даний автомобіль та свідоцтво про про реєстрацію автомобіля було тимчасово вилучено та поміщено на штраф майданчик за адресою: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця (ЖЕО № 5734).

14.04.2021 року відповідачем було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення претензії та повернення позивачеві сплачених за спірний автомобіль коштів, оскільки на момент оформлення лізингу претензій з боку сервісного центру до даного автомобіля не було, провини банка немає.

На підтвердження здійснених позивачем на користь відповідача лізингових платежів, сторона позивача надала суду копії банківської виписки по кредитному договору № ODH0А!00000181 від 25.11.2019 року про проведені оплати за період 25.11.2019 року до 24.04.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.ст. 626, 627, 628, 638 ЦК України).

Враховуючи п. 5.3. договору лізингу, яким встановлено, що у разі повної конструктивної загибелі (яка визначається страховою компанією за договором страхування) предмету лізингу, а також в разі крадіжки чи протиправного вилучення предмету лізингу дія договору припиняється.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України (чинної на момент укладення договору лізингу), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 807 ЦК України (чинної на момент укладення договору лізингу), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець), предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2022 року № 1201-IX (далі - Закон № 1201-IX), фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Статтею 6 Закону № 1201-IX встановлено, що об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.ст. 655, 656, 674 ЦК України).

Згідно ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Згідно п. 15 Порядку № 1388, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, отримання чи перезакріплення індивідуального номерного знака або номерного знака з відповідною комбінацією цифр, а також видачі реєстраційних документів для виїзду за кордон (їх повернення) або тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України "Про судову експертизу" порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром (крім внутрішньо переміщених осіб, які подають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або пред`являють її відображення в електронній формі на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг "Портал Дія", зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія), відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, а також відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII визначено, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

З урахуванням наявності у позивача, який придбав автомобіль в процедурі фінансового лізингу, права на захист «законних очікувань» щодо проведення його державної реєстрації, оформлення та видачі реєстраційних документів на автомобіль, і вільної експлуатації, встановленого факту порушення прав позивача при отриманні в лізинг та оформленні договірних відносин купівлі-продажу автомобіля зі зміненим номерним позначенням кузова, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу предмету лізингу недійсними, адже такий автомобіль в силу наведених вимог чинного законодавства не міг бути предметом спірного договору, що вказує на наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Транспортний засіб, який став предметом договорів фінансового лізингу та купівлі-продажу, ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, є таким, що відноситься до речей, які вилучені з цивільного обороту через підроблення ідентифікаційного номеру його складової частини, в той же час слід відмітити, що зміна ідентифікаційного номеру кузова позбавляє можливості ідентифікувати транспортний засіб, як власність особи.

Статтю 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спір по суті суд врахував, що Главу 58 ЦК України було доповнено ст. 809-1 згідно із Законом № 1201-IX від 04.02.2021 року, який набрав чинності 13.06.2021 року, тобто як на час укладення спірного договору фінансового лізингу у 2019 році, так і на час здійснення позивачем останніх виплат по лізинговим платежам (24.03.2021 року), такі умови щодо лізингових платежів у нормах ЦК України не містилися.

Отже, за висновком суду про визнання правочину недійсним є підстави для застосування наслідків, передбачених частиною першої статті 216 ЦК України, із зобов`язанням кожної зі сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання таких правочинів. Тобто, у разі застосування реституції за недійсним договором лізингу та договором купівлі-продажу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Таким чином, є усі правові підстави для повернення відповідачем на користь позивача отриманих платежів, поряд із цим за встановлених у цій справі обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача обов`язку повернути відповідачу лізинговий автомобіль, оскільки із матеріалів справи вбачається, що автомобіль вилучений в межах розслідування кримінального провадження, тож є доказом у кримінальному провадженні та знаходиться на штраф-майданчику, тобто позивач у своєму розпорядженні автомобіля не має і за наведених обставин не має будь-якої законної можливості повернути автомобіль відповідачу.

Вирішуючи питання про розмір коштів, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Зі змісту Акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 17.03.2021 року вбачається, що сторони засвідчили той факт, що всі зобов`язання сторін відповідно до договору № ODH0А!00000181 було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов`язань за ним сторони не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив всі належні до сплати платежі за договором.

За наведених обставин, суд при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає поверненню відповідачем на користь позивача, виходить із вартості предмету лізингу в сумі 520 000,00 грн, а також розміру платежів за користування предметом лізингу згідно додатку №2 до договору фінансового лізингу № ODH0А!00000181 від 25.11.2019 року за період з листопада 2019 року по березень 2021 року, що становить 45 748,05 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача не лише вартості предмету лізингу, а й вартості користування ним, тобто стягуючи сплачені позивачем лізингові платежі зі всіма їх складовими, суд враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі №468/176/18-ц.

Ця обставина не заперечувалась та не була спростована відповідачем письмовими доказами.

Між тим, порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу (частина перша статті 7 Закону України «Про фінансовий лізин»).

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн згідно з квитанцією від 24.05.2021 року № 9233-5466-1768-8044 та 5 657,39 грн, згідно з квитанцією від 24.05.2021 року № 9233-5463-0241-1566.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу: копію договору про надання правової допомоги від 09.03.2020 року, копію акта приймання-передачі послуг за вказаним договором від 20.03.2021 року, згідно з яким всього адвокатом надано клієнту послуг на суму 6 000,00 грн.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 565,39 грн у відшкодування судових витрат та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про фінансовий лізинг», «Про дорожній рух», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, ст.ст. 4, 10, 15, 16, 177, 178, 202, 203, 204, 215, 216, 626-628, 638, 655, 656, 674, 806, 807 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 178, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета лізингу та стягнення сплачених коштів - задовольнити.

Визнати недійсним Договір № б/н купівлі-продажу предмету лізингу, укладений 17.03.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 здійснені лізингові платежі у розмірі 565 738 (п`ятсот шістдесят п`ять сімсот тридцять вісім) грн. 05 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальній сумі 6 565 (шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 39 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 31.03.2023 року.

Суддя Є.С. Хайнацький