Рішення № 110305992, 12.04.2023, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/107/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О. при секретарі Саловська О.А.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд", вул. Мельника, 8, м. Львів, 79057

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр", вул. Шептицького, 4, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 5 533 209,62 грн.

За участю представників від:

Позивача: Дац Зіновій Іванович, виконуючий обов`язки генерального директора;

Маїк Іван Степанович, адвокат;

Відповідач: Кавійчик Віта Петрівна, адвокат

Третя особа: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Служби автомобільних доріг у Тернопільській області про стягнення 1 795 946,08 грн інфляційних втрат, 352 122,67 грн 3% річних, поновлення строку та стягнення 3 029 239,96 грн пені, поновлення строку та стягнення 273 623,30 грн штрафу та 82 274,61 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором субпідряду до договору №1Е від 23.01.2019, з врахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №921/515/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 09.02.2023, головуючим суддею для розгляду справи № 921/107/23 визначено суддю Чопка Ю.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" та призначено підготовче засідання на 06 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 06.03.2023 підготовче засідання відкладено на 22.03.2023 з підстав викладених у ній.

Ухвалою суду від 22.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/107/23 до судового розгляду по суті на 12 квітня 2023.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.03.2023 (вх.№1974 від 07.03.2023) та його представниця в судовому засіданні позовні вимоги заперечили. Щодо заявлених 1 795 946,08 грн інфляційних нарахувань та 352 122,67 грн 3% річних зазначила, що Служба автомобільних доріг у Тернопільській області є державною неприбутковою організацією, є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг. 23.01.2019 за результатами процедури закупівлі між Службою автомобільних доріг у Тернопільській області та підрядником ТОВ "ТЕХНО-БУД-ЦЕНТР" було укладено Договір №1Е на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Тернопільській області. Відповідач погодився на укладення Договору субпідряду з ТОВ "Західтрансбуд" та виступив у ньому третьою стороною. Даним договором був передбачений обов`язок субпідрядника виконати з використанням власних ресурсів, у встановлені строки роботи відповідно до кошторисної документації та передати їх замовнику у порядку передбаченому договором. Водночас акти приймання виконаних підрядних робіт не були підписані підрядником ТОВ "Техно-Буд-Центр" (Підряднику) як і не було надано доказів їх направлення Підряднику. Прийняття робіт Замовником без їх прийняття Підрядником є порушенням умов Договору. Таким чином підстави для стягнення інфляційних витрат та 3% річних відсутні, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з вини відповідача. Також представниця відповідача заявила клопотання про зменшення розміру нарахованих інфляційних витрат та 3% річних на 90% у випадку, якщо суд прийде до переконання про задоволення даних вимог. При цьому посилається на Постанову Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 у якій Велика Палата дійшла висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних.

Позовні вимоги про стягнення 273 623,30 грн штрафу та 3 029 239,96 грн пені вважає незаконними, так як пункт 6.2.4. Договору субпідряду, на який посилається позивач як на підставу стягнення штрафу, стосується виконання обов`язків саме Субпідрядником, а не Замовником. Договором субпідряду не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу до Замовника, а тому просить суд в цій частині позовних вимог відмовити.

Щодо заявленої до стягнення суми пені зазначила, що Позивачем невірно визначено період нарахування з 11.11.2019 по 07.02.2023, оскільки відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Перебіг періоду часу за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Позивачем визначено дату виконання зобов`язання 11.11.2019, а тому періодом нарахування пені повинен бути період з 11.11.2019 до 11.05.2020. Позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений в один рік. Позовна давність не може бути поновлена в разі її спливу. Таким чином, враховуючи, що період нарахування штрафних санкцій повинен був завершитися 11.05.2020 тому строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій остаточно сплив 12.05.2021. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в частині стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) за пропуском строку позовної давності). Щодо клопотань позивача про поновлення строків позовної давності то просить суд в їх задоволенні відмовити, так як ніщо не заважало Товариству звернутися з такими вимогами при зверненні з позовом у справі 921/515/20 про стягнення 3 908 904,29 грн заборгованості за виконані роботи, тобто про стягнення основного боргу, щодо якого заявлені штрафні санкції в даному позові.

Щодо заявлених до стягнення 82 274,61 грн збитків зазначила, що позивач як на підставу їх стягнення посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021 у справі №914/1453/21. Водночас у даному рішенні суд відхилив доводи ТОВ "Західтрансбуд" про виникнення заборгованості через несвоєчасний розрахунок з іншими контрагентами. Більше того позивач включив у склад збитків інфляційні витрати, 3% річних та пеню які вже і так включені в ціну позовних вимог які розраховані від суми основного боргу, а відтак це є подвійним стягненням. Крім того звертає увагу суду і на те, що позивач не довів, що несплата саме Службою автомобільних доріг у Тернопільській області заборгованості спричинила негативні наслідки для Товариства за рішенням суду у справі №914/1453/21.

Позивач у відповіді на відзив від 17.03.2023 (вх.№2367 від 20.03.2023) та його представники в судовому засіданні доводи відповідача заперечили, посилаючись на те, що станом на листопад 2019 Службою автомобільних доріг у Тернопільській області були отримані акти виконаних робіт за жовтень 2019, однак вони не були підписані та не повернутi субпідряднику з обґрунтуванням причин не підписання, що є порушенням умов п. 4.4 Договору. За відсутності зауважень в п`ятиденний строк з моменту отримання, акт виконаних робіт вважається погодженим, а роботи виконані, незалежно від того, чи підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт чи ні. Твердження позивача, що роботи не були виконані спростовуються висновками Західного апеляційного суду викладеними у постанові від 03.11.2022 під час розгляду справи №921/515/20.

Доводи відповідача щодо нарахування пені просить суд не брати до уваги так як п.6.2.4. Договору субпідряду до договору №1Е від 23.01.2019 чітко передбачено, що винна сторона сплачує пеню за кожен день прострочення. Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Щодо доводів відповідача про недоведеність завданих збитків просить суд не брати їх о уваги, адже саме через несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості за виконані Товариством роботи призвела виникнення у позивача заборгованості перед ТОВ "Спецавтоінвест" та стягненню її в судовому порядку разом з нарахованими пенею, 3 річних та інфляційними.

24.03.2023 на адресу суду від Служби автомобільних доріг у Тернопільській області надійшло Доповнення до відзиву від 20.03.2023 (вх.№2587), а від 07.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" надійшло доповнення до відповіді на відзив від 03.04.2023 (вх.№3046). Вказані докази судом до уваги не приймаються так як подані після закриття підготовчого провадження у справі.

ТОВ "Техно-Буд-Центр" участі представника в судовому засіданні не забезпечило, правом на подання письмових пояснень по суті поданої позовної заяви не скористалося, хоча належним чином було повідомлене про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка третьої особи не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі №921/515/20 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" про стягнення з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області 3 908 904,29грн. заборгованості відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі №921/515/20 скасовано. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" задоволено. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" 3 908 904,29 грн заборгованості за виконані роботи та 58 633,56 грн судового збору за розгляд справи в суді перші інстанції та 87 951 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Вказаною постановою встановлено порушення відповідачем умов договору субпідряду до договору підряду 1Е від 23.01.2019 щодо проведення своєчасної оплати виконаних робіт, що стало підставою для позову.

Станом на день розгляду даного спору Постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №921/515/20 не скасована, а відтак є чинною.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що плата за виконані роботи перерахована несвоєчасно, а тому просить суд стягнути з відповідача 1 795 946,08 грн інфляційних втрат, 352 122,67 грн 3% річних, 3 029 239,96 грн пені, 273 623,30 грн штрафу та 82 274,61 грн збитків.

Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

При нарахуванні пені, позивач посилається на абз. 2 п.6.2.4. Договору, відповідно до якої за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами інших своїх зобов`язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період на яких нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до вищенаведеної умови договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 029 239,96 грн пені нарахованої за період з 11.11.2019 по 07.02.2023 року.

Суд розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, констатує, що останнім при її нарахуванні порушено вимоги ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст.256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення статей 251, 252 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що п.6.2.4 Договору не містить умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч.6 ст.232 ГК України.

Крім цього, слід відзначити, що відповідач в ході розгляду справи просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1, ч.5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач визначив датою виконання відповідачем зобов`язання 11.11.2019 тому шестимісячний строк нарахування пені закінчився 11.05.2020.

Тобто, нарахування позивачем неустойки за період з 12.05.2020 по 07.02.2023, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України є безпідставним.

Спеціальний строк позовної давності на момент звернення до суду за вимогами про стягнення неустойки нарахованої за період з 11.11.2019 по 11.05.2020 сплив.

Оскільки строк позовної давності щодо стягнення неустойки за період з 11.11.2019 по 11.05.2020 сплив, та враховуючи заяву відповідача, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Позивач обґрунтовуючи нарахування штрафу посилається на п.6.2.4 Договору субпідряду, відповідно до якого за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас даний пункт договору субпідряду, на який посилається Позивач, відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків надання послуг стосується саме Субпідрядника, тобто позивача, а не відповідача.

Договором субпідряду не передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу до Замовника.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 273 623,30 грн заявлені безпідставно.

Клопотання позивача про відновлення строків позовної давності щодо стягнення пені та штрафу відхиляються як безпідставні, так як позивачем не надано суду доказів неможливості своєчасного звернення до суду з позовними вимогами про стягнення неустойки.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію позовної заяви та рішення суду у справі 921/515/20 про стягнення з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області 3 908 904,29 грн заборгованості за виконані роботи, тобто про стягнення основного боргу, щодо якого заявлені штрафні санкції. Це доводить, що позивач мав можливість своєчасного звернення до суду щодо стягнення неустойки проте своїм правом не скористався.

Щодо заявлених до стягнення 82 274,61 грн збитків слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 п.8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Позивач в обґрунтування заявлених до стягнення збитків посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021 у справі №914/1453/21.

Даним судовим рішенням стягнуто з ТОВ "Західтрансбуд" на користь ТОВ "Спецавтоінвест" 265 020 грн основного боргу, 28 444,84 грн інфляційних втрат, 35 817,15 грн пені, 12 869,54 грн 3% річних та 5143,08 грн судового збору.

Сума інфляційних нарахувань, пені, 3% річних та судового збору, на загальну суму 82 274,61 грн, стягнутих з товариства у справі 914/1453/21 складає розмір збитків заявлених до стягнення у даній справі.

Водночас суд при вирішення спору у справі 914/1453/21 відхилив доводи ТОВ "Західтраснбуд" про виникнення заборгованості внаслідок несвоєчасного розрахунку з іншими контрагентами та звернув увагу товариства на те, що відповідно до вимог ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Таким чином позивач не довів, що його збитки стягнуті за рішенням суду від 12.10.2021 у справі №914/1453/21 спричинені саме несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості по договору субпідряду.

У зв`язку з наведеним в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення 1 795 946,08 грн інфляційних втрат, 352 122,67 грн 3% річних, слід зазначити, що ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 795 946,08 грн інфляційних нарахувань за період січень 2020 по січень 2023 та 352 122,63 грн 3% річних за період з 31.01.2020 по 07.02.2023.

З огляду на встановлений Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №921/515/20 факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт згідно Договору субпідряду до договору №1Е від 23.01.2019, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 795 946,08 грн інфляційних втрат та 352 122,67 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас суд критично оцінює доводи відповідача про наявність підстав для зменшення суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, заявлених до стягнення позивачем на 90%, із огляду на наступне.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається позивач, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Таким чином, із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено інфляційні нарахування та відсотки річних, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, м.Тернопіль, вул. О.Кульчицької, 8 (код 25887079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіону фірма "Західтрансбуд", м.Львів, вул. Мельника, буд. 8 (код 30478068) 352 122 (триста п`ятдесят дві тисячі сто двадцять дві) грн. 67 коп. 3% річних і 1 795 946 (один мільйон сімсот дев`яносто п`яти тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні позову в частині стягнення пені, штрафу і збитків відмовити.

Сторони, третя особа мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2023 року.

СуддяЮ.О. Чопко