Ухвала суду № 110305991, 13.04.2023, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/196/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву №5823 від 15.03.2023 (вх. №2418 від 21.03.2023) державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну способу і порядку виконання рішення

за позовом Приватного агропромислового підприємства Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333)

про стягнення 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника.

За участю від:

ПАП Збаразьке (стягувача) ОСОБА_1

ТОВ Олишківецьке (боржника) Семененко Л.М.

органу ДВС не з`явився

ВСТАНОВИВ:

21.03.2023 до Господарського суду Тернопільської області надійшла зава від 09.03.2023 (№5823 від 15.03.2023) (вх. №2418) державного виконавця Т. Волянюк Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якій заявник просив змінити спосіб і порядок виконання рішення у справі № 921/196/22 щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333, ідентифікаційний код 36446089) повернути на користь Приватного агропромислового підприємства Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідентифікаційний код 30556748) 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333, ідентифікаційний код 36446089) на користь Приватного агропромислового підприємства Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідентифікаційний код 30556748) грошових коштів в сумі 2277000 грн (встановленої на час звернення закупівельної ціни зерна соняшника урожаю 2022 року).

Заяву мотивовано відсутністю майна зазначеного у судовому наказі. Дана обставина зафіксована у акті державного виконавця від 21.02.2023. Посилаючись на зазначену обставину, державний виконавець (за заявою стягувача) просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2277000 грн, як вартості зерна соняшника, яке підлягає поверненню Приватному агропромисловому підприємству Збаразьке.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ГПК України таке звернення про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня його надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням приписів ч.2 ст. 331 ГПК України, ухвалою суду від 22.03.2023 вищевказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні, з повідомленням учасників справи на 03.04.2023, яке відкладалось на 13.04.2023.

06.04.2023 представником боржника подано заперечення б/н від 05.04.2023 (вх. №2994) на заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

У своїх запереченнях представником боржника зазначено наступне.

У п.10 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Зважаючи зміст зазначеної норми, а також ч.1 ст. 331 ГПК України, ст. ст. 5, 13, 33 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право подавати заяву про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення лише у випадку здійснення ним виконавчого провадження.

10.03.2023 державним виконавцем винесено постанову ВП №70814409 про повернення виконавчого документу (наказу №921/196/22 від 16.01.2023) на підставі п. 6. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю в боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі. Відповідно до інформації про виконавче провадження ВП №70814409, котра міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження вказується про стан виконавчого провадження ВП №70814409, як таке що «завершено».

З огляду на наведене, державний виконавець не мала права звертатися до суду із заявою №5823 від 15.03.2023 (вх. №2418 від 21.03.2023) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі після винесення нею 10.03.2023 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та завершення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо його подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, у зв`язку з тим, що заяву підписано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Разом з цим, 06.04.2023 представником боржника подано заяву б/н від 05.04.2023 (вх. №2993), з проханням про залишення заяви державного виконавця від 15.03.2023 без розгляду відповідно до ст. 226 ГПК України, у зв`язку з тим, що заяву підписано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

В обґрунтування цієї заяви представником боржника наведено ті самі доводи та міркування, що і у запереченнях від 05.04.2023.

На виконання ухвали від 22.03.2023 державним виконавцем супровідним листом №7977 від 10.04.2023 (вх. №3108) долучено до матеріалів справи відповідь ПрАТ «Лановецьке хлібоприймальне підприємство», постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.03.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 задоволено клопотання б/н від 07.04.2023 (вх. №3073 від 10.04.2023) Приватного агропромислового підприємства Збаразьке про проведення судового засідання 13.04.2023 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Івано-Франківської області.

Однак, ПАП Збаразьке забезпечило особисту явку свого представника в судовому засіданні 13.04.2023. Ним підтримано подану державним виконавцем заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Разом з цим, ним усно заявлено клопотання про винесення окремої ухвали відносно державного виконавця, у разі відмови судом у задоволенні заяви державного виконавця.

Представником ТОВ Олишківецьке в судовому засіданні 13.04.2023 підтримано його заперечення від 05.04.2023 та заяву від 05.04.2023 про залишення заяви державного виконавця без розгляду.

Представник органу ДВС в судове засідання 13.04.2023 не з`явився.

13.04.2023 на електронну адресу суду скріплене електронним підписом надійшло клопотання №8225 від 13.04.2023 (вх. №3219) державного виконавця, з проханням про розгляд заяви без її участі.

Розглянувши вказану заяву, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

У травні 2022 року Приватне агропромислове підприємство Збаразьке звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке про стягнення 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві б/н, б/д (вх. №224 від 10.05.2022) зазначено про неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди б/н від 13.05.2019, в частині оплати орендної плати за 2019-2020 роки в натуральній формі, у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції.

При цьому, позивачем у тексті позовної заяви зазначено, що з урахуванням тієї обставини, що станом на 2019 -2020 вартість 1000 кг зерна соняшника становила 7500 грн, а тому судовий збір по майновій вимозі складає 15525 грн (7500 грн * 138 * 1,5% ).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2022 у справі №921/196/22 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022) задоволено позовні вимоги Приватного агропромислового підприємства Збаразьке та ухвалено cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке на користь Приватного агропромислового підприємства Збаразьке 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника, 15525 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

16.01.2023 видано наказ на примусове виконання рішення суду від 27.10.2022 у справі №921/196/22.

Постановою державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.01.2023 відкрито виконавче провадження ВП №70814409 з примусового виконання наказу №921/196/22 від 16.01.2023, виданого Господарським судом Тернопільської області.

В межах виконавчого провадження ВП №70814409 державним виконавцем адресовано вимоги №2770 від 07.02.2023 Головному управлінню статистики у Тернопільській області, №2752 від 07.02.2023 ТОВ «Збаразький КХП», №2746 від 07.02.2023 ПрАТ «Лановецьке ХПП», з метою отримання інформації про вартість середньої закупівельної ціни насіння соняшника станом на 20.01.2023.

Головним управлінням статистики у Тернопільській області у відповіді №06-05/345-23 від 14.02.2023 зазначено, що відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» статистична та фінансова звітність може подаватися респондентами до органів державної статистики протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності.

Враховуючи наведене, органи державної статистики у період дії воєнного стану призупиняють надання запитуваної статистичної інформації щодо показників закупівельних цін за формою №1 зерно «Звіт про надходження культур зернових і зернобобових та олійних на перероблення та зберігання» і поновлять діяльність щодо оприлюднення цієї інформації після завершення встановленого законом терміну для подання відповідної статистичної звітності та її опрацювання. Інформація може бути надана після її оприлюднення за додатковим запитом.

Разом з тим повідомлено, що згідно останніх наявних даних розробки державного статистичного спостереження за ф. №1 зерно за січень - грудень 2021 року, середня закупівельна ціна насіння соняшнику на зберігаючих і переробних підприємствах по Тернопільській області в 2021 році становила 15587,7 грн за тонну. Інформація щодо середньої закупівельної ціни насіння соняшнику в січні 2022 року конфіденційна, тому ГУ статистики у Тернопільській області не може її надати.

Надалі, у відповіді №06-05/499-23 від 09.03.2023 Головним управлінням статистики у Тернопільській області, посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 18 Закону України «Про інформацію», зазначено, що статистична інформація щодо середньої закупівельної ціни насіння соняшнику на зберігаючих і переробних підприємствах по Тернопільській області за січень 2023 року по результатах проведення державного статистичного спостереження за формою 1-зерно не може бути надана, оскільки не підлягає оприлюдненню з метою виконання вимог Закону України «Про офіційну статистику» стосовно забезпечення гарантій органів державної статистики щодо конфіденційності.

ТОВ «Збаразький КХП» у відповіді №01-14/02/23 від 14.02.2023 повідомлено орган ДВС про те, що станом на 20.01.2023 закупівельна ціна зерна соняшника урожаю 2022 року за якою здійснювалась закупівля становила 16500 грн за 1т. Ціна визначена відповідно до моніторингу цін на ринку закупівлі зернових.

Матеріали справи також містять адресовану органу ДВС відповідь №59 від 29.03.2023 ПрАТ «Лановецьке хлібоприймальне підприємство», з повідомленням про те, що ним не здійснювалась закупівля соняшника урожаю 2022 року.

21.02.2023 в с. Олишківецьке, за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке, у присутності представників стягувача та боржника, державним виконавцем складено акт, у якому зафіксовано, що на території господарства боржника не виявлено 138000 кг зерна соняшника.

Зміст адресованих органу ДВС пояснень від 21.02.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олишківецьке» вказує на те, що станом на день вчинення виконавчих дій, ТОВ Олишківецьке не має у своїй власності на території підприємства та інших переробних та зберігаючих підприємств зерна в кількості 138000 кг соняшника, яке могло б бути передане стягувачу.

У заяві від 24.02.2023 ПАП Збаразьке, посилаючись на згадані обставини, просив Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) самостійно звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Наслідком цього, мало місце звернення 15.03.2023 органу ДВС до суду, в порядку ст. 331 ГПК України, із вищевказаною заявою від 09.03.2023 (№5823 від 15.03.2023).

Судом встановлено, що 10.03.2023 державним виконавцем Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі п. 6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №70814409 про повернення стягувачу наказу від 16.01.2023, виданого Господарським судом Тернопільської області у справі №921/196/22. При цьому державним виконавцем встановлено, що згідно акта державного виконавця від 21.02.2023 у боржника відсутнє майно, яке він повинен передати стягувачу згідно виконавчого документа.

Також 10.03.2023 державним виконавцем винесено постанову ВП №70814409 про стягнення з ТОВ «Олишківецьке» 227700 грн виконавчого збору, з посиланням на ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження, стан виконавчого провадження ВП №70814409 вказаний як такий, що завершено.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи заявника, оцінивши докази, суд прийшов до висновку що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Процесуальні питання пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах регулюються Розділом V ГПК України (ст. ст. 326-338).

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

У ст. 338 ГПК України вказано, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

20.01.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №70814409 з примусового виконання наказу від 16.01.2023, виданого Господарським судом Тернопільської області у справі №921/196/22 про стягнення з ТОВ "Олишківецьке" 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника.

В рамках виконавчого провадження № ВП №70814409, актом державного виконавця від 21.02.2023 встановлено, що зерна соняшника в кількості 138000 кг у боржника, яке визначене в наказі № 921/196/22 від 16.01.2023, не виявлено.

10.03.2023 державним виконавцем на підставі п. 6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №70814409 про повернення стягувачу наказу від 16.01.2023, виданого Господарським судом Тернопільської області у справі №921/196/22, посилаючись на встановлені актом від 21.02.2023 обставини відсутності у боржника визначеного виконавчим документом майна.

Пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт (ч.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зважаючи на наведене рішення суду у даній справі залишається не виконане.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

В свою чергу, підстави для закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тому, зміст ст. ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що наслідки повернення виконавчого документа стягувачу не є тотожними закінченню виконавчого провадження.

Разом з цим, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та, одночасно, дотримання прав боржника.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Частина 1 статті 331 ГПК України також містить норму, згідно якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вказані норми Закону України "Про виконавче провадження" та ГПК України не містять обмежень з приводу того, що така заява може бути подана лише в рамках виконавчого провадження.

Норми названого Закону і ГПК України не обмежують відповідне право господарського суду певним строком. А відтак, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред`явлення наказу до виконання.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строк пред`явдення наказу від 16.01.2023 у справі №921/196/22 до виконання становить до 20.12.2025.

В межах встановленого строку пред`явлення наказу від 16.01.2023 №921/196/22 до виконання, державний виконавець 15.03.2023 (згідно відбитку штемпеля підприємства зав`язку Укрпошта) звернувся на адресу суду із заявою від 09.03.2023 про зміну способу та порядку виконання рішення.

З урахуванням викладеного вище висновку, вказані у зверненні дати не впливають на результат його розгляду.

У пункті 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Таким чином, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. В свою чергу, зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Згідно з п. 7.4. наведеної вище постанови пленуму, за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15 та постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №350/426/16-ц, від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, від 11.04.2018 у справі №904/1478/15, від 06.06.2018 у справі №522/21465/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, а вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність (п.5 ч.3 ст. 2 ГПК України).

У ч.1, ч. 2 ст. 14 ГПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням змісту ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предметом позову у справі №921/196/22 була майнова вимога про стягнення 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції соняшника в натуральній формі.

При цьому, з метою дотримання приписів ст. 163 ГПК України (для визначення ціни позову майнового характеру) та приписів ст. 164 ГПК України (для долучення до позову доказів оплати судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру з урахуванням п.п. 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») ПАП «Збаразьке» вартість 1000 кг сільськогосподарської продукції зерна соняшника визначено в сумі 7500 грн. З урахуванням вказаної вартості 1000 кг зерна соняшника, позивачем визначено ціну позову 1035000 грн, наведену у позовній заяві б/н, б/д (вх. №224 від 10.05.2022).

За результатом розгляду справи №921/196/22 та з урахуванням заявлених ПАП «Збаразьке» у позовній заяві б/н, б/д (вх. №224 від 10.05.2022) вимог, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2022 у справі №921/196/22 cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника, виходячи з вартості 1000 кг такого зерна в сумі 7500 грн.

Нормами ст.ст. 179, 184 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, індивідуально визначеною річчю є річ єдина у своєму роді, яка вирізняється від інших своїми неповторними ознаками та виділена із загальної маси речей даного роду, а родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки, і вони вимірюються числом.

Стягнене за рішенням суду від 27.10.2022 у даній справі зерно наділене родовими ознаками, а саме: зерно соняшника в кількості 138000 кг.

З матеріалів справи убачається, що загальна вартість майна, яке підлягає стягненню з відповідача визначена самим позивачем у позові (вимоги якого задоволено рішенням суду від 27.10.2022) і становить 1035000 грн.

Господарський суд враховує, що в силу ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для цього він зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою державного виконавця змінити спосіб виконання судового рішення у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням, а тому його заява, на переконання суду, підлягає частковому задоволенню.

У своїй заяві від 09.03.2023 (№5823 від 15.03.2023) державним виконавцем стверджено, що рішенням суду у даній справі зобов`язано відповідача повернути позивачу зерно соняшника, якого у боржника немає.

Резолютивна частина рішення місцевого суду від 27.10.2022 (залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції від 20.12.2022) стосується стягнення з відповідача на користь позивача 138000 кг зерна соняшника.

Тому, суд зазначає, що запропонований державним виконавцем новий спосіб та порядок виконання вищевказаного судового рішення - стягнення вартості зерна соняшника, замість визначеного судовим рішення стягнення такого зерна, не змінює і не повинен змінювати суті судового рішення.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи наявні обставини, що ускладнюють виконання вказаного рішення, а також те, що обраний під час вирішення спору по суті спосіб виконання рішення суду не забезпечив захисту прав стягувача, суд дійшов висновку про те, що заява від 09.03.2023 (№5823 від 15.03.2023) державного виконавця підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з боржника вартості 138000 грн зерна соняшника в сумі 1035000 грн, визначеної позивачем у позові, який задоволено рішенням суду від 27.10.2022 у даній справі.

Тому, посилання державного виконавця на письмову відповідь №01-14/02/23 від 14.02.2023 ТОВ «Збаразький КХП», адресовану органу ДВС, не впливає на розмір компенсації, що присуджена на користь позивача (стягувача).

У ч.7 ст. 331 ГПК України зазначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З урахуванням ч.7 ст. 331 ГПК України, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про зміну способу та порядку виконання рішення в виконавчим документом.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права) (ч.10 ст.11 ГПК України).

Пункт 1 частини 1 статті 226 ГПК України передбачає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З огляду на проставлену у заяві державного виконавця дату 09.03.2023 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, відсутні підстави для застосування до заяви державного виконавця приписів п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Зміна порядку і способу виконання судового наказу не тягне за собою визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. ст. 160, 328 ГПК України).

З приводу заявленого в судовому засіданні 13.04.2023 представником стягувача клопотання про винесення щодо державного виконавця окремої ухвали суд зазначає, що в межах розгляду заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд не повинен перевіряти законність інших дій, вчинених в межах виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 160, 234, 235, 331, 338 ГПК України, ст. ст. 26, 33, 37, 39, 40 Закону України Про виконавче провадження -

УХВАЛИВ:

1. Заяву №5823 від 15.03.2023 (вх. №2418 від 21.03.2023) державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задоволити частково.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2022 у справі № 921/196/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333, ідентифікаційний код 36446089) на користь Приватного агропромислового підприємства Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідентифікаційний код 30556748) 138000 кг вирощеної сільськогосподарської продукції зерна соняшника шляхом

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333, ідентифікаційний код 36446089) на користь Приватного агропромислового підприємства Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідентифікаційний код 30556748) грошових коштів в сумі 1035000 грн.

3. В задоволенні решти заяви відмовити.

4. Ухвала, в порядку ч.1 ст. 235 ГПК України набирає законної сили після її оголошення 13.04.2023.

5. Дана ухвала, з урахуванням ч.3 ст. 327 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувач Приватне агропромислове підприємство Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302, ідентифікаційний код 30556748)

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333, ідентифікаційний код 36446089).

6. Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строки, встановлені ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" до 14.04.2026 включно.

7. Примірник ухвали направити Збаразькому відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Шолом Алейхема, 19, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, 47302), а копії ухвали - Приватному агропромисловому підприємству Збаразьке (вул. Д.Галицького, 109, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302) та Товариству з обмеженою відповідальністю Олишківецьке (вул. Ів. Франка, 16, с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, 47333).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https: //te. court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено 18 квітня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський