Рішення № 110300544, 19.04.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/449/23

Провадження № 2-а/177/4/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 квітня 2023 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Новак А.В., звернувся до суду засобами поштового зв`язку з позовом, отриманим судом 03.03.2023, у якому просить скасувати постанову від 14.02.2023 серії ДР № 139600 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, стягнути з відповідача судові витрати в справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.02.2023 посадовою (службовою) особою інспектором взводу 3 роти 1 ППП у м. Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області ДПП, старшим лейтенантом поліції Рєвою А.В., винесено постанову серії ДР № 139600 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу. Зі змісту постанови слідує, що 14.02.2023 близько 11 год. 35 хв., по трасі Н-23 Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя, Лозуватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області, у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011, р/н НОМЕР_1 , з причепом «Прагматек V0-2513», р/н НОМЕР_2 , під час перевірки документів, відповідно до п. 2.1 ПДР України, було виявлено відсутність страхового полісу наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності на причіп, у зв`язку з чим, останній порушив п. 2.1 ґ) ПДР України.

З даною постановою позивач не погоджується. Не заперечуючи факт керування транспортним засобом, представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 працівники поліці, зупинка транспортного засобу є незаконною. Інспектором винесено постанову на місці зупинки транспортного засобу без надання будь-яких доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення та наявності в його діях вини.

Ухвалою від 07.03.2023 відкрито провадження в справі.

Не погоджуючись із пред`явленими вимогами, у порядку ч. 4 ст. 47 КАС України, представником відповідача Хайло Р. засобами поштового зв`язку направлено відзив на позовну заяву, отриману судом 22.03.2023, у якому він зазначає, що при винесені постанови інспектором поліції Рєвою А.В. було дотримано вимоги КУпАП, позивачем не наведено обґрунтованих підстав та не надано належних та допустимих доказів для скасування оскаржуваної постанови, а тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. На підтвердження викладених у відзиві доводів представником відповідача до нього долучено оптичний диск з фіксацією правопорушення та копію витягу з офіційного сайту МТСБУ (а.с. 36-43)

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 206 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи до суду не з`явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. При цьому, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши письмові докази в справі, оглянувши оптичний диск, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою від 14.02.2023 серії ДР № 139600, прийнятою інспектором Полку ПП в м. Кривого Рогу УПП в Дніпропетровській області ДПП Рєвою А.В., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн (а.с.7).

Відповідно до зазначеної постанови, 14.02.2023 об 11 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011, р/н НОМЕР_1 , із причепом марки «Прагматек V0-2513», р/н НОМЕР_2 , по автодорозі траси Н-23 біля с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Під час перевірки документів на транспортний засіб, відповідно до п. 2.1 ПДР України, було виявлено відсутність страхового поліса наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності на причіп з номерним знаком НОМЕР_2 , чим порушено п. 2.1 ґ) ПДР України. Правопорушення зафіксовано на бодікамеру.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями) визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).

Згідно з п. 2.1 ґ) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Порушення вказаних вимог ПДР України є наслідком притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП

Так, диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП України визначено, що відповідальність настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції пред`явити поліс наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності на причеп з номерним знаком НОМЕР_2 не пред`явив.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не заперечує факт управління транспортним засобом 14.02.2023, однак зазначає про безпідставність його зупинки інспектором поліції, у порушення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та про відсутність у своїх діях складової правопорушення, як вини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, як цього вимагає норма ст. 252 КУпАП.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На спростування доводів позивача представник ДПП у відзиві на позовну заяву зазначив, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 14.02.2023 інспектором ПП зупинено під час проїзду блок посту. Інспектор ПП ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, на місці водія якого знаходився позивач, представився згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», після чого попросив пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до п. 2.1 ПДР України. Під час перевірки документів інспектором виявлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме ОСОБА_1 не мав при собі діючого страхового полісу на причіп «Прагматек V0-2513», р/н НОМЕР_2 . Позивачу роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, право, порядок та строки оскарження постанови. Під час розгляду справи від позивача ніяких клопотань не надходило, переконливих підстав своєї невинуватості позивачем надано не було.

Окрім того, до відзиву представником відповідача надано DVD-диск, на якому містяться відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції (а.с.43).

Оглядом відеофайлів на диску DVD-R встановлено, що 14.02.2023 транспортний засіб марки ВАЗ 21011 з причепом, під керуванням водія ОСОБА_1 , зупинено працівниками поліції під час проїзду блок посту. На вимогу інспектора поліції пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на причеп, ОСОБА_1 не пред`явив.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Перелік підстав для зупинки транспортних засобів поліцейськими встановлений ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.03.2022 № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє продовжено Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Вказане свідчать про те, що на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме, 14.02.2023, на території України встановлено та діяв режим воєнного стану.

За приписами ч. 2 ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в умовах воєнного стану, зупинка працівниками поліції транспортного засобу марки ВАЗ 21011, р/н НОМЕР_1 , з причепом «Прагматек V0-2513», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 14.02.2023 об 11 год. 35 хв. та перевірка в останнього документів, під час проїзду транспортного засобу через блокпост, є законною.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем надано технічний паспорт на автомобіль марки ВАЗ 21011, 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - причіп «Прагматек V0-2513», р/н НОМЕР_2 .

Однак, на підтвердження безпідставності притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.1 ґ) ПДР України, ОСОБА_1 полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на керовані ним транспортні засоби суду не надано.

Разом з тим, представником відповідача до відзиву долучено відомості з офіційного сайту МТСБУ, відповідно до якого, при перевірці чинності полісу внутрішнього страхування станом на 14.02.2023 поліс на транспортний засіб № НОМЕР_2 не знайдено (а.с.42). Вказані доводи позивачем не спростовано.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 86 КАС України, відповідно до приписів якої, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, досліджені судом докази, а саме, письмові матеріали справи та оптичний диск, повністю спростовують доводи позивача, викладені ним у позовній заяві та беззаперечно, поза розумним сумнівом доводять наявність події та складу діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на викладене, суд констатує, що при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення від 14.02.2023 серії ДР № 139600, інспектор ПП ОСОБА_2 діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, серед іншого, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, а постанова про накладення стягнення від 14.02.2023 серії ДР №139600, винесена працівником поліції відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , поданої представником позивача Новаком Артуром Михайловичем, до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 19.04.2023

Суддя: