Ухвала суду № 110275270, 18.04.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4401/23

Провадження № 2-з/522/128/23

УХВАЛА

18 квітня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку письмового провадження (без виклику учасників) заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів по забезпеченню позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування рішення приватного нотаріуса, витребування з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

6 березня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить суд:

визнати недійсним договір купівлі продажу квартири від 30.11.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко Іриною Петрівною 13.11.2017 року та зареєстрований у реєстрі за № 477, з моменту його укладення;

скасувати рішення Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Юрченко Ірини Петрівни № 389931 від 30.11.2017 року про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та припинити право власності ОСОБА_2 на дану квартиру;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96, 3 кв.м., отриману на підставі договору купівлі продажу квартири від 12.01.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою Олександрою Валеріївною.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування рішення приватного нотаріуса, витребування з незаконного володіння було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено порядок загального позовного провадження.

7 квітня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державними реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь -т яким способом (у т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння третім особам, передачі в іпотеку, будь якого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 96, 3 кв. м.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що заходи забезпечення позову будуть вжиті задля запобігання незаконному відчуженню квартири відповідача та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

У період з 06.04.2023 року по 14.04.2023 року головуючий суддя Косіцина В.В. перебувала на лікарняному.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд прийшов до наступних висновків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист ,або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певній дії.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Перевіривши матеріали справи і клопотання про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що клопотання подано з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення певних дій є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити державними реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь -т яким способом (у т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння третім особам, передачі в іпотеку, будь якого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 96, 3 кв. м.

Окрім того, судом з`ясовано що 12.01.2021 року приватним нотаріусом Груєвою О.В. було зареєстровано договір іпотеки № 103, згідно якого іпотекодержателем значиться Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», іпотекодавцем ОСОБА_3 .

Тобто із зазначеного витікає, що спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є велика вірогідність того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову останнє може призвести до негативних наслідків для позивача, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з`ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.129-1Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

Заходи забезпечення позову, які вживаються судом, є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може порушить право позивача на судовий захист.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п. 6 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів по забезпеченню позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування рішення приватного нотаріуса, витребування з незаконного володіння задовольнити.

Заборонити державними реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь -т яким способом (у т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння третім особам, передачі в іпотеку, будь якого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 96, 3 кв. м., житлова площа 59,2 кв.м.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення до Одеського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом .

Текст ухвали складено та підписано 18 квітня 2023 року.

Суддя В.В. Косіцина