Рішення № 110250768, 17.04.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56538/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Топал А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживача, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 61,58 грн пені, 10 000,00 грн моральної шкоди. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що поїзда № 10Д Маріуполь-Київ-Пасажирський, який мав відбути з міста Маріуполя 24.08.2021 р. о 17:16 год. і прибути в місто Київ о 07:11 год., запізнився на 2 год. 28 хв., при цьому у задоволенні претензії від 30.08.2021 р. про сплату на його користь 61,58 грн пені, 5 000,00 грн моральної шкоди відмовлено листом філії «Пасажирська компанія Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Ухвалою суду від 01.11.2021 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись із вимогами про стягнення з 61,58 грн пені, 10 000,00 грн моральної шкоди, свої вимоги обґрунтовує частиною першою статті 23, статтею 611 ЦК України, частиною п`ятою статті 10, частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує, що наведені норми прямо передбачають право споживача на одержання пені за прострочення виконання роботи (надання послуги) та на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг; зазначив, оскільки ціна квитка на поїзд становила 821,01 грн, та прострочення виконання договірних зобов`язань склало 2 год. 28 хв., то розмір пені становить 821,01 грн х 3% х 2,5 год. = 61,58 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, то такі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує частиною першою статті 23 ЦК України, пунктом 5частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», стверджуючи, що завдану йому моральну шкоду оцінює на підставі внутрішніх переконань в сумі 10 000,00 грн, що є розумною компенсацією, майновим виразом завданих йому моральних страждань й витраченого часу як під час поїздки у зв`язку із затримкою прибуття поїзда по вині Акціонерного товариства «Українська залізниця», так і часу після поїздки, що був змушений витрачати для захисту й відновлення своїх порушених прав.

Суд враховує, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної у обґрунтуванні позову, не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору.

Так, за приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно частини першої статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно частини першої статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини п`ятої статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Згідно частини першої статті 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.

Відповідно до пункту 105 цього Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Означені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

До правовідносин між сторонами підлягає застосуванню правило частини першої статті 922 ЦК України, в якому передбачено обмеження відповідальності перевізника за порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення. Такого висновку суд дійшов, ґрунтуючись на системному аналізові назви та змісту статті 922 ЦК України, відповідно, у наведеній ситуації загальні правила про правові наслідки порушення зобов`язання, передбачені в пунктах 1-4 частини першої статті 611 ЦК України, не застосовуються до перевізника, оскільки правило частини першої статті 922 ЦК України є спеціальним. Суд виходить з того, що відповідальність перевізника (за умови відсутності обставин, наведених в частині першій статті 922 ЦК України, які виключають відповідальність перевізника в цілому) обмежується сплатою штрафу у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), враховуючи, що позивач ОСОБА_1 аргументованих вимог про стягнення з відповідача штрафу не пред`являв, а вимоги про стягнення пені за частиною третьої статті 922 ЦК України є безпідставними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог.

На підтвердження заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем ОСОБА_1 надано копії: посадочного документа, листа філії «Пасажирська компанія Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ПК-5/636 від 30.08.2021 р. у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо фактичного часу запізнення поїзда № 10Д Маріуполь-Київ-Пасажирський, листа філії «Пасажирська компанія Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ПК-7/2010 від 10.09.2021 р. у відповідь на запит ОСОБА_1 від 03.09.2021 р. про надання інформації, претензії ОСОБА_1 від 30.08.2021 р. до Акціонерного товариства «Українська залізниця», листа філії «Пасажирська компанія Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ПК-5/724 від 29.09.2021 р. у відповідь на претензію ОСОБА_1 від 30.08.2021 р.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживача, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ЄДПРОУ: 40075815).

Суддя Волкова С.Я.