Рішення № 110237449, 17.03.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №759/24314/19

2/760/5698/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У грудні 2019 року представник АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у сумі 118777, 16 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 23.02.2015 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-7472472, на підставі якого відповідачці видано кредит у сумі 18821, 06 грн. зі сплатою процентів та комісій.

19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» приєднано до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», у зв`язку з чим позивач як правонаступник кредитодавця набув право вимоги за кредитним договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року.

Відповідно до п. 6.2. Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, на які йде посилання у Пропозиції укласти договори (оферта), за повне або часткове прострочення повернення кредиту, сплати процентів, комісії у терміни, передбачені графіком платежів за кредитним договором, позичальник повинен сплатити банку штраф за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 10.12.2019 р. утворилась заборгованість у сумі 118777, 16 грн., що складається із: 18821, 06 грн. - заборгованості за кредитом; 3665, 35 грн. - заборгованості за процентами; 12196, 97 грн. - заборгованості за комісією; 84093, 78 грн. - штрафні санкції.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2020 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 02.03.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 03.03.2020 р., прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з повідомленням (викликом) сторін.

20.07.2020 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, клопотання про застосування строків позовної давності та заяву про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України. Вказала, що позовні вимоги до неї не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем не долучено первинних документів на підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо видачі кредитних коштів та не надано розрахунку заборгованості. Вважає, що виписка з рахунку заборгованості за кредитним договором не є належним та допустимим доказом існуючої у відповідача заборгованості.

При нарахуванні 12196, 97 грн. комісії позивачем порушено ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки за умовами договору №GP-7472472 від 23.02.2015 року ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі цілі, а тому стягнення комісії за обслуговування кредиту та надання супутніх послуг є неправомірним.

Крім того, нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі 84093, 78 грн. значно перевищують розмір основної заборгованості, що суперечить ч. 3. ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

Додатково відповідачка клопотала про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Вказує, що останній платіж за кредитним договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року здійснила у 2015 році, а банк звернувся до суду з позовом лише 16.12.2019 року, тобто з пропуском річного строку за позовними вимогами за штрафними санкція ти трирічного строку позовної давності за іншими вимогами.

Ухвалою суду від 17.03.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про витребування доказів.

Представник позивача АТ «ПУМБ» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, у відзиві просила провести розгляд справи у її відсутність.

За правилами ч. 1. ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з цього, враховуючи наявний в матеріалах справи відзив відповідача, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 23 лютого 2015 року між Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-7472472 шляхом підписання анкети та пропозиції укласти договори (оферта).

За умовами договору відповідачка отримала споживчий кредит у розмірі 18821, 06 грн. з метою рефінансування заборгованості за договором №GP-6343523 у розмірі 17172, 50 грн. Строк кредитування - 48 міс., розмір процентної ставки 9%, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1, 35%.

Також договором визначено графік платежів з 24.02.2015 по 24.02.2019 року.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту кредитного договору №GP-7472472 від 23.02.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що згодна з публічною пропозицією АТ «Банк Ренесанс Капітал» на укладення угоди про надання споживчого кредиту.

У оферті та акцепті визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Відповідно до п. 6.2. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 27.08.2012 року, які підписано ОСОБА_1 , за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/ або сплати процентів та/ або комісії у терміни, що передбачені графіком платежів та/ або іншим чином визначені відповідно до кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку. Застосування штрафів, передбачених цим пунктом, здійснюється в другий день від дати прострочення, передбаченої Графіком платежів. Сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання зобов`язань, за порушення яких він передбачений, і так само не звільняє його від обов`язку понад суму штрафу у повному обсязі відшкодувати банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі будь-які витрати, що були понесені банком у зв`язку із стягненням заборгованості з позичальника за кредитним договором (відправка листів чи інших повідомлень (в т.ч. електронних) про необхідність погашення простроченої заборгованості, судові витрати, витрати на оплату юридичних та посередницьких послуг щодо стягнення заборгованості тощо).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно виписки з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №GP-7472472 станом на 10.12.2019 року (включно) утворилась заборгованість у сумі 118777, 16 грн., що складається із: 18821, 06 грн. - заборгованості за кредитом; 3665, 35 грн. - заборгованості за процентами; 12196, 97 грн. - заборгованості за комісією; 84093, 78 грн. - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ч.1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно ч.2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положенням ч.1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди про надання кредиту та перерахування банком кредитних коштів та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань перед банком та закриття рахунку.

Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що отримала акцепт пропозиції на укладання кредитного договору №GP-7472472 від 23.02.2015 року.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, угода про надання кредиту №GP-7472472 від 23.02.2015 року набула чинності, відповідач погодилася з визначеними у оферті умовами кредитування, про що свідчить її особистий підпис.

Отже, з 23.02.2015 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

За правилами ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до статуту АТ «Перший Український Міжнародний Банк», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів (протокол №82 від 12.09.2019 р.) АТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов`язань АТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до банку, згідно рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол №68 від 14.03.2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення №2 від 14.03.2015 року).

За ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв`язку з чим станом на 10.12.2019 року (включно) утворилась заборгованість за кредитом у сумі 18821, 06 грн. та заборгованість за процентами у сумі 3665, 35 грн.

За змістом кредитного договору №GP-7472472 від 23.02.2015 року відповідач погодилася з умовою про комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1, 35% (п. 2.4. Договору) або 254, 08 грн. щомісяця як зазначено у Графіку платежів.

Відповідно до п. 4.2. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 27.08.2012 року, які підписано ОСОБА_1 , за обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісію у розмірі, встановленому в пропозиції, від початкової суми кредиту, перерахованої банком згідно з цим розділом (база розрахунку комісії).

Відповідно до п. 4.5. Розділу 2 Загальних умов за переказ коштів одноразово сплачується разова комісія, яка розраховується у відсотках від суми кредиту, що надається на загальні споживчі цілі або з метою оплати товару, в залежності від мети надання кредиту. Сплата разової комісії здійснюється за рахунок коштів кредиту у дату його надання.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 23.02.2015 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 23.02.2015 року) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 23.02.2015 року) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи що визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 2 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те що, кредитні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у лютому 2015 року, умови кредитного договору в частині сплати комісії за обслуговування договору є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, такі умови договору порушують публічний порядок.

Таким чином, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність у відповідачки обов`язку сплатити 84093, 78 грн. неустойки за порушення зобов`язань по кредиту та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису та не надав розрахунку, яким встановлено порядок обрахування такої неустойки.

На підставі повного та всебічного дослідження наданих сторонами доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 кредитного зобов`язання в частині несплати тіла та процентів за договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року.

Вирішуючи заяву відповідачки ОСОБА_1 про застосування строків позовниї давності суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За умовами п. 9.3. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 27.08.2012 року, які підписано ОСОБА_1 , сторони домовилися, про те, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору, а саме відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, сторони, укладаючи кредитний договір №GP-7472472 від 23.02.2015 року погодити трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За умовами п. 8.1. Розділу 2 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 27.08.2012 року, які підписано ОСОБА_1 , банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та відповідно сплати процентів, комісії тощо, а позичальник зобов`язаний їх виконати протягом 34 днів від дати відправлення банком відповідного повідомлення в будь-якому з наступних випадків істотного порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором: 8.1.2. прострочення встановлених кредитним договором термінів погашення частини кредиту та/ або сплати процентів та/ або комісії - більше ніж на 1 місяць та/ або у сумі, що перевищує 5% суми кредиту та/ або у сумі, що перевищує 5% суми кредиту.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Письмову вимогу (повідомлення) ОСОБА_1 позивач направив 21.03.2019 року за вих. №1630, тобто через 4 роки після того, як довідався про порушення свого права та виникнення права вимоги на дострокове виконання простроченого зобов`язання.

Судом встановлено з виписки з рахунка ОСОБА_1 по договору №GP-7472472 від 23.02.2015 року, та не заперечується сторонами, що відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконує з лютого 2015 року. Тобто, відповідно до правил ч. 5 ст. 261 ЦК України та п. 8.1. Розділу 2 Загальних умов, у АТ «ПУМБ» виникло право вимоги до відповідачки з моменту прострочення встановлених кредитним договором термінів погашення частини кредиту та/ або сплати процентів та/ або комісії - більше ніж на 1 місяць, тобто з березня 2015 року.

Відповідно до відмітки на позовній заяві АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 27.12.2019 року, тобто з порушення трирічного строку позовної давності, погодженого сторонами.

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи загальний порядок обрахування строку позовної давності, останній має обраховуватись за строковими платежами за основною сумою кредиту (тіло) та процентами за користування кредитом за договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року з грудня 2016 року.

Відтак, сума заборгованість за договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року за тілом кредиту становить 11407, 05 грн., а за процентами за користування кредитом - 1224, 44 грн..

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року у розмірі 12631, 49 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 204, 29 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11, 202, 205, 259-264, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641,644, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за кредитним договором №GP-7472472 від 23.02.2015 року в розмірі 12631 (дванадцять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 49 коп. та судовий збір в розмірі 204, 29 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір