Рішення № 110230083, 14.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2023Справа № 910/13821/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/13821/21

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ";до проАкціонерного товариства "Українська залізниця"; стягнення 65 613,48 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить стягнути з відповідача 65 613,48 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на понесення останнім збитків в загальній сумі 65 613,48 грн внаслідок незбереження відповідачем, як підприємством залізничного транспорту, під час перевезення залізницею вагонів цілісності майна (вантажу), які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13821/21, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До господарського суду 30.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Акціонерне товариство "Українська залізниця" заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність вини залізниці у втраті вантажу та причинного зв`язку між діями перевізника та незбереженням вантажу, оскільки вагони прибули справні в технічному стані. Окрім цього за твердженнями відповідача, позивачем не доведено розміру збитків, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати спірного вантажу.

Також разом з відзивом 30.09.2021 відповідачем на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання про витребування доказів в позивача, AT "ДТЕК Західенерго" та AT "ДТЕК Дніпроенерго".

04.10.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15, код ЄДРПОУ 23269555) та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ 00130872) належним чином засвідчені копії договорів від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, від 21.12.2012 № 21/12-ДЕ, із всіма додатками, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними № 48602874, 48585616, 48155048, 53884243, 53945168, 53951620, 53989240, 48004832, 48063754, 48155030 та платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату AT "ДТЕК Західенерго" та AT "ДТЕК Дніпроенерго" вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаними залізничними накладними. Витребувано у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вул. Київська, 1, м. Добропілля, Донецька область, 85003, код ЄДРПОУ 00176472) належним чином засвідчені копії договорів від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, від 21.12.2012 № 21/12-ДЕ, із всіма додатками, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними № 48602874, 48585616, 48155048, 53884243, 53945168, 53951620, 53989240, 48004832, 48063754, 48155030 та платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату AT "ДТЕК Західенерго" та AT "ДТЕК Дніпроенерго" вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаними залізничними накладними.

08.11.2021 до господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі.

16.09.2022 до господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.08.2021 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з квітня по травень 2021 року відповідно до залізничних накладних №№48602874, 48585616, 48143606, 47228424, 48143606, 47228424, 53884243, 46669008, 53945168, 53951620, 59389240, 53989240, 48004832, 48004832, 48056105, 48063754, 48143879, відправником - Акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі також - позивач) надіслано залізничним транспортом вагони з вугіллям кам`яним марки Г-газове. Одержувачем є Бурштинська ТЕС АТ "ДТЕК Західенерго". Право на пред`явлення претензії та позову передано позивачу.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі також - відповідач) видав вантаж позивачу за комерційними актами:№466707/40 від 27.05.2021, №466707/39 від 25.05.2021, №493102/31/416 від 27.04.2021, №450003/257/367 від 10.04.2021, №410006/74/368 від 14.04.2021, №410006/75/369 від 14.04.2021, №388103/374 від 19.04.2021, №388103/373 від 19.04.2021, №482004/172/391 від 17.04.2021, №482004/171/387 від 17.04.2021, №482004/170/386 від 17.04.2021, №493102/29/390 від 20.04.2021, №493102/30/417 від 25.04.2021.

Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 65 613,48 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Заперечуючи проти позову, відповідач, посилаючись на відсутність вини залізниці у втраті вантажу та причинного зв`язку між діями перевізника та незбереженням вантажу, оскільки вагони прибули справні в технічному стані. Окрім цього за твердженнями відповідача, позивачем не доведено розміру збитків, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати спірного вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з загальними положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, у період з квітня по травень 2021 року відповідно до залізничних накладних №№48602874, 48585616, 48143606, 47228424, 48143606, 47228424, 53884243, 46669008, 53945168, 53951620, 59389240, 53989240, 48004832, 48004832, 48056105, 48063754, 48143879, відправником - позивачем надіслано залізничним транспортом вагони з вугіллям кам`яним марки Г-газове. Одержувачем є Бурштинська ТЕС АТ "ДТЕК Західенерго". Право на пред`явлення претензії та позову передано позивачу.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в комерційному акті недостачу вантажу, внесені до залізничних накладних.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається Судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.

У вирішенні спорів, пов`язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року)

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Частиною 2 ст.23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Приписами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України, визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Окрім того, норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Суд відзначає, що залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірних залізничних накладних, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних заперечень щодо форми, порядку складання, змісту складеного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали.

Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов`язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Крім того, АТ "Укрзалізниця" не надало жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Крім того, у комерційному акті зазначено, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача.

Згідно частини 3 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

При цьому матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів, зважаючи на відсутність на станції відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вантажу та вагонів, зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Господарський суд зазначає, що обов`язок перевірки вантажу під час його прийняття до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера) та пломб (ЗПП) встановлений пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення.

Так, зазначеним пунктом Правил передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

З огляду на викладене, вантаж у вагони №№56870090, 63613711, 56918253, 56132533, 63660328 завантажено відправником, водночас, на станції відправлення залізницею жодних зауважень щодо визначення невірної маси вантажу, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо наявності вини відправника.

Згідно зі ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць України).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).

В матеріалах справи наявні довідки Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" щодо вартості 1 тони вугільної продукції.

В 2.7. роз`яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Із аналізу наведеного роз`яснення вбачається, що вартість вантажу може бути визначена на підставі будь-якого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Крім того, із наведеного роз`яснення не слідує, що для визначення вартості вантажу є потреба надання всіх документів, перелічених у п. 2.7. роз`яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Зокрема, надання таких документів (договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної тощо) частково чи в повному обсязі може бути обумовлене у разі наявності у залізниці чи у суду обґрунтованих сумнівів щодо дійсної вартості вантажу, від якого залежить розрахунок збитків, завданих його втратою.

Оскільки Акціонерним товариством "Українська залізниця" було поставлено під сумнів вартість та характеристики вугілля, за клопотанням відповідача судом було витребувано відповідні докази.

З огляду на те, що вартість вугілля кам`яного вказана у наданих документах не є вище ринкової, то суд приходить до висновку про можливість прийняття наданих позивачем документів, як належних доказів вартості вантажу, та достатність таких доказів.

За таких підстав, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що позивачем не надано належним чином засвідчених доказів на підтвердження завданих збитків, оскільки саме Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" є відправником за спірними залізничними накладними.

При цьому, статут не передбачає обов`язкового подання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Таким чином, суд приймає до уваги надані позивачем довідки в якості доказів понесених збитків, адже положення ст. 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

За приписами ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28 травня 2002 року, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Відповідно до переуступних написів, зроблених на залізничних накладних за підписом керівника ВП "Криворізька теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" та головного бухгалтера ВП "Криворізька теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Дніпроенерго", право на пред`явлення позову передано Акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

З огляду на викладене, вантажоодержувач передав право на пред`явлення претензії та позову за залізничними накладними позивачу (вантажовідправнику), що підтверджується належним чином оформленими переуступними підписами та відтиском печатки вантажоодержувача на вказаних залізничних накладних.

Відтак, Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" має право на пред`явлення позову до суду як особа, якій завдано збитки через бездіяльність Акціонерного товариства "Українська залізниця" у забезпеченні збереження вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі;шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

1.5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

0,5% маси всіх інших вантажів.

За змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

В пункті 3.9 роз`яснень Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження технічної чи комерційної несправності вагонів.

Один із основних показників якості вугілля кам`яного є волога, яка за даними накладних у вугіллі марки ДГ, Г(Г1) (0-100) не перевищує гранично допустиму норму, яка становить не більше ніж 16,0%.

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за №163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам`яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання грануло-метричного складу палива.

Згідно з залізничними накладними вантаж був відправлений у твердому стані, волога 0%, тому при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1% маси вантажу, що зазначена в перевізних документах. Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вугілля, яке перевозилось за спірними залізничними накладними, має вологість.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які містяться в матеріалах справи: №466707/40 від 27.05.2021, №466707/39 від 25.05.2021, №493102/31/416 від 27.04.2021, №450003/257/367 від 10.04.2021, №410006/74/368 від 14.04.2021, №410006/75/369 від 14.04.2021, №388103/374 від 19.04.2021, №388103/373 від 19.04.2021, №482004/172/391 від 17.04.2021, №482004/171/387 від 17.04.2021, №482004/170/386 від 17.04.2021, №493102/29/390 від 20.04.2021, №493102/30/417 від 25.04.2021, якими встановлено нестачу вантажу у вагонах: № 63870984 на 2150 кг, № 60028727 на 2150 кг, № 63813711 на 3300 кг, № 56918253 на 1650 кг, № 61297453 на 3000 кг, № 56868771 на 3500 кг, № 61014015 на 1450 кг, № 56994783 на 1050 кг, № 63523468 на 4050 кг, № 65720823 на 4350 кг, № 53509600 на 2750 кг, № 56875313 на 1100 кг, № 50049196 на 1500 кг, № 63660328 на 4300 кг, № 56132553 на 1200 кг, № 56870090 на 1800 кг.

Згідно з розрахунком позивача, вірність якого перевірено судом, загальна вартість нестачі вантажу у вказаних вище вагонах склала загальну суму 65 613,48 грн.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу на суму 65 613,48 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 00176472) вартість нестачі вантажу у розмірі 65 613 (шістдесят п`ять тисяч шістсот тринадцять) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко