Рішення № 110211118, 13.04.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2166/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2166/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

05.03.2023 о 19:03 год. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ), в якому, з урахуванням уточнення змісту позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу відмови листом в.о. начальника ГУПФ В.Носенка від 07.10.2022 №11417-9523/У-02/8-1600/22 у нарахуванні та виплаті розміру його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату до 01.07.2000 за 60 календарних місяців страхового стажу за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно зі ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при повторному розгляді заяви про призначення пенсії за віком від 17.07.2019, зобов`язавши при цьому ГУПФ нарахувати пенсію позивачу з урахуванням цієї довідки з 17.07.2019 та виплатити різницю сум пенсії (однією сумою);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з відмови листом у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 17.07.2019 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", зобов`язавши при цьому ГУПФ нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію;

- стягнути з Держави Україна в особі ГУПФ через Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 24 309,00 грн, завданої внаслідок бездіяльності, неправомірних дій та незаконних рішень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що незважаючи на вчасність подачі усіх необхідних документів разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 17.07.2019, фактично заробіток позивача за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 врахований позивачу лише при перерахунку відповідачем розміру пенсії з 01.09.2022, тобто після спливу більше як трьох років з моменту звернення за призначенням пенсії та відповідно втратою частини пенсії за цей період, на яку позивач плекав сподівання з моменту подачі заяви про призначення пенсії 17.07.2019. У зв`язку з цим позивач вважає, що у нього виникло ще й право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 17.07.2019, присудженої рішенням суду, яке набрало законної сили, оскільки тривале ненарахування пенсії сталося з вини відповідача. Крім того вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю ГУПФ, яка виразилася у тривалому непризначенні пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20 з моменту набрання ним законної сили 20.04.2022, а саме - з квітня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 24 309,00 грн.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 за заявою позивача зменшено розмір судового збору за подання до суду цього позову на 50%, позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням автора, дати та номеру листа-відмови у нарахуванні та виплаті розміру пенсії, доказів сплати судового збору в розмірі 1610,40 грн або ж 50% від заявлених вимог у разі зміни їх обсягу.

Після надання позивачем доказів сплати судового збору в розмірі 1610,40 грн та уточнення позовних вимог, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву (а.с. 108-113) представник обстоює позицію правомірності перерахунку пенсії позивача саме з 01.09.2022 на підставі нової довідки Гадяцького ВУЖКГ №6 від 04.08.2022, наданої позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії від 12.09.2022. Стверджує, що нова довідка про заробітну плату подана позивачем після спливу трьохмісячного терміну з дня подання заяви про призначення пенсії. З приводу вимог про виплату компенсації втрати частини доходів представник відповідача зазначив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, що набрало законної сили 20.04.2022, виплата різниці пенсії була здійснена у серпні 2022 року на банківський рахунок позивача. При цьому в зазначеному рішенні суду відсутні зобов`язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", не визначено таких зобов`язань і чинним законодавством на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду. Надані ж позивачем розрахунки сум недонарахованої пенсії (на його думку) та суми компенсації втрати частини доходів виконані ОСОБА_1 самостійно та без будь-яких підтверджень правильності таких розрахунків. Вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди представник відповідача вважає необґрунтованою, так як позивачем не надано доказів та не доведено причинно-наслідковий зв`язок між його моральними стражданнями та оскарженими діями ГУПФ, не наведено жодних змістовних обґрунтувань, як і не надано належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Розгляд справи, відповідно до частини другої статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.07.2019 через Гадяцьке об`єднане управління ПФ звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 (а.с.26-27).

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви про призначення пенсії додано: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 від 02.04.2019 №1; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №409, №02-92/22, №228, дві довідки б/н; паспорт/посвідка; трудову книжку або документи про стаж № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , б/н від 14.05.2019, копію списку кваліфікованих робітників.

Рішенням ГУПФ від 23.08.2020 №219 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с.28-29).

Не погодившись із правомірністю мотивів відмови, позивач оскаржив це рішення ГУПФ до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022, позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУПФ від 23.08.2019 №219 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 148-163).

На виконання судового рішення відповідач рішенням від 10.05.2022 №164550001884 знову відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з аналогічних підстав, а саме - у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців підтвердженого в установленому законодавством порядку, зазначивши що пільговий стаж становить 5 років 5 місяців 11 днів (а.с. 34).

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до пенсійного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (а.с. 36-40).

За наслідками розгляду скарги від 26.05.2022 та клопотання від 09.06.2022 про долучення доказів до скарги Пенсійний фонд України доручив ГУПФ повернутись до розгляду питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 17.07.2019 із зарахуванням до пільгового стажу зазначених судом періодів роботи (а.с. 41).

На виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.06.2022 №14079-14032/У-03/8-2800/22 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20 відповідач здійснив повторний розгляд заяви позивача від 17.07.2019, за результатами якого прийняв рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 17.07.2019, про що повідомив позивача листом від 01.07.2022 (а.с. 44).

Відповідно до рішення №164550001884 від 30.06.2022 (а.с. 55-56) пенсія за віком була призначена з 17.07.2019 у розмірі 1 564,00 грн, у тому числі 1 317,57 грн розмір пенсії за віком (4343,67 х 0,30333), де 4343,67 грн середня заробітна плата для обчислення пенсії за 2016-2018 роки, 246,43 грн доплата до мінімальної пенсійної виплати (1 564,00 грн), 0,30333 - коефіцієнт стажу.

У подальшому у зв`язку з поданою позивачем 05.07.2022 заявою, з 01.07.2022 проведено перерахунок пенсії позивача (рішення від 13.07.2022 №164550001884) з урахуванням до страхового стажу періоду з 01.01.2019 по 30.06.2019 за даними СПОВ. Після перерахунку тривалість страхового стажу збільшилася до 30 років 10 місяців 2 днів, коефіцієнт стажу підвищився до 0,30833, а розмір пенсійної виплати з 01.07.2022 визначено на рівні 2027,00 грн, у т.ч. 1316,69 грн - розмір пенсії за віком (6188,89 х 0,69001 х 0,30833), де 6188,89 грн - середня заробітна плата для обчислення пенсії, 135,00 грн - доплата згідно з постановою КМ від 16.02.2022 №118, 575,31 грн - доплата до мінімальної пенсійної виплати (2027,00 грн).

Наведені обставини доведені до відома позивача листом ГУПФ від 15.07.2022 (а.с. 53-54), де, крім іншого, повідомлено позивача про те, що в матеріалах пенсійної справи наявна довідка про заробітну плату від 02.04.2019 №1, видана Гадяцьким ВУЖК, за період роботи ОСОБА_1 з 01.07.1995 по 30.06.2000, яка не підтверджена первинними документами. За результатами умовного розрахунку пенсії з використанням заробітку до 01.07.2000 встановлено факт доцільності його використання. З огляду на статтю 40, статтю 44 дана довідка підлягає перевірці на відповідність первинним документам. Додатково повідомлено, що в даний час вживаються заходи щодо здійснення перевірки правильності видачі довідки про заробітну плату від 02.04.2019 №1. Після здійснення перевірки вищезазначеної довідки про заробітну плату буде проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітку до 01.07.2000 в установленому законодавством порядку.

Позивач звернувся до ГУПФ із заявою від 11.07.2022, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 17.07.2019 (а.с. 59 ).

Проте листом від 15.07.2022 ГУПФ повідомив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 №640/11106/20, що набрало законної сили 20.04.2022, призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 17.07.2019. Виплата пенсійних коштів за період з 17.07.2019 по 31.07.2022 в сумі 64 256,77 грн буде здійснена в серпні 2022 року разом з поточною пенсією на банківський рахунок пенсіонера, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк". Одночасно зазначено, що в рішенні суду відсутні зобов`язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" (а.с. 60).

Не погодившись із відмовою ГУПФ нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач подав скаргу до Пенсійного фонду України, за наслідками розгляду якої рішенням останнього від 24.08.2022 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 65-68).

Листом від 09.08.2022 відповідач повідомив ОСОБА_1 про надходження акту позапланової перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та надходження заміненої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 04.08.2022, виданої Гадяцьким ВУ ЖКГ, та запросив позивача для написання заяви про проведення перерахунку призначеної пенсії, передбаченого ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 60 зі звороту).

04.08.2022 ГУПФ проведено позапланову перевірку обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства, про що складено акт від 04.08.2022 №2458 (а.с. 64).

За результатами перевірки особових рахунків по заробітній платі за період з 01.07.1995 по 31.12.2000 встановлено, що суми заробітної плати зазначені у довідці від 02.04.2019 №1 гр. ОСОБА_1 , за період роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000, відповідають сумам вказаним в первинних документах, які надані на перевірку, крім 1995 року. В липні 1995 року сума заробітної плати становить 28,67000, в довідці помилково зазначено сума 64,73000. В серпні 1995 року сума заробітної плати становить 50,18500, в довідці помилково зазначена сума 104,31000. В вересні 1995 року сума заробітної плати становить 69,91000, в довідці помилково зазначена сума 150,39000. В жовтні 1995 року сума заробітної плати становить 85,66000, в довідці помилково зазначена сума 165,70000. В листопаді 1995 року сума заробітної плати становить 43,02000, в довідці помилково зазначена сума 93,82000. В грудні 1995 року сума заробітної плати становить 155,51000, в довідці помилково зазначена сума 207,33000.

04.08.2022 Гадяцьким ВУ ЖКГ видано нову довідку №6, в якій зазначено правильні суми заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2022 року - грудень 1995 року (а.с. 25).

У зв`язку з цим 12.08.2022 позивач звернувся до ГУПФ із заявою, в якій просив здійснити розрахунок (обчислення) пенсії за віком на пільгових умовах з 17.07.2019 з урахуванням нової довідки про заробітну плату від 04.08.2022 №6, що видана Гадяцьким ВУ ЖКГ (а.с. 61-62).

У відповідь, листом від 23.08.2022 відповідач зазначив, що при призначенні пенсії позивачу заробітна плата врахована за період з 01.07.2000 по 30.06.2019 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Наявна в матеріалах пенсійної справи довідка про заробітну плату від 02.04.2019 №1, видана Гадяцьким ВУ ЖКГ за період роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 не підтверджена первинними документами. За результатом перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 02.04.2019 №1 виявлено розбіжності в сумах заробітку, зазначених у довідці, з первинними документами, у зв`язку з чим підприємством видано нову довідку про заробітну плату за №6 від 04.08.2022. Оскільки нова довідка про заробітну плату надійшла до ГУПФ після спливу тримісячного терміну від дня звернення за призначенням пенсії, для проведення перерахунку пенсії за довідкою №6 позивача листом від 09.08.2022 запрошено до відділу обслуговування громадян №1 управління обслуговування громадян ГУПФ для подання заяви (а.с. 63).

У подальшому, листом від 08.09.2022 відповідач відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перерахунок з 17.07.2019 пенсії з урахування довідки про заробітну плату від 04.08.2022 №6, надісланої позивачем 05.09.2022 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (а.с. 69-70).

12.09.2022 позивач особисто звернувся через Гадяцьке об`єднане управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії з 17.07.2019 з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 (а.с. 71-72).

Крім того, заявою від 22.09.2022 позивач просив ГУПФ надати детальний розрахунок розміру призначеної/перерахованої пенсії з 17.07.2019 (а.с. 75).

Відповідач листом від 07.10.2022 повідомив, що пенсію призначено без урахування довідки про заробітну плату від 02.04.2019 №1, виданої Гадяцьким ВУ ЖКГ, за період з 01.07.1995 по 30.06.2000. Оскільки позивачем не надано первинні документи про нарахування та виплату заробітної плати за період 1995-2000 роки, довідку направлено для проведення перевірки достовірності вказаних у ній даних. З 01.09.2022 проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням нової довідки про заробітну плату від 04.08.2022 №6, виданої підприємством за результатом перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 02.04.2019 №1. При визначенні розміру пенсії враховано страховий стаж тривалістю 30 років 10 місяців 2 дні (коефіцієнт стажу 0,30833), заробітну плату враховано за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2019, коефіцієнт якої складає 0,99827. Розмір пенсійної виплати з 01.09.2022 складає 2 039,92 грн, у тому числі: 1 904,92 грн розмір пенсії за віком (6188,89 х 0,99827 х 0,30833), 135,00 грн доплата згідно з постановою Кабіну Міністрів України від 16.02.2022 №118 (а.с. 76).

Позивач вказує, що загальна сума пенсійних коштів за період з 17.07.2019 по 31.08.2022 виплачена позивачу на банківський рахунок лише 12.08.2022 без урахування довідки про заробітну плату до 01.07.2000 за 60 календарних місяців страхового стажу в Гадяцькому ВУ ЖКГ за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 згідно зі ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у сумі 64 256,77 грн разом з поточною пенсією за серпень 2022 року у сумі 2 027,00 грн.

Позивач вважає, що незважаючи на вчасність подачі всіх необхідних документів разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 17.07.2019, фактично його заробіток за 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 врахований відповідачем лише при перерахунку розміру пенсії з 01.09.2022 тобто після спливу більш як трьох років з моменту звернення за призначенням пенсії та відповідно із втратою частини розміру пенсії за цей період з моменту подачі заяви про призначення пенсії 17.07.2019.

З цих підстав ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому також просить зобов`язати ГУПФ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з дати виникнення права на призначення пенсії за віком, тобто з 17.07.2019, а також стягнути з Держави Україна відшкодування моральної шкоди в сумі 24 309,00 грн, завданої внаслідок бездіяльності, протиправних дій та незаконних рішень ГУПФ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії (надалі - Закон №1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 44 цього ж Закону, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 3 ст. 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IVпередбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 46 Закону №1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до вимог пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 у редакції чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії (надалі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 Порядку №22-1, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно з п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У свою чергу, пунктом 4.7. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 у справі №752/21038/16-а, від 20.03.2018 по справі № 527/1655/17, від 09.07.2020 у справі №676/3575/16-а.

З матеріалів справи судом встановлено, підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача з дати звернення з відповідною заявою про призначення пенсії (17.07.2019) було те, що заявник спочатку подав довідку Гадяцького ВУЖКГ №1 від 02.04.2019, яка не підтверджена первинними документами.

Листом від 15.07.2022 ГУПФ повідомив позивача про те, що вживаються заходи щодо здійснення перевірки довідки Гадяцького ВУЖКГ №1 від 02.04.2019, а також про те, що після здійснення перевірки такої довідки буде проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітку до 01.07.2000 (а.с. 54).

04.08.2022 ГУПФ проведено перевірку обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, за результатами якої виявлено розбіжності у сумах заробітної плати даним первинних документів Гадяцького ВУЖКГ за 1995 рік, у зв`язку з чим підприємством була виготовлена нова довідка від 04.08.2022 №6.

У відзиві відповідач зазначає про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з моменту призначення пенсії, оскільки вказана довідка надійшла до ГУПФ після спливу 3-х місячного терміну, а тому, з посиланням на ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.09.2022.

Разом з тим, суд визнає неприпустимими посилання відповідача на ч. 4 ст. ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки положення вказаної статті не регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд не бере до уваги аргументи відповідача щодо надання нової довідки до ГУПФ поза межами 3-місячного строку, оскільки неможливість відповідача провести перевірку обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії в більш ранній строк, ніж її було проведено (04.08.2022), не повинна покладати надмірного тягаря на позивача, оскільки довідка Гадяцького ВУЖКГ від 04.08.2022 №6 видана належним органом та містить усі необхідні реквізити і відомості.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 5 КАС України, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 суд обирає визнання протиправними дій ГУПФ щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.09.2022 та зобов`язує у зв`язку з цим відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивача з 17.07.2019 по 31.08.2022 на підставі довідки Гадяцького ВУЖКГ від 04.08.2022 №6.

При цьому позов у частині вимог щодо зобов`язання ГУПФ виплатити несплачену різницю суми пенсії (однією сумою) задоволенню не підлягає за передчасністю, оскільки нарахування, про яке веде мову позивач, ще не відбулося.

З приводу вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, необхідною умовою для вирішення таких спірних вимог є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано у статті 3 цього Закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм цього Закону та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи та послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Як встановлено судом, рішенням від 30.06.2022 №164550001884 ОСОБА_1 була призначена та нарахована пенсія за віком на пільгових умовах, а виплата суми заборгованості з пенсії за період з 17.07.2019 по 31.07.2022 в сумі 64 256,77 грн здійснена 12.08.2022, тобто із затримкою більше одного місяця після призначення пенсії.

На підставі викладеного суд приходить висновку про те, що на отриману позивачем суму недоотриманої пенсії у розмірі 64 256,77 грн має бути нарахована компенсація передбачена Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01.07.2022 по 12.08.2022.

Тож суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, починаючи з 01.07.2022 по 12.08.2022, та зобов`язати ГУПФ здійснити розрахунок і нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, починаючи з 01.07.2022 по 12.08.2022, та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

З приводу вимог щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 24 309,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Тож під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У силу статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до частин першої, четвертої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи.

Таким чином, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у такому випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, наведений у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №460/1060/19.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

За обставин цього спору суд зазначає, що позивач не довів факту заподіяння йому моральних страждань у тій мірі, з якою пов`язується наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у матеріальному виразі.

Так, позовна заява не містить посилань на конкретні фактичні дані, що свідчили би про завдання ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок протиправної бездіяльності/дій/рішень ГУПФ, а долучені до позовної заяви письмові докази так само не свідчать про те, що відповідні моральні страждання мали місце та що їх завдано саме відповідачем.

Доводи позивача про те, що внаслідок тривалого захисту своїх прав він зазнав психічного напруження у зв`язку з очікуванням рішення та відчуттям дискримінації під час розгляду його заяв порівняно із іншими громадянами, заяви яких у 2022 році належно вирішувалися, у сукупності із встановленими вище фактичними обставинами справи, не свідчать про заподіяння йому моральних страждань, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відтак позов у цілому належить задовольнити частково.

Зважаючи на обставини часткового задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1/2 від фактичних витрат зі сплати судового збору, тобто 805,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.09.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 17.07.2019 по 31.08.2022 на підставі довідки Гадяцького виробничого управління житлово-комунального господарства від 04.08.2022 №6.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, за період з 01.07.2022 по 12.08.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити розрахунок та нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі №640/11106/20, за період з 01.07.2022 по 12.08.2022, та виплатити компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 805 (вісімсот п`ять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун