Ухвала суду № 11020281, 01.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2010 р. м. КиївК-23081/10

У приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: м. Київ, вул. Московська 8, корп. 5.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й.,

Розваляєвої Т.С.,

Сороки М.О.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргоюЗакритого акціонерного товариства «Лисичанський машинобудівельний завод» напостанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року

у справі № 2-а-26788/09/1270 за позовом прокурора Ленінського району міста Луганськ в інтересах держави в особі Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський машинобудівельний завод» простягнення штрафних санкцій у сумі 3400,00 грн, ВСТАНОВИВ: 15 жовтня 2009 року прокурор Ленінського району міста Луганська звернувся в інтересах держави в особі Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Луганського окружного адміністративного суду із позовом (арк. справи 2-4) до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський машинобудівельний завод», в якому просив стягнути з відповідача суму штрафної санкції у розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень в дохід Державного бюджету України, які були накладені постановою начальника ЛТУ ДКЦПФР від 25 жовтня 2007 року 3512-ЛУ. Постановою Луганського окружного адміністративного суду (арк. справи 34-35, 66-68) від 13 січня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський машинобудівельний завод». Постанова суду мотивована тим, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 99 КАС України. Згідно постанови про накладення штрафу від 25 жовтня 2007 року сплата штрафу здійснюється протягом 15 днів з моменту отримання цієї постанови, звернення до суду мало місце 15 жовтня 2009 року. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду (арк. справи 56-57, 69) від 18 травня 2010 року апеляційну скаргу Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі № 2-а-26788/09/1270 задоволено, скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі № 2-а-26788/09/1270, задоволено позовну заяву прокурора Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про стягнення із ЗАТ «Лисичанський машинобудівельний завод»суми штрафних санкцій у розмірі 3400,00 грн., стягнуто із ЗАТ «Лисичанський машинобудівельний завод»суму штрафної санкції у розмірі 3400,00 грн. в дохід Державного бюджету України за реквізитами р/р 31115106700006 в ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код бюджетної класифікації 21081100. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлені до стягнення санкції відносяться до сфери господарювання, внаслідок чого при їх стягнені слід застосовувати строки реалізації господарсько-правової відповідальності, передбачені статтею 223 Господарського кодексу України, яка передбачає що за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, закрите акціонерне товариство «Лисичанський машинобудівельний завод»звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2-а-26788/09/1270 та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у зазначеній справі.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводить, що органи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не є субєктами, наділеними господарською компетенцією і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання відповідача, а тому до спірних правовідносин застосовується стаття 99 КАС України, а не стаття 223 ГК України. Заявник касаційної скарги зазначає, що застосовані санкції не є такими, що застосовані за діяльність у сфері господарювання, внаслідок чого дія статті 223 Господарського кодексу України не поширюється на їх застосування та стягнення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем порушено вимоги пункту 5 глави 1 розділу ІІ Положення «Про розкриття інформації емітентами цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1591 від 19 грудня 2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за № 97/13364, зазначений факт не є спірним між сторонами.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є, відповідно до Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 12 червня 1995 року N 446/95, центральним органом державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні.

Відповідно до пункту третього зазначеного Положення серед основних завдань Комісії зокрема: забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку; організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб'єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до пункту 8 статті 8 зазначеного Закону Комісія має право здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями та її відповідністю встановленим вимогам.

Відповідно до пункту 10 статті 8 вказаного Закону Комісія має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства. Відповідно до частини 1 статті11 вказаного Закону Комісія накладає на юридичних осіб штрафи за ухилення від виконання або несвоєчасного виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів.

Аналіз зазначених вище норм Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»та Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку доводить, що Комісія безпосередньо здійснює адміністративні та інші відносини управління за участі субєктів господарювання, не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання, в розумінні частини 6 статті 3 Господарського кодексу України.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені главою 24 ГК України. Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частиною другою статті 217 ГК України передбачені наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України визначає підстави господарсько-правової відповідальності, частиною першою якої встановлено, що такою підставою є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджує висновок суду апеляційної інстанції про те, що правопорушення, за яке на відповідача накладено санкцію у вигляді штрафу, відноситься до сфери господарювання, а саме порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності щодо порядку розкриття інформації емітентами цінних паперів.

З огляду на наведене, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню бланкетна норма статті 223 ГК України, яка визначає строки позовної давності при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання шляхом відсилки до Цивільного кодексу України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій до субєктів господарювання встановлюються цим Кодексом. Такі строки встановлені статтею 250 Господарського кодексу України. Застосований відповідачем штраф є адміністративно-господарським штрафом в розумінні частини першої статті 239 зазначеного Кодексу.

Суть спору полягає не у застосуванні штрафу, а у правильності його стягнення. Порядок та строки накладення санкції відповідачем не оскаржені. На момент накладення санкцій та на момент звернення до суду частина третя статті 11 у редакції Закону України від 18 листопада 1997 року №642/97-ВР передбачала, що штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку, при цьому жодні строки стягнення, а ні нормами спеціального закону, а ні нормами Господарського кодексу України стосовно адміністративно-господарських санкцій не встановлені. Відсутність норм, які встановлюють спеціальні (інші) строки давнини, обумовлює необхідність застосування приписів статті 99 КАС України, які правомірно застосовані судом першої інстанції та безпідставно відхилені апеляційною інстанцією.

Суд приймає доводи заявника касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин належить застосовувати норми статей 99, 100 КАС України.

З огляду на зазначене, є наявними підстави для задоволення касаційної скарги, скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і помилково скасоване відповідно до пункту 6 частини першої статті 223 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Лисичанський машинобудівельний завод»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2-а-26788/09/1270 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2-а-26788/09/1270 скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у справі №2-а-26788/09/1270 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу № 2-а-26788/09/1270 повернути до Луганського окружного адміністративного суду.

Судді: