Постанова № 11019931, 29.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2009 року Справа № 2-2/16494-2007                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Гребенченко Олексій Алімович, довіреність від 20.02.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКС"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 15.10.2009 року у справі №2-2/16494-2007

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" (вул. Суворова, 4/6,Київ,01010)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" (вул. Західна, 19-30,Алупка,98676)

про стягнення 6826950,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія розвитку будівництва", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “ПАКС”, про стягнення 6826950,00 грн., у тому числі 5 835000,00 грн. заборгованості, 991950,00 грн. штрафу. (т.1, а.с. 2-4).

Позовні вимоги вмотивовані посиланням на статті 546,549,1000-1006 Цивільного кодексу України та не дотриманням відповідачем умов договору доручення від 12.07.2004 року № 1, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2009 року у справі № 2-2/16494-2007 (суддя Толпиго В.І) позов задоволено.

З товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" стягнуто на користь позивача 5835000,00 грн. заборгованості, 991950,00 грн. штрафу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат .

При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України, порушувались умови договору доручення від 15.10. 2009 року № 1, у зв’язку з чим стягнув з нього заборгованість, яка утворилася та штрафні санкції відповідно до пункту 7.2. договору.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Так, відповідач вважає, що суд першої інстанції невірно надав оцінку обставинам справи, що призвело до порушення вимог статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що позивач володіє грошовими коштами в розмірі 5 835 999,00 грн., які були перераховані позивачем відповідачу без достатньої правової підстави.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що судом безпідставно задоволено вимогу щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки у розумінні частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України ніякого порушення зобов'язань по виконанню доручення у відповідача не настало.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване .

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року здійснено заміну судді Борисової Ю.В. на суддю Лисенко В.А.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

12.07.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія розвитку будівництва" (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю “ПАКС” (повірений) укладений договір доручення №1, згідно з пунктом 1.1,2.1,2.2. якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання укласти від імені та за рахунок довірителя договір (договори) на розробку та виготовлення проектно-кошторисної документації з метою будівництва нежилих будівель та споруд в АР Крим, м.Ялта зі спеціалізованими підприємствами , установами, організаціями на умовах, визначених договором . Повірений зобов'язаний укласти з проектантом договір (-ори) на розробку та виготовлення проектно- кошторисної документації за ціною не більше 6000000,00 грн. Повірений зобов'язаний укласти з проектантом договір (-ори) на розробку та виготовлення проектно-кошторисної документації у відповідності до технічного завдання, що надається довірителем повіреному у письмовому вигляді.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.07.2004 року до договору доручення № 1 від 12.07.2004 року сторони узгодили, що у випадку дострокового розірвання договору доручення від 12.07.2004 рок з ініціативи довірителя, повірений повертає кошти, перераховані йому довірителем згідно пункту 1 Інструкції про порядок та умови виконання доручення, не пізніше 12.07.2005 року, у порядку і в терміни, встановлені в графіку повернення коштів, який повірений повинен подати довірителю протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання вимоги про дострокове розірвання договору.

Згідно пункту 4.1. договору та додатку № 1 від 12.07.2004 року до нього, позивач зобов’язався забезпечити відповідача всім необхідним для виконання доручення, у тому числі перерахувати повіреному протягом 10 банківських днів з моменту підписання додатку грошові кошти у розмірі 5835000,00 грн. без ПДВ, для здійснення розрахунків за розробку та виготовлення проектно-кошторисної документації, що є предметом договору, укладеного на виконання доручення у відповідності до умов договору.

За домовленістю сторін, договір є безоплатним, відповідач не отримує від позивача винагороди за виконання доручення, передбаченого договором.

Згідно з пунктом 6.1., 7.2. договору, він вступає у силу з моменту підписання його належним чином уповноваженими представниками сторін та діє протягом 1 року, а саме до 12.07.2005 року. У випадку невиконання повіреним доручення за цим договором у строк, визначений пунктом 6.1. договору, повірений зобов’язаний сплатити довірителю штраф у розмірі 17 % від суми грошових коштів отриманих повіреним від довірителя з метою виконання доручення за цим договором у відповідності до умов цього договору та додатку № 1 до нього.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, для оплати робіт проектантів позивачем був виданий відповідачу аванс у розмірі 5 835000,00 грн., перерахований відповідно до платіжного доручення № 162 від 23.07.2004 року

Однак, всупереч умовам договору відповідач взятих не себе зобов’язань не виконав, договорів з проектними організаціями не уклав, результатів проектних робіт позивачу не передав, звіту про виконання доручення не надав, що стало приводом для звернення позивача з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 55 Конституції України, кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням умов договору доручення , отже повинні регулюватися главою 68 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона(повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з частиною 1 статті 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк дії договору закінчився 12.07.2005 року, відповідач, всупереч умовам договору доручення взятих не себе зобов’язань не виконав, договорів з проектними організаціями не уклав, гроші їм не перерахував, результатів проектних робіт не передав, звіту про виконання доручення не надав.

Крім того, з моменту закінчення дії договору відповідач не повернув позивачу авансовий платіж в розмірі 5 835000, 00 грн., призначений для розрахунку з проектними організаціями

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки, виходячи із змісту статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений судовій колегії факт виконання зобов’язань перед позивачем по поверненню авансового платіжа, то він підлягає стягненню.

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф згідно пункту 7.2. договору доручення у розмірі 17 % від суми грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача з метою виконання доручення, що становить 991950,00 грн.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до статей 610 і 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

          Згідно статті 613 Цивільного кодексу України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

          Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку невиконання повіреним доручення за цим договором у строк, визначений пунктом 6.1. договору, повірений зобов’язаний сплатити довірителю штраф у розмірі 17 % від суми грошових коштів отриманих повіреним від довірителя з метою виконання доручення за цим договором у відповідності до умов цього договору та додатку № 1 до нього.

Задовольняючи зазначені вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов’язання повинне було бути виконане.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як вбачається із пункту 1 додатку № 1 до договору доручення позивач зобовязаний забезпечити відповідача всім необхідним для виконання доручення, у том у числі перерахувати відповідачу протягом 10 ( десяти) банківських днів з моменту підписання договору грошові кошти в сумі 5 835 000,00 грн, для здійснення розрахунків за виготовлення та розробку проектно-кошторисної документації.

Крім того, згідно пункту 2.2. договору доручення № 1 від 12.07.2004 року встановлено, що відповідач, як повірений, зобов'язаний укласти з проектантом договір на розробку та виготовлення проектно - кошторисної документації у відповідності до технічного завдання, що надається довірителем повіреному у письмовому вигляді.

Проте , належні докази того, що позивачем надавались відповідачу письмові технічні завдання, суду не надані.

Таким чином, враховуючи що позивачем не надані докази виконання пункту 2.2. договору, що призвело до неможливості виконати зобов'язання відповідачем, прострочення виконання здійснена внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2009 року у справі № 2-2/16494 скасувати в частині стягнення штрафу у сумі 991950,00 грн. та викласти резолютивну частину рішення суду у наступній редакції :

2.1. Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" (98676, м.Алупка, вул. Західна, 19, кв. 30; м. Ялта, вул. Строітелів , буд. 9, кв. 5, р/р 260001878 в АБ "Укргазбанк", МФО 324797, ЄДРПОУ 22280170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку будівництва" (01010, м. Київ, вул. Суворова,4/6; м. Київ, вулю Ольгінська,3 р/р 26000015155 в АКБ "Аркада" , МФО 322335, ЄДРПОУ 32250868) 5856485,50 грн., у тому числі 5835000,00 грн. боргу , 21367,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.2. В іншій частині позову відмовити.

3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                В.В.Сотула

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Є. Пекарнікова