Рішення № 11019683, 31.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 57/165-10

вх. № 6911/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Тітаренко О.О., довіреність № 505/11.5.2 від 30.07.10, ;

представник відповідача, Лагутіна В.В., від 01.02.10, ;

представник відповідача, Походенко О.М., від 01.12.09,

розглянувши справу за позовом ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ

до ТОВ "Таміра", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк», м. Харків

про стягнення 122033181,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ “ВТБ Банк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ТОВ “Таміра”, в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №173-2/2 від 17 квітня 2008 р.:

- нежитлове приміщення підвалу №32-37 літ. “Г-1”, загальною площею 555,5 кв.м., що належить іотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 року, -посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 року в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 10377388, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18522742. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації”від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18522892. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 7 044 245,00 грн.. (сім мільйонів сорок чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн., 00 коп.

- нежитлове приміщення №9,10,50-77 літ.“Г-1”, загальною площею 1827,2 кв.м., що належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. , зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 р. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 р. в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 22947595, що підтверджуються його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18523816. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації ” від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18524022. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 23 170 410,00 двадцять три мільйони сто сімдесят тисяч чотириста десять гривень),00 копійок., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №173-Ю від 17.04.08 р. у розмірі 122 033 181,94 грн.,94 коп., з них: 83 000 000,00 грн.,- сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808,22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369353,67 грн. –три процента річних, нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту. 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.

Також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме: державне мито у розмірі 25 500 грн., 00 коп., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11 серпня 2010 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2010 року змінено назву позивача з Відкритого Акціонерного Товариства “ВТБ Банк” на Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”, залучено в порядку статті 27 ГПК України до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Пранк", розгляд справи відкладено . на "25" серпня 2010 року об 11:40 год.

У судовому засіданні, призначеному на 25 серпня 2010 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 26.08.2010 року о 15:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2010 року в зв’язку з витребуванням додаткових документів розгляд справи відкладено на 31.09.2010 року о 12:00 год.

У судовому засіданні, призначеному на 31 серпня 2010 року о 12:00 год. в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 31 серпня 2010 року о 15:00 год у зв’язку з тим, що відповідач надав усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке задоволено судом.

Також відповідач надав у судовому засіданні усне клопотання про відкладення з огляду на те, що відповідач знаходився в деякій час у стадії банкрутства , у зв’язку з чим позивач невірно розрахував суму неустойки, пред’явленої позивачем до стягнення.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, як необґрунтованого з огляду на зазначене.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо, а також, що відповідач в змозі сам надати суду всі його протоколи загальних зборів засновників, що зареєстровані в книзі реєстрації протоколів товариства відповідача відповідно до вимог діючого законодавства України.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Окрім цього, в порушення статей 33,34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що його підприємство знаходилось в процедурі банкрутства, контррозрахунок заборгованості або інші докази спростування заборгованості, пред'явленої до стягнення банком, відповідач суду не надав.

При цьому відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Натомість, суд зазначає, що процедура банкрутства відповідача не впливає на розрахунок заборгованості, пред’явленої банком до стягнення, оскільки дана заборгованість виникла за кредитним договором, боржником у якому є третя особа у справі – ТОВ Фірми «Пранк» , а не відповідач.

З огляду на зазначене, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

У призначеному 31 серпня 2010 року судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду, супровідними листами надав витребувані судом додаткові документи (вх. № 17369 від 25.08.2010 року, вх. № 17896 від 31.08.2010 року), а також заперечення на клопотання відповідача (вх. № 17632 від 27.08.2010 року, вх. № 17899 від 31.08.2010 року), які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач через канцелярію господарського суду надав клопотання (вх. № 17822), в якому просить суд розглядати справу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши клопотання відповідача про фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу, суд вважає, його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, задовольняє його, а тому фіксування судового засідання проводиться за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Також відповідачем було надано клопотання (вх. № 274) про призначення колегіального розгляду справи № 57/165-10 , в зв’язку з її складністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2010 року відхилено клопотання відповідача (вх. № 274) про призначення колегіального розгляду справи № 57/165-10.

Відповідачем також були надані до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 57/165-10 до вирішення, пов’язаною з нею іншої справи № 42/261-10 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ Фірми «Пранк» про стягнення грошових коштів у виконання зобов’язань за кредитним договором № 173-Ю від 17.04.2008 року (вх. № 17311від 25.08.2010 року, вх. № 17823 від 31.08.2010 року). Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач зазначив, що подальший розгляд справи № 57/165-10 є неможливим з огляду на те, що в рамках провадження у справі № 42/261-10 розглядаються вимоги про недійсність кредитного договору так і іпотечного, саме на підставі якого заявлені позовні вимоги у справі № 57/165-10.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, як необґрунтованого, оскільки приписи даної норми процесуального права є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Враховуючи, що суд під час розгляду справи з’ясував дійсні права та обов’язки сторін стосовно предмета позову у даній справі в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідач через канцелярію господарського суду надав зустрічну позовну заяву (вх. № 17860 від 31.08.2010 року), в якій він просить суд прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду сумісно з первісним позовом, визнати додатки № 1 від 09.07.2008 року та № 2 від 31.10.2008 року до іпотечного договору №№ 173-Z/2 від 17.04.2008 року недійсними та судові витрати покласти на відповідача (ПАТ «ВТБ Банк»).

Враховуючи те, що за змістом статей 22, 60 ГПК України подання відповідачем зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом можливо тільки до початку розгляду по суті, а розгляд даної справи вже розпочато, господарський суд в порядку пункту 1 частини першої та частини другою та третьою статті 63 ГПК України, вважає за необхідне повернути зустрічну позовну заяву і додані до неї документи на 12 аркушах (вх. № 17860 від 31.08.2010 року), без розгляду.

Також відповідач через канцелярію господарського суду надав в порядку статей 12,38 ГПК України клопотання про витребування додаткових доказів (вх. № 17859 від 31.08.2010 року), зокрема, докази надання згоди ( протокол рішення) загальними зборами учасників Товариства (відповідача)

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, як необґрунтованого з огляду на зазначене.

Відповідно до статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, в якому повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1 - 43-10 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

З аналізу зазначеної процесуальної норми вбачається, що приписи даної норми процесуального права є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи без зазначених у клопотанні доказів.

Натомість, відповідач взмозі самостійно надати всі рішення зборів, які зареєстровані в книзі реєстрації загальних зборів товариства (відповідача) зокрема, в тому числі і витребуване у клопотанні його рішення.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2010 року між ВАТ «ВТБ банк» та (надалі за текстом – банк, кредитор, позивач) та ТОВ фірмою “Пранк” (надалі за текстом – третя особа, позичальник), був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 173-Ю (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) зобов'язався надавати позичальнику умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на поповнення обігових коштів, грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії максимальним загальним лімітом 83000000,00 грн.

Пунктом 1.1.3. кредитного договору визначено строк кредитування – по 16.10.2009 року.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язувався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти. п.5.1. Договору).

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

В свою чергу банк (позивач у справі) зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за позичальника будь-якою особою.

Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що у разі настання строку виконання будь-якого зобов’язання позичальником за цим договором та /або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов’язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов’язань позичальника, вимагати виконання зобов’язань за кредитним договором від поручителя(гаранта)

Пунктами 8.2, 8.3 кредитного договору встановлено, що забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком по поверненню кредиту, сплати процентів за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави,поруки та гарантії. Договори, угоди та документи, що оформлені з метою забезпечення виконання зобов’язань за даним договором, є його невід’ємною частиною.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 17 квітня 2008 року між іпотекодержателем – ВАТ «ВТБ Банк» (позивачем у справі) та іпотекодавцем - ТОВ «Таміра» (відповідачем у справі) був укладений іпотечний договір № 173-Z/2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1221 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк» (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття кредитної лінії № 173 – Ю від 17 квітня 2008 року та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов’язання) нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення підвалу №32-37 літ. “Г-1”, загальною площею 555,5 кв.м., що належить іотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 року, -посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 року в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 10377388, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18522742. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації ” від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18522892. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 7 044 245,00 грн.. (сім мільйонів сорок чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн., 00 коп.

- нежитлове приміщення №9,10,50-77 літ.“Г-1”, загальною площею 1827,2 кв.м., що належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. , зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 р. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 р. в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 22947595, що підтверджуються його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18523816. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації ” від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18524022. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 23 170 410,00 грн. (двадцять три мільйони сто сімдесят тисяч чотириста десять гривень),00 копійок., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120 (далі - предмет Іпотеки).

Пунктами 1.1, 1.2 іпотечного договору встановлено зміст основного зобов’язання: повернення грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 83000000,00 грн. на строк по 16 жовтня 2009 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,0 процентів річних, комісією за встановлення ліміту в розмірі 1,5 % від суми максимального загального ліміту, з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.6 іпотечного договору іпотекодавець (відповідач у справі) заявляє, що на день підписання цього договору: не існує інших власників; не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки·, не існує інших осіб, які мають рівні права із Іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки; предмет іпотеки не знаходиться в податковій заставі; предмет іпотеки не є предметом судового спору та на нього не накладено арешт; не існує судових рішень про стягнення заборгованості з Іпотекодавця; земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, знаходиться в оренді у Іпотекодавця по Договору оренди землі, зареєстрованого 29 грудня 2004 року У Харківській регіональній філіі Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга N4) за N 85131/04.

Згідно з пунктом 1.7 іпотечного договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці ВАТ «ВТБ Банк» згідно Договору іпотеки N2 55-Z/З від 17.05.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В ., зареєстрованого в реєстрі за N 2763, який забезпечує виконання зобов’язань Позичапьника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, терміни та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором N 55-Ю від 17.05.2006 року, укладеним між ВАТ БТБ Банк та позичальником. Цей договір укладено за згодою ВАТ ВТБ Банк згідно листа №1141/400-08-2·від 17.04.2008 р.

Пунктом 4.1, 4.2 іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов’язаних з предявленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки; у разі виконання зобов’язань за кредитним договором та/або цим договором , іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов’язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 8.4 іпотечного договору передбачено накладення нотаріусом заборони на відчуження предмета іпотеки.

Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 173-Z/2 від 17.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за реєстровим № 1221, який є невід’ємною частиною іпотечного договору, пункт 1.2 Розділу 1 «Предмет договору» Іпотечного договору № 173-Z/2 від 17.04.2008 року викладено в новій редакції наступного змісту: «1.2 Згідно кредитного договору Іпотекодержатель надає Позичальнику грошові кошти(кредит) шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 83000000 грн. на строк до 16.10.2009 року, зі сплатою комісії за встановлення ліміту в розмірі 1,5% від суми максимального загального ліміту, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі:

-          з 30.06.2008 року – 17% річних

-          з 01.07.2008 року – 18% річних, з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, що передбачені кредитним договором». Всі інші пункти іпотечного договору залишені без змін.

Договором № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 173-Z/2 від 17.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за реєстровим № 122, який є невід’ємною частиною іпотечного договору, пункт 1.2 Розділу 1 «Предмет договору» Іпотечного договору № 173-Z/2 від 17.04.2008 року викладено в новій редакції наступного змісту: «1.2 Згідно кредитного договору Іпотекодержатель надає Позичальнику грошові кошти(кредит) шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 83000000 грн. на строк до 16.10.2009 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19,5 % річних у гривні з 01.10.2008 року, комісією за встановлення ліміту в розмірі 1,5% від суми максимального загального ліміту з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, що передбачені кредитним договором». Всі інші пункти іпотечного договору залишені без змін.

На виконання вимог пункту 8.4 іпотечного договору приватним нотаріусом Машковою С.Л., у зв’язку з посвідченням іпотечного договору було накладено заборону на відчуження, зазначених в іпотечному договорі нежитлових приміщень підвалу № 32-37 на нежитлові приміщення №№ 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1» по проспекту Московському, буд. № 257 в м. Харкові, що належать ТОВ «Таміра» до припинення чи розірвання договору іпотеки за реєстраційним № 1222.

Пунктом 8.5 іпотечного договору сторони погодили строк його дії –з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов’язання за кредитним договором. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов’язань іпотека зберігаються в повному обсязі.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно меморіальних ордерів № ТR.1135З.3 від 18 квітня 2008 року, № ТR.1135З.2 від 18 квітня 2008 року, № ТR.1135З.1 від 18 квітня 2008 року, № ТR.1135З.1 від 17 квітня 2008 року, траншами надав позичальнику кредитні кошти за договором шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20638302000159 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк на поточний рахунок Позичальника № 26008301000159 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк в межах суми траншів кредиту, всього на загальну суму 83000000 грн.

Згідно з п. п. 1.1.3, 2.1, 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 кредитного договору, Позичальник взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії в повному обсязі, в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії порушив умови договору кредиту –припинив виконувати зобов’язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісій, у зв’язку з чим, відповідачу були направлені вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» (вих. № 12-2/400-08-2 від 06.04.10 року, № 1868-1/400-08-2 від 02.06.2010 року, № 2186-1/400-08-2 від 02.07.2010 року) з повідомленнями про порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором, про що його було особисто повідомлено банком та з вимогами щодо сплати заборгованості за кредитним договором, в разі невиконання, банк, відповідно до законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку, проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, ні позичальник, ні відповідач (майновий поручитель) заборгованість не сплатили.

За розрахунком позивача, станом на 08.07.2010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) станом на 08.07.2010 року складає 122033181,94 грн., а саме: 83000000,00 грн. неповернута сума кредиту; 20220164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом; 8530808,22 грн. – пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1650981,09 грн. – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1807808,22 грн. – 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5478000,00 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976066,36 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів.

У зв’язку з тим, що відповідач, як майновий поручитель, заборгованість не сплатив, у позивача виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення своїх вимог за кредитним договором у сумі 122033181,94 грн. просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу № 32-37 на нежитлові приміщення №№ 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1» по проспекту Московському, буд. № 257 в м. Харкові, що належать ТОВ «Таміра»

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальником (третя особа у справі) та його майновим поручителем (відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитним договором та додатковими угодами до нього N1,N2 встановлено плату за користуванням кредитом у розмірі 17% річних, а з 01.07.2008 року, у розмірі 18% річних, з 01.10.2008 року у розмірі 19,5 % річних.

Розділом З кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно з 25 числа по останній робочій день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. Відсотки розраховуються виходячи з 365(366) календарних днів в році.

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються Позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця по останній робочий день кожного місяця (п.3.3 кредитного договору).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник – ТОВ Фірма «Пранк» ( третя особа у справі) в порушення домовленості сторін кредит не повернула, відсотки за користування ними не сплатила, та не надали суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За розрахунком позивача, станом на 08.07.20010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) складає 122033181,94 грн., а саме: 83000000,00 грн. неповернута сума кредиту; 20220164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом; 8530808,22 грн. – пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1650981,09 грн. – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1807808,22 грн. – 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5478000,00 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976066,36 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник за кредитним договором – ТОВ Фірма «Пранк» (третя особа у справі) визнається судом таким, що прострочили виконання зобов’язання кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позичальник та відповідач не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по неповернутої суми кредиту та відсоткам за користування ним по договору про відкриття кредитної лінії № 173-ю від 17.04.2008 року та додаткових угод до нього та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу заборгованості по кредиту –83000000,00 грн.; 20220164,38 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору кредиту у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. При цьому, якщо термін прострочення заборгованості складає менше 3 банківських днів – пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 та більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував позичальнику та відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 8530808,22 грн. – пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1650981,09 грн. – пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 8530808,22 грн. – пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1650981,09 грн. – пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом ( розрахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства перевірено судом).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1807808,22 грн. – 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5478000,00 грн. – інфляційних витрат, нарахованих у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976066,36 грн. – інфляційних витрат, нарахованих у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 08.07.20010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) складає 122033181,94 грн., а саме: 83000000,00 грн. неповернута сума кредиту; 20220164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом; 8530808,22 грн. – пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1650981,09 грн. – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1807808,22 грн. – 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5478000,00 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976066,36 грн. – інфляційні витрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів.

Відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Пранк» (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття кредитної лінії № 173 – Ю від 17 квітня 2008 року та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов’язання) нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення підвалу №32-37 літ. “Г-1”, загальною площею 555,5 кв.м., що належить іотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 року, -посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 року в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 10377388, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18522742. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації ” від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18522892. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 7 044 245,00 грн.. (сім мільйонів сорок чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн., 00 коп.

- нежитлове приміщення №9,10,50-77 літ.“Г-1”, загальною площею 1827,2 кв.м., що належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. , зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 р. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 р. в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 22947595, що підтверджуються його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18523816. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації ” від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18524022. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 23 170 410,00 грн. (двадцять три мільйони сто сімдесят тисяч чотириста десять гривень),00 копійок., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120 (далі - предмет Іпотеки).

Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до умов Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобов’язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов’язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв’язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов’язань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору вставновлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або шляхом продажу предмету Іпотеки Іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.

Відповідно до пунктів 6.1,6.2, 6.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Звернення стягнення на Предмет іпотеки може здійснюватись Іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється у розмірі, встановленому у пункті 1.4 цього договору або за рішенням іпотеко держателя на підставі оцінки майна. Визначені розділом 5 цього договору способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають Іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 122033181,94 обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення Відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

Оскільки позивач у позові не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки, суд в порядку частини 2 статті 83 ГПК України вважає за необхідне визначити в порядку ст. 39 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, статтями 33, 34, 39 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/2 від 17 квітня 2008 року:

- нежитлове приміщення підвалу №32-37 літ. “Г-1”, загальною площею 555,5 кв.м., що належить іотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 року, -посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 16 квітня 2008 року в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 10377388, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18522742. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації”від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18522892. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 7 044 245,00 грн.. (сім мільйонів сорок чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн., 00 коп.

- нежитлове приміщення №9,10,50-77 літ.“Г-1”, загальною площею 1827,2 кв.м., що належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 квітня 2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. , зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 р. Право власності зареєстроване КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”16 квітня 2008 р. в книзі №1, за номером запису 4017, реєстраційний номер 22947595, що підтверджуються його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 18523816. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Харківське бюро технічної інвентаризації”від 16 квітня 2008 р., номер витягу 18524022. Вартість зазначеного предмету іпотеки становить 23 170 410,00 двадцять три мільйони сто сімдесят тисяч чотириста десять гривень),00 копійок., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд.120 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №173-Ю від 17.04.08 р. у розмірі 122 033 181,94 грн.,94 коп., з них: 83 000 000,00 грн.,- сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20220164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808,22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369353,67 грн. –три процента річних, нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту. 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів та визначити в порядку ст. 39 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Таміра” (ідентифікаційний код 22610495, 61052, м. Харків, вул. Енгельса, буд.24, п/р № 26003016817338 в ХФ «Укрексімбанк» , МФО 351618) на користь Публічного Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ 14359319, 01004, м. Київ, вул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, п/р № 351979000900 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 25500,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Рішення складено та підписано 03 вересня 2010 року

справа № 57/165-10