Рішення № 11019677, 26.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2010 р. Справа № 54/140-10 (н.р. 42/136-09)

вх. № 4770/1-54 (н.р. 4238/1-42)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Козуб О.І., дов. № 4/2010 від 18.05.2010 року; Куцак Д.М., дов. № 7 від 26.07.2010 року; Куцак І.В., голова правління

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач", м. Вовчанськ

до ПСП "Феона", смт. Білий Колодязь

про стягнення 87408,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВАТ "Вовчанський міжрайагропостач", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПСП "Феона", про стягнення 87408,78 грн., в т.ч. основна заборгованість по договорам № 93 від 10.10.2008р., № 95 від 11.10.2008р. у сумі 31121, 00 грн., пеня в сумі 3630,38 грн., неустойка в сумі 50000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2657,40 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року по справі № 42/136-09 позов ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" було задоволено у повному обсязі, з ПСП "Феона" на користь ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" було присуджено до стягнення заборгованість в розмірі 87408,78 грн., суму державного мита в розмірі 847,09 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2009 р. по справі № 42/136-09 було залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Феона" було задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року по справі № 42/136-09 скасовано, а справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2010 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивача 17.08.2010 р. була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд, за порушення виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем, стягнути з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, 50000,00 грн. неустойки, 3087,52 грн. пені, 1408,04 грн. - 3 % річних та інфляційні у сумі 6955,68 грн. Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з державного мита в сумі 914,51 грн., витрат на інформацііїно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. та витрат за послуги адвоката в сумі З000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2010 року було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розгляд справи було продовжено з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні збільшених позовних вимог та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 жовтня 2008р. між ВАТ "Вовчанським міжрайонним підприємством матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" (позивачем) та ПСП "Феона" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу № 93, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу дизельне паливо Л-020-62 в кількості 3000 літрів за ціною за 1 літр 6,45 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах договору, а саме сплатити вартість товару в термін до 25.10.2008 р.

11 жовтня 2008р. між ВАТ "Вовчанським міжрайонним підприємством матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" (позивачем) та ПСП "Феона" (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу № 95, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу дизельне паливо Л-020-62 в кількості 1000 літрів за ціною за 1 літр 6,45 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах договору, а саме сплатити вартість товару в термін до 25.10.2008 р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов вищенаведених договорів було відпущено відповідачу дизельне паливо в кількості 4000 літрів на загальну суму 25800,00 грн., що підтверджується наданими позивачем накладною № 017784 від 11.10.2008 р., податковою накладною № 99 від 11.10.2008 р., товарно-транспортними накладними № 017840 від 10.10.2008р., № 017784 від 11.10.2008р., N 017845 від 11.10.2008 р., № 017846 від 11.10.2008р., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженого представника на накладній та копіями довіреностей ЯОВ № 051921 від 10.10.2008 року та ЯОВ № 051922 від 11.10.2008 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно п.п 1.2. договорів купівлі-продажу поставка товару здійснюється на підставі відстрочки платежу строком до 25 жовтня 2008 року. При цьому сторони узгодили порядок проведення перерахунку ціни дизпалива у разі збільшення ціни на ринку нафтопродуктів у період до повного розрахунку за отримане відповідачем дизпаливо, а саме - ціна дизпалива збільшується за наступним розрахунком: максимальна ціна, яка склалась на підприємстві Позивача, збільшується на 3,5 % за кожний місяць, починаючи з моменту отримання дизпалива до проведення повного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.11.2008р. на підставі наказу по підприємству позивача № 117-П від 31.10.2008р. ціну дизпалива встановлено на рівні 6,55 грн./л; з 20.03.2010р. на підставі наказу по підприємству позивача № 47-П від 19.03.2010р. ціну дизпалива встановлено на рівні 7,25 грн./л.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, отримане дизпаливо не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на час подання позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 30000,00 грн., що стало причиною звернення позивача з позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків передбачених договорами купівлі-продажу № 93 від 10.10.2008 р. та № 95 від 11.10.2008 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на час звернення до суду на вищезазначену суму.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 30000,00 грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 2.1 спірних договорів у разі несвоєчасного або неповного розрахунку за отримане паливо відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення від простроченої суми за весь час прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума становить 3087,52 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Окрім того, п. 2.1. договору купівлі-продажу № 93 від 10.10.2008 року сторонами визначено, що у разі несвоєчасного або неповного розрахунку за отримане паливо відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 20000,00 грн.

Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу № 95 від 10.10.2008 року сторонами визначено, що у разі несвоєчасного або неповного розрахунку за отримане паливо відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 30000,00 грн.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 6, ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 625 ЦК України; ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін правочину.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за обома спірними договорами у розмірі 50000,00 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1408,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 6955,68 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Також, судом встановлено, що 30 листопада 2009 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2009 року по справі № 42/136-09 був виданий наказ про стягнення з ПСП "Феона" на користь ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" заборгованості в розмірі 87408,78 гри., суми державного мита в розмірі 847,09 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції від 02 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження за наказом № 42/136-09, виданим 30.11.2009 року господарським судом Харківської області.

Державною виконавчою службою Вовчанського районного управління юстиції на підставі наказу № 42/136-09 від 30.11.2009 року було стягнено із ПСП "Феона" грошові кошти на користь ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" в сумі 42884,30 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне відповідно до п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 42884,30 грн., оскільки ця сума була стягнута з ПСП "Феона" на користь ВАТ "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" на підставі наказу господарського суду Харківської області, виданого 30.11.2009 року по справі № 42/136-09.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2009 року по справі № 42/136-09 було задоволено заяву ВАТ "Вовчанський міжрайагропостач" про вжиття заходів забезпечення позову та з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті і набрання рішенням законної сили застосовано заходи забезпечення позову в межах суми позовних вимог у розмірі 87408,78 грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Приватного сільськогосподарського підприємства "Феона" та накладення арешту на майно, що належить на праві власності Приватному сільськогосподарському підприємству "Феона", оскільки суду не доведено, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають діяльності підприємства, суд вважає можливим залишити заходи забезпечення позову до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 914,51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Позивачем також у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати в сумі 3000,00 грн., пов'язані з отриманням правової допомоги, які підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У зв’язку з необхідністю отримання правової допомоги щодо захисту інтересів позивача в господарському суді Харківської області з питання стягнення з відповідача заборгованості, позивач уклав з адвокатом Козуб Олегом Івановичем договір № 6/2010 від 09 червня 2010 року. Сплата за договором здійснена на підставі платіжних доручень № 232 від 20.07.2010 р. та № 260 від 13.08.2010 р., що містяться у матеріалах справи, у розмірі 3000,00 грн.

В розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті при задоволенні позову відповідачем згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У частині розміру вартості послуг за договором на надання правової допомоги, суд задовольняє суму у розмірі 3000,00 грн., виходячи з принципу розумності та справедливості.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Феона" (62540, Харківська область, Вовчанський район, сел. Білий Колодязь, вул. Дімітрова, 3Б, код 30773196) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вовчанське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Міжрайагропостач" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, 11, код 00907668) 48566,94 грн. заборгованості, 914,51 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 42884,30 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 25.06.2009р., залишити до набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 31.08.2010 року.