Рішення № 11019668, 21.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2010 р. Справа № 15/147-10 (н.р. 49/44-09)

вх. № 4955/3-15 (н.р. 1249/3-49)

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Коваленко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чипиженко Є.В., Трофімова Т.В. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Корпорація "Харківбуд", м. Харків

до АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" м. Харків

про стягнення 1488955,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Харківської області рішенням від 25.03.2009 року по справі за № 49/44-09 (суддя Кононова О.В.) Позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, р/р 36198805990002 в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014) на користь Корпорації "Харківбуд" (адреса: 61050, м. Харків, Червоношкільна Набережна, б. 2, кв. 316, р/р 26003805737360 у ХОА АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 32563191) - 1488955,24 грн. грошових коштів, 100800,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, 14889,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу ( т.1 а.с.141-144).

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 17.06.2009 року рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 року скасував та прийняв нове рішення. В позові відмовлено повністю.(т.2. а.с.68-71).

Вищий господарський суд постановою від 16.09.2009 року касаційну скаргу корпорації "Харківбуд" залишив без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року у справі за № 49/44-09 господарського суду Харківської області - без змін ( т.2 а.с.96-99).

Верховний Суд України постановою від 09.03.2010 року касаційну скаргу корпорації "Харківбуд" задовольнив частково. Постанову Вищого господарського суду України від 16.09.2009 року, постанову господарського суду України від 17.06.2009 року і рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 року скасував , а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. ( т.3 а.с.130- 132).

Верховний Суд України в своїй постанові зазначив, що підставою для договірного списання банком спірних грошових коштів з рахунка клієнта є розпорядження від 04.02.2009 року яке не грунтується на нормах матеріального права, що регулюють відносини підстав і порядку такого списання. Разом з тим, звернув увагу що судами не було з*ясовано за яким розрахунковим документом встановленим законом було здійснено банком договірне списання спірних грошових коштів з рахунка клієнта.

У відповідності до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов*язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В судовому засіданні оголошена перерва з 16.07.2010 року до 21.07.2010 року о 10.00 год.

13.07.2010 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву № 08/07 від 12.07.2010 року, у якій просив стягнути з АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської облсаної філії АКБ "Укрсоцбанк" на свою користь грошові кошти в сумі 1488955,24 грн., а також судові витрати у розмірі 29897,11 грн. по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Уточнена позовна заява підписана Президентом коропорації "Харківбуд" Алексаняном Е.Г.

Суд зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2010 року відсторонено керівника Корпорації „Харківбуд” м. Харків Алексанян Едгара Грантовича від посади директора Корпорації „Харківбуд” м. Харків та покладено виконання обов’язків директора Корпорації „Харківбуд” м. Харків на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Чипиженко Євгена Віталійовича. Згідно пункту 16 статті 13 Закону "Про банкрутство" ухвалу про припинення повноважень керівника або органів управління боржника може бути оскаржено у встановленому законом порядку. На зазначену ухвалу позивачем подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, яку прийнято до розгляду на 04.08.2010 року.

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Корпорація "Харківбуд" (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії АКБ"Укрсоцбанк" (відповідача) грошові кошти в розмірі 1488955,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на норми Цивільного кодексу України тим, що 05.02.2009р. відповідач безпідставно списав з її розрахункового рахунку грошові кошти на суму 1488955,24грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачеві в задоволені позову з посиланням на правомірне договірне списання банком за платіжною вимогою суми 1 488 955,24 грн надаючи при цьому рішення господарського суду Харківської області по справам за №№ 29/48-09, 29/51-09, 29/49-09, 29/50-09.

Позивачем в судовому засіданнні надані усні пояснення щодо неправомірності відповідача щодо списання грошових коштів, а саме, відповідачем не надане правове обгрунтування оформлення меморіального ордеру з посиланням на розпорядження керівника Харківської філії АКБ"Укрсоцбанк", не надані докази наявності боргу фізичних осіб за договорами поруки, докази звертання до фізичних осіб "позичальників" з вимогою до стягнення (погашення ) боргу, списання грошових коштів з посиланням на договір банківського мультивалютного рахунку (таких умов договір не містить) , як вважає позивач такого права у відповідача не було, оскільки позивач такої згоди не надавав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом встановлено, що на підставі договору банківського мультивалютного рахунку №805/8/13/5-897 від 22.12.2005р. позивачу було відкрито поточний рахунок №26003805737360 ( т.1 а.с.20-22).

За умовами зазначеного договору п.3.1.9 банк зобов*язався виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку, яке оформляється у вигляді додаткової угоди до цього договору, в порядку передбаченому законодавством України.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

18.07.2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" ("Кредитором") в особі начальника Азовсько-Донського відділення Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" Масленніковим Є.В. з фізичними особами були укладені договори поруки за № 839/4/27/38/-498 (т.1 а.с.56-59) та інші договори поруки ( а.с.60-63), (64-67), (68-71), ( а.с.72-75), (а.с.76-78), (а.с.79-82), (а.с.83-86), ( а.с.87-90), (а.с.91-94), (а.с.95-98),( а.с.99-102), ( а.с.103-106), (а.с.107-110), ( а.с.111-114), (а.с. 115-118), (а.с.119-122), ( а.с.123-126), у відповідності до предмету договору поручитель (позивач по справі) зобов*язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов*язань повернення суми кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту № 839/3/27/38/8-501 від 18.07.2008 року (та відповідно інших кредитних договорів).

У відповідності до умов п.3.1.1 договору поручитель зобов*язався, протягом одного робочого дня від дати отрмання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов*язання письмово повідомити позичальника про: оримання такого повідомлення,пропозицію розрахуватися з кредитором самостійно та про свій намір виконати відповідне зобов*я зання у разі не отримання відповіді від позичальника протягом 10 робочих днів від дати його повідомлення;

Протягом 30 робочих днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов*язання, виконати відповідне зобов*язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора, несплаченої суми коштів та/або комісій на рахунок кредитора, а також суми штрафних санкцій на рахунок, вказаний в повідомлені кредитора ( п. 3.1.2 договора);

В свою чергу поручитель має право: зворотної вимоги до позичальника в межах суми виконаного ним зобов*язання, як кредитор, що набув відповідних прав за цим зобов*язанням (п.3.2 договору поруки);

- у разі виконання забезпеченого порукою зобов*язання у зв*язку з не направленням йому позичальником повідомлення про виконання ним свого обов*язку, стягнути з кредитора безпідставно одержані кошти, або пред*явити зворотну вимогу до позичальника ( п.3.2.2.);

- здійснювати договірне списання коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків Поручителя, відкритих в установах АКБ "УКрсоцбанк";

- самостійно виконувати забезпечене порукою зобов*язання з урахуванням вимог, визначених в.п.3.4.3 цього договору ( п. 3.2.3).

За розпорядженням банку від 4 лютого 2009 року на виконання умов договорів поруки з рахунку поручителя було списано суму 1488955,24 грн. та зараховано на рахунок банку для подальшого перерахування коштів в погашення заборгованості - по кредитам фізичних осіб.

В розпорядженні від 04 лютого 2009 року керуючий ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" просив на виконання умов договорів поруки між АКБ "Укрсоцбанк", корпорацією "Харківбуд" та позичальниками - фізичними особами, списати з поточного рахунку №26003805737360, належного фінансовому поручителю, суму 1488955,24 грн. для подальшого перерахування коштів в погашення заборгованості по кредитам фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного Кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що списання грошових коштів з рахунку позивача в сумі 1 488955,24 грн. було здійснено банком в погашення заборгованості фізичних осіб по кредитним зобов'язанням, за якими позивач виступив поручителем відповідно до договорів поруки (укладених між Позивачем, позичальниками та Відповідачем), копія яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. .3.4.3 п. 3.4. ст. З договорів Відповідач (як кредитор за основними зобов'язаннями) має право здійснювати договірне списання коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків Поручителя (яким є позивач), відкритих в установах АКБ „Укрсоцбанк". Момент виникнення права договірного списання пов'язаний з невиконанням позичальниками своїх кредитних зобов'язань та виникнення заборгованості.

Відповідно до п.п.3.1.9 п.3.1 ст. 3 Договору банківського рахунку передбачено, що банк зобов'язується виконувати доручення Клієнта на здійснення договірного списання його рахунку, яке оформлюється у вигляді додаткової угоди до цього договору. Суд вважає, що цей пункт договору стосується правовідносин Позивача та банківської установи, що здійснює обслуговування рахунку, тобто цим пунктом визначений порядок, за яким Клієнт доручає банку здійснювати договірне списання саме на користь третіх осіб, а тому договір, відповідно до п. 6.2. Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004року „Про затвердження. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника (саме така інформація і зазначається в відповідних додаткових угодах до договору банківського рахунку).

Згідно з ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 6.1. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг, в даному випадку право договірного списання на користь Відповідача, як кредитора, обумовлено в п. 3.4 ст. З договорів поруки.

Пункт 6.5. гл. 6 Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01,2004року „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" передбачає, що у разі, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здіснення договірного списання передбачається в договорі банківського вкладу або іншому договорі про надання банківських послуг (такими договорами є договори поруки, укладення яких нероздільно пов'язано з кредитними договорами, укладеними між банком та позичальниками - фізичними особами). Цей пункт Інструкції не надає обов'язкового об'єму відомостей, який повинен містити договір, але зазначає про достатність цієї інформації для банку. Суд вважає, що визначення в пункті 3.4.3 п.3.4. ст. З договорів поруки „ ... з поточних та вкладних (депозитних) рахунків Поручителя," відкритих в АКБ „ Укрсоцбанк " ..." є достатнім для проведення договірного списання.

Крім того, необхідне зазначити, що заперечення позивача щодо відсутності меморіального ордеру на договірне списання грошових коштів є безпідставним.

Визначенню поняття "меморіальний ордер" дано в Інструкції: це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідач підтвердив наявність меморіальних ордерів та в судовому засіданні пояснив, що без оформлення такого документу проведення спірної операції є технічно неможливим. В той же час, відповідач вважає, що підставою для проведення банком договірного списання стали насамперед договори поруки, укладені між Позивачем та відповідачем, копії яких були надані до суду та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у своїх листах від 03.12.2008 року № 12-10/45967, від 25.11.2008 року № 12-1-09/45278, від 03.12.2008 року № 12-10/45965, від 10.12.2008 року № 12-10/46534, від 27.12.2008 року № 12-10/48056, які долучені до матеріалів справи, том 1) повідомляв про порушення умов кредитних договорів позичальниками-фізичними особами та просив позивача прийняти заходи щодо погашення простроченої заборгованості по кредитам та відсоткам.

Листом від 16.02.2009 року № 12-09/67-760 (арк. с. 54 том 1) відповідач повідомив позивача про те, що з огляду на відсутність дій з боку позивача щодо погашення заборгованості по кредитам, банк здійснив договірне списання коштів з поточного рахунку Поручителя (позивача у справі) за договорами позики та розподілив їх наступним чином: 645755,24 грн. направлені на погашення кредиторської заборгованості згідно з переліком позичальників, а різницю було направлено на придбання іноземної валюти на МВРУ в сумі 105400 дол. США з подальшим перерахуванням на рахунки позичальників (докази є в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи, що сума договірного списання містила в собі заборгованість не одного позичальника, а 18 (перелік позичальників з визначенням суми боргу наданий в довідці - розрахунку), що унеможливило визначення в реквізиті "Призначення платежу" реквізитів всіх договорів поруки та відповідних пунктів щодо права списання, цей реквізит містив в собі посилання на розпорядження керуючого (копія якого долучена до матеріалів справи), яке в свою чергу посилається на договори поруки, як на підставу договірного списання коштів.

Суд звертає увагу, що сам факт недодержання відповідачем ч. 2 п. 6.5. гл. 6 Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року „Про затвердження, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" стосовно визначення в реквізиті "Призначення платежу" номерів дати та пунктів договорів поруки, не може позбавити його права здійснити договірне списання, якщо це право йому надано позивачем та воно закріплено в укладених та існуючих договорах поруки. Суд вважає безпідставним ствердження позивача про те, що відповідачем недоведено наявність заборгованості за кредитними договорами з позичальниками-фізичними особами, оскільки до матеріалів справи надана довідка-розрахунок кредитної заборгованості позичальників - фізичних осіб станом на 04.02.2009 року з визначенням переліку позичальників, номерів кредитних договорів та розміру заборгованості.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 4 статті 559 ЦК України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вже зазначалося вище кредитор (відповідач у справі) неодноразово звертався до позивача з вимогою щодо погашення заборгованості за кредитом та відсоткам та виконання ним договорів поруки, однак відповіді не отримав та будь-яких дій з боку позивача щодо виконання договорів поруки не було здійснено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В свою чергу, позивач не надав суду докази неправомірного списання грошових коштів в сумі 1488965,24 грн.

Також слід зазначити, що позивач необгрутував свої ствердження щодо не направлення грошових коштів, які були списані банком в погашення заборгованості фізичних осіб - позичальників, посилаючись на те, що грошові кошти були зараховані не на розрахункові рахунки фізичних осіб, а на рахунок банку. Суть договірного списання, в розумінні п.п.3.4.3 п.3.4. ст. 3 договорів поруки, це списання грошових коштів на користь кредитора, але в погашення заборгованості позичальників, тобто кошти правомірно були перераховані на рахунок відповідача 37392805990001 в рахунок погашення заборгованості позичальників. Факт розподілу списаних грошових коштів в погашення заборгованості фізичних осіб відповідач підтвердив в листі позивачу № 12-09/67-760 від 16.02.2009року. Тим більш, в якості доказів щодо погашення заборгованості за кредитними договорами коштами, списаними з рахунку позивача, відповідачем надані розрахунки, довідки, таблиці, меморіальні ордери.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно було здійснено договірне списання грошових коштів з рахунку позивача, яке не потребує додаткового доручення від позивача та укладення додаткової угоди до договору банківського рахунку, оскільки таке доручення вже міститься в договорах поруки, укладених в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальників.

За таких обставин, позовні вимоги Корпорації «Харківбуд» суд вважає необґрунтованими, недоведеним матеріалами справи, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1488955,24 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення відмови в задоволенін позовних вимог, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 22.07.2010 року.