Вирок № 110186566, 10.04.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.04.2023Справа № 554/3621/22 Провадження № 1-кп/554/686/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2023 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому, судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221170000456 від 10.02.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-22.12.2008 року Московським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений 24.10.2013 умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 19 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

в с т а н о в и в:

10 лютого 2022 року, в період часу з 18.00 до 19.00 год, ОСОБА_6 перебував із сином ОСОБА_4 за місцем свого проживання, що в квартирі АДРЕСА_2 , де між ними виникла сварка.

У ході цього ОСОБА_6 на ґрунті тривалих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, взяв кухоного ножа та тримаючи його в правій руці, підійшов до вхідних дверей кімнати, де перебував ОСОБА_4 і зі значною силою завдав тому удар в життєво-важливих орган живіт.

У результаті таких протиправних дій потерпілому ОСОБА_4 заподіяно колото різане поранення живота, яке проникло до черевної порожнини без ушкодження внутрішніх органів по ходу раньового каналу та являється тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя.

Цього ж дня ОСОБА_4 був своєчасно доставлений бригадою невідкладної медичної допомоги до КНП «Міська клінічна лікарня №7» Харківської міської ради, де йому надали кваліфіковану медичну допомогу.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, вважаючи, що захищався від неправомірного нападу на нього сина ОСОБА_4 , який тривалий час вчиняв стосовно нього неправомірні дії, а тому діяв в межах необхідної оборони.

По обставинах вчинення кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 показав, що 10 лютого 2022 року, в період часу з 18.00 до 19.00 год він перебував у своїй квартирі, де вирішив зробити бутерброди, а потім пішов на кухню, тримаючи в руках ножа, щоб взяти з холодильника ковбасу та сир. У цей час зі своєї кімнати вискочив агресивно налаштований до нього син ОСОБА_4 , який будучи в стані алкогольного сп`яніння, тримав у правій руці ножа, замахнувся ним на нього. Він відскочив від удару і спитав: «Що ти робиш?». Але син замахнувся вдруге і він відскочив у куток, де стояв мішок і присів на нього. Саме в цей час він, для зупинення неправомірного нападу сина, тримаючи ножа в правій руці, ударив ним того в живіт. Від цього син зупинився і пішов у свою кімнату, а він звернувся до сусіда з проханням викликати поліцію і лікарів. За життя у нього склалися неприязнені стосунки з сином, з листопада 2020 року вони не спілкувалися, бо раніше той спричиняв йому тілесні ушкодження.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , суд вважає, що встановлені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення за викладених вище обставин повністю підтверджуються показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами в їх сукупності.

Потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 10 лютого 2022 року, в період часу з 18.00 до 19.00 год він перебував у своїй квартирі, де проживає з батьком ОСОБА_6 . Тривалий час між ними мають місце неприязнені стосунки через зловживання батьком алкоголем. У той час останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, намагався відчинити двері в його кімнату, щоб туди ввійти, він не давав йому це зробити, через що той несподівано наніс йому удар ножем, який тримав у правій руці, в живіт. Він при собі ножа не мав, у той день конфлікту між ним не було, ножа при собі не мав та не чинив жодних неправомірних дій стосовно ОСОБА_6 . При призначенні покарання він покладався на розсуд суду.

Свідки ОСОБА_7 показали суду, що живуть по сусідству з ОСОБА_6 10 лютого 2022 року, близько 19.00 год до їхньої квартири прийшов ОСОБА_4 і з передньої частини його тулубу стирчав ніж. Він повідомив, що батько ОСОБА_6 вдарив його ножем і попросив викликати швидку. Далі вони спустилися в його квартиру, з ОСОБА_6 не спілкувалися. Останнього охаракретизували як людину, що систематично зловживала алкоголем, поводив себе агресивно, через що з сином у нього виникали конфлікти. Після смерті дружини ОСОБА_6 , до смерті якої той був причетний, у квартиру в`їхав син ОСОБА_4 та поводив себе адекватно, алкоголем не зловживав.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 10 лютого 2022 року, близько 19.00 год до його квартири зайшов ОСОБА_6 та показв, що наніс ножове поранення своєму синові ОСОБА_4 та попросив викликати швидку допомогу.

На а.с.59 тому № 1 наявна заява ОСОБА_4 , від10.02.2022, в якій той просив притягнути до кримінальної відповідальності батька ОСОБА_6 , який спричинив йому ножове поранення в живіт.

У ході проведеного огляду місця події від 10.02.2022 в квартирі АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено ніж, футболку з нашаруванням речовини бурого кольору, такі ж плями виявлено на підлозі, про що судом досліджено протокол огляду від 10.02.2022 та фото таблицю до нього ( а.с. 67 70 тому № 1).

На а.с.112 116 тому № 1 наявний протокол від 16.05.2022 огляду запису розмови з лінії «102», а саме повідомлення ОСОБА_9 про вчинення ОСОБА_6 неправомірних дій стосовно ОСОБА_4 , про що судом досліджено цей протокол.

Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи № 14/82-С/22 від 23.02.2022, на футболці, вилученої в ході огляду місця події виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_4 (а.с.143-145 тому № 1).

Відповідно до висновку судової імунологічної експертизи № 14/82-С/22 від 23.02.2022, на фрагменті марлевого бинта зі змивом з підлоги, вилученому у ході огляду місця події, виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_4 (а.с. 152 т 153 тому № 1).

22.02.2022 проведено слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_4 , де останній на місці показав механізм йому спричинення ножового поранення в живіт (а.с.162 165 тому №1).

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 09-290/22 від 06.05.2022, згідно наданої документації на тілі ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото різаного поранення живота (епігастральній ділянці праворуч), яке проникає до черевної порожними без ушкодження внутрішніх органів по ходу раньового каналу. Ці ушкодження утворилися від однократної травматичної дії гострого предмета, володіючого колючо ріжучими властивостями та могли бути отримані в строк вказаний в фабулі. За ступенем тяжкості клото різане поранення живота, яке проникає до черевної порожними без ушкодження внутрішніх органів по ходу раньового каналу ОСОБА_4 та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.с. 168 169 тому № 1).

Обвинувачений ОСОБА_6 затриманий в порядку ст.208 КПК України 10 лютого 2022 року (а.с.208 2011 тому № 1).

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 , суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам, дослідженим у судовому засідання, показання обвинуваченого ОСОБА_6 у тій частині, що він діяв у стані необхідної оборони, ніби - то захищаючи своє життя та здоров`я від неправомірного посягання на нього сина ОСОБА_4 .

Прийшовши до такого висновку та надаючи правову оцінку показанням обвинуваченого, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України,необхідною обороноювизнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожній особі гарантується право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч.2 ст. 36 КК України).

Тобто, право на необхідну оборону є природним правом кожної людини і його ніхто не може бути позбавлений, незалежно від можливості звернутися за допомогою до правоохоронних органів.

Крім того, право на необхідну оборону є конституційним правомкожного громадянина України.

Згідно до ч.2 ст.27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Підставами для застосування необхідної оборони є:

· суспільно небезпечне посягання;

· необхідність негайного відвернення чи припинення такого посягання.

Тобто посягання повинно бути суспільно небезпечним і вчинятися людиною у вигляді намагання заподіяти шкоду.

Однак, суттєвою обставиною суспільно небезпечного посягання є його тривалість в певний проміжок часу, протягом якого можливе застосування необхідної оборони.

Роз`яснюючи це положення, Пленум Верховного Суду України ще в постанові від 28.06.1991 року № 4 «Про практику застосування судами законодавства, що забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань» зазначив, що стан необхідної оборони виникає не тільки в момент суспільно небезпечного посягання, але й за наявності реальної загрози заподіяння шкоди.

Невід`ємним елементом необхідної оборони є наявність у того, хто захищається,потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного діяння.

Перевищенням меж необхідної оборонивизнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст. 36 КК України).

Отже, перевищення меж необхідної оборони є наслідком того, що особа яка захищалася, перебуваючи в стані необхідної оборони, порушила вимогу про відповідність оборони. Перевищення необхідної оборони можливе у випадку, коли нападнику заподіяна шкода, яка є тяжкою (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) та явно не відповідає небезпеці посягання або обстановці захисту.

Виходячи з проаналізованих доказів, суд не знаходить підтвердженим факт того, що дії потерпілого ОСОБА_4 могли бути пов`язані із посяганням на життя та здоров`я обвинуваченого та в даній обстановці це потребувало негайних заходів для негайного відвернення чи припинення такого посягання.

На підтвердження цього свідчать дані про те, що в обвинуваченого ОСОБА_4 не виявлено будь яких тілесних ушкоджень, що спростовує його показання в тій частині, що він зазнав суспільно небезпечного посягання, яке б могло створювати реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю та життю від дій потерпілого.

У ході допиту потерпілий ОСОБА_4 не підтвердив суду, що своїми діями створював загрозу для життя обвинуваченого, натомість пояснив, що особливого конфлікту у нього з батьком не було. Останній через зловживання алкоголем поводив себе агресивно, провокував конфлікти, намагався ввійти в його кімнату, а він перешкоджав йому в цьому, через що той несподівано наніс йому удар ножем у живіт. Він же не мав при собі ножа, неправомірних дій стосовно батька не чинив.

Крім того обвинувачений застосовував ножа, як єдиний визначений ним спосіб захисту від посягання, якого взагалі не було, що є неспівмірним обставинам, які склалися та могли вплинути на реальне співвідношення сил між ним та потерпілим.

Також не може залишатися поза увагою суду факт нанесення удару ножем у життєво важливий орган.

Надаючи відповіді на питання суду, обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що він бажав зупинити потерпілого саме таким способом, до чого суд відноситься критично.

Однак, поєднуючи досліджені обставини, обстановку та умови, за яких було вчинено кримінальне правпорушення, суд вважає, що сукупність таких обставин виключає кваліфікацію дій обвинуваченого, як умисне тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки його дії супроводжувалися із цілеспрямованим нанесенням тілесного ушкодження в життєво важливий орган потерпілого, за відсутності суспільно небезпечного діяння, яке б загрожувало його життю або здоров`ю.

Таким чином, у сукупності отриманих та проаналізованих вище доказів, суд приходить до висновку, що саме умисними діями ОСОБА_6 було вчинено умисне тяжке тілесне ушкодження, а тому його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.121 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_6 в цій частині неспроможними та суперечливими, суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намаганням зменшити собі покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнає похилий вік та стан здоров`я.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.

Згідно ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено тяжке кримінальне правопорушення, він судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя людини, а саме у 2008 році заподіяв смерть своїй дружині ОСОБА_10 , за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштований, на обліку в лікарів - нарколога, - невролога, - психіатра не перебуває.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи обвинуваченого, його майновий стан, поведінку як під час скоєння злочину, так і після, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин та приходить до висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_6 призначеного йому покарання, яке він зобов`язаний відбувати реально, уникнення ризиків, пов`язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, до набрання вироком законної сили, обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років 3 (три) місяця.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати із 10 квітня 2023 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_6 строк його перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні із 11 лютого 2022 року по 10 квітня 2023 року.

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Речові докази: змиви речовини бурого кольору, ніж, дві футболки знищити.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районни й суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1