Постанова № 11018444, 21.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

21 грудня 2009 року Справа № 2-27/4547-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

представник позивача, Ємельянов Станіслав Олексійович, довіреність № б/н від 01.06.09, приватне підприємство "Крим-Автолік";

відповідач, ОСОБА_2, тимчасове посвідчення на проживання КР №43572 від 20.08.08, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;

представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.07.09, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 10 листопада 2009 року у справі №2-27/4547-2009

за позовом приватного підприємства "Крим-Автолік" (пров. Виробничий, 8,Сімферополь,95001)

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 23400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємства "Крим-Автолік", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 23400,00грн., також просить стягнути судові витрати.

Позов мотивований тим, що на виконання усного договору про поставку запасних частин, позивач перерахував на користь відповідача 23400,00грн. Однак відповідач взятих на себе зобов'язань перед позивачем не виконав. Позов обґрунтований посиланням на статті 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи, судом першої інстанції було зроблено запит до Севастопольської філії закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц -Україна" з проханням повідомити чи було перерахування грошових коштів приватним підприємством "Крим-Автолік" по р/р260093827201 ЗКПО 33187462 у СФ ЗАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" місто Севастополь на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 р/р НОМЕР_1 у сумах 3620,00грн., 4000,00грн., 4680,00грн., 2100,00грн., 2000,00грн., 7000,00грн., відповідно до платіжних доручень № 166 від 13.10.08 року, № 177 від 31.10.08 року, № 213 від 26.12.08 року, № 239 від 19.01.09 року, № 255 від 12.02.09 року, № 1 від 08.01.09 року.

У відповідь на вказаний запит вих.. №358 від 21.09.2009 року. суду було повідомлено про те, що приватним підприємством "Крим - Автолік" було перераховано грошові кошти на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 наступними платіжними дорученнями: № 166 від 13.10.08 року на суму 3620,00грн., № 177 від 31.10.08 року на суму 4000,00грн., № 213 від 26.12.08 року на суму 4680,00грн., № 239 від 19.01.09 року на суму 2100,00грн., № 255 від 12.02.09 року на суму 2000,00грн., № 1 від 08.01.09 року на суму 7000,00грн.

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 10 листопада 2009 року у справі № 2-27/4547-2009 (суддя Воронцова Н.В.) позов приватного підприємства "Крим-Автолік" задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь приватного підприємства "Крим-Автолік" грошові кошті в сумі 23400,00грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним судовим актом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи про те, що запасні частини були придбані нею на підставі договору поставки від 29 вересня 2008 року, укладеного між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Украавтозапчастина". Придбані запчастини були належним чином на підставі договору купівлі-продажу від 01 січня 2007 року, відпущені приватному підприємству "Крим-Автолік" яке на той час займалось ремонтом автомобільної техніки.

Крім цього, заявник апеляційної скарги не раз звертався до позивача з проханням провести акт звірки взаєморозрахунків по поставці цих запчастин, однак позивачем неодноразово було її відмолено.

Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Так, між сторонами по справі було досягнуто усну домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити на користь позивача запасні частини, а позивач зобов'язався сплатити вартість поставленого товару.

Так, на виконання взятого на себе зобов'язання, приватне підприємство "Крим-Автолік" перерахувало на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 23400,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 166 від 13.10.08 року на суму 3620,00грн., № 177 від 31.10.08 року на суму 4000,00грн., № 213 від 26.12.08 року на суму 4680,00грн., № 239 від 19.01.09 року на суму 2100,00грн., № 255 від 12.02.09 року на суму 2000,00грн., № 1 від 08.01.09 року на суму 7000,00грн..

До того ж, оплата здійснювалася з розрахункового рахунку приватного підприємства "Крим-Автолік" без надання рахунків на автозапчастини, що підтверджується бухгалтерською довідкою вих.. №36 від 01.10.2009 року.

Проте, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 обумовлений товар позивачу не поставила, що і стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання усного договору, у зв'язку з чим підлягають регулюванню Цивільним кодексом України та господарським кодексом України.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчиняться правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Враховуючи наведене між сторонами правомірно було укладено усну домовленість на виконання договору по поставці запасних частин.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається що, між сторонами не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору. Грошові кошти у розмірі 23400,00грн. були перераховані позивачем без надання рахунків на автозапчастини, що підтверджується вищевказаною бухгалтерською довідкою. Тобто відсутні відомості про те, які саме запасні частини, в якій кількості, в якому асортименті відповідач зобов'язався передати позивачу, в зв'язку з чим зазначений договір купівлі - продажу запасних частин не можна вважати укладеним.

Обов'язок повернення майна або відшкодування його вартості передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 23400,00грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується, відповідач не здійснив ніяких дій, спрямованих на передання товару та виконання договору, що підтверджує висновок про відсутність у відповідача правових підстав для отримання та збереження грошових коштів, перерахованих позивачем в рахунок оплати товару у розмірі 23400,00грн.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у звязку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі висловленого, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2009 року у справі №2-27/4547-2009 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді