Постанова № 11018425, 21.12.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 грудня 2009 року Справа № 2-1/4990-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівЛисенко В.А.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 13.10.2009 у справі №2-1/4990-2009

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (вул. Севастопольська, 31 а/2, місто Сімферополь, 95015)

про стягнення 13 356,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" 12 361, 60 грн заборгованості, а також нарахованих на неї 229 грн інфляційних витрат, 685 грн пені та 3% річних у сумі 81 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням господарських зобов'язань за договором поставки товару № 69 від 03.07.2006.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 у справі №2-1/4990-2009 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 685 грн пені, 3% річних у сумі 81 грн та 229 грн інфляційних витрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення 12 361, 60 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 12 361, 60 грн, суд виходив з того, що відповідачем погашена сума основної заборгованості, а тому в цій частині відсутній предмет спору. Задоволення позову в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних вимог мотивовано тим, що відповідач внаслідок порушення договірних зобов'язань повинен сплатити штрафні санкції.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Підставою для часткового скасування рішення заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування господарським судом обставин справи. Зокрема, відповідач зазначає, що видаткові накладні, якими підтверджується основна сума заборгованості, не мають відношення до договору поставки товару № 69 від 03.07.2006, а тому судом неправомірно стягнуто штрафні санкції.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу апеляційної інстанції на допущені помилки про розрахунку таких санкцій.

Сторони у судове засідання не з'явилися. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, проте вони не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 суддів Волкова К.В., Плута В.М. замінено на суддів Гоголя Ю.М., Лисенко В.А.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

03.07.2006 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Декоста" (покупець) укладено договір поставки № 69, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар за заявкою покупця, а останній прийняти цей товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором (а. с. 18).

Пунктами 2.1, 2.2 укладеного договору також передбачено, що постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки за заявкою (замовленням) покупця своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Заявка (замовлення) на партію товару оформлюється в письмовому вигляді та передаються по факсу або через представника постачальника.

Асортимент, кількість, ціна товару згідно з пунктом 1.3 вказаного договору можуть визначатися у додатках (специфікаціях) до даного договору, які після належного оформлення стають невід'ємною його частиною.

Заявок (замовлень) на партії товару та/або відповідних додатків (специфікацій), що визначають асортимент, кількість та ціну товару, позивачем не надано.

На підтвердження факту поставки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надані видаткові накладні № О-00001338 від 18.06.2009, № О-00001184 від 02.06.2009, № О-00001265 від 11.06.2009, № О-00001117 від 23.05.2009 на загальну суму . Відповідно до даних цих накладних поставка здійснювалася без попереднього замовлення.

У зв'язку з несплатою відповідачем 12 361, 60 грн заборгованості за товар, поставлений в рамках договору № 69 від 03.06.2006, позивач направив на адресу останнього претензію про сплату цієї суми заборгованості та нарахованих на неї 229 грн інфляційних витрат, 685 грн пені та 3% річних у сумі 81 грн (а. с. 87).

Невиконання даної вимоги стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю "Декоста" сплачена заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 32 41).

Відповідач, заперечуючи, що поставка товару, здійснена за вказаними накладними, ґрунтується на договорі поставки № 69 від 03.07.2006, вказує на те, що дані накладні не містять будь-яких посилань на цей договір.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ґрунтуються на договорі поставки товару № 69 від 03.07.2006 (а. с. 18). Факт поставки товару за цим договором позивач підтверджує видатковими накладними № О-00001338 від 18.06.2009, № О-00001184 від 02.06.2009, № О-00001265 від 11.06.2009, № О-00001117 від 23.05.2009 (а. с. 14 17). Проте, судова колегія дійшла висновку, що дані обставини не підтверджуються матеріалами справи, оскільки поставка товару за договором № 69 від 03.07.2006 відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 договору здійснюється за письмовими заявками (замовленнями) покупця або відповідно до пункту 1.3 договору асортимент, кількість, ціна товару узгоджуються сторонами у додатках (специфікаціях). Позивачем заявок (замовлень) та/або додатків (специфікацій) до договору не надано. Навпаки, у видаткових накладних зазначається, що поставка товару здійснюється без замовлення. Самі накладні не містять будь-яких посилань на договір поставки № 69 від 03.07.2006. У зв'язку з зазначеним судова колегія, враховуючи, що відповідач заперечує факт поставки за договором № 69 від 03.07.2006, а відповідачем не надано заперечень щодо його доводів, вважає, що підстав для висновку про пов'язаність накладних та договору № 69 від 03.07.2006 немає.

З огляду на викладене поставка, факт якої підтверджується накладними (а. с. 14 17), здійснена на підставі договору поставки, укладеного в усній формі. У зв'язку з цим строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару визначається моментом пред'явлення в порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимоги, а штрафні санкції підлягають нарахуванню після спливу семиденного терміну з дня пред'явлення вимоги. Позивачем така вимога не направлялася. Наявна у матеріалах справи претензія (а. с. 27) не може бути розцінена як така, оскільки позивач просить стягнути 229 грн інфляційних витрат та 3% річних у сумі 81 грн, виходячи не з моменту спливу семиденного терміну від дня отримання відповідачем вказаної претензії, а безпосередньо в цій претензії вимагає сплати зазначених штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 229 грн інфляційних витрат та 3% річних у сумі 81 грн задоволенню не підлягають, оскільки при їх нарахуванні позивачем неправомірно визначений період прострочення. Термін прострочення починається з наступного дня після семиденного строку, встановленого статтею 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що до видів забезпечення виконання зобов'язання відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України відноситься неустойка (штраф, пеня).

Згідно з статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, угода про забезпечення виконання зобовязання неустойкою (пенею) вчиняється також у письмовій формі.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача, нарахування останньому пені в сумі 685 грн пені є неправомірним.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині стягнення 229 грн інфляційних витрат, 685 грн пені та 3% річних у сумі 81 грн є неправомірними.

Висновки місцевого господарського суду про припинення провадження в частині стягнення 12 361, 60 грн заборгованості у звязку з оплатою відповідачем вказаної суми заборгованості є правомірними, оскільки відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення сум інфляційних витрат, пені та річних, апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 у справі №2-1/4990-2009 скасувати в частині стягнення 685 грн пені, 3% річних у сумі 81 грн та 229 грн інфляційних витрат.

3.Прийняти нове рішення в цій частині.

4.У позові про стягнення 685 грн пені, 3% річних у сумі 81 грн та 229 грн інфляційних витрат відмовити.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декоста" (95015, місто Сімферополь, вул. Севастопольська, 31 а/2, ідентифікаційний номер 33077206, п/р 2600141 в АБ СФ "АвтоЗАЗбанк", МФО 384737) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Сімферополь, МФО 324010, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 123, 62 грн державного мита та 219, 48 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2009 в частині припинення провадження у справі №2-1/4990-2009 про стягнення 12 361, 60 грн залишити без змін.

7.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіВ.А. Лисенко

Ю.М. Гоголь