Рішення № 11018181, 03.09.2010, Господарський суд Чернігівської області

03.09.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

31 серпня 2010р. справа №14/112

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021

Про стягнення 7964 594грн. 57коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Вознюк Є.В., головний юрисконсульт, довіреність №93/10 від 28.12.09р.

Від відповідача: Подалюка Т.О., юрисконсульт, довіреність №18/2314 від 24.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6705558грн.86коп. за поставлений природний газ згідно договору №06/09-451 від 12.06.09р., 474834грн.01коп. пені за період з 14.08.09р. по 18.12.09р., 556561грн.39коп. інфляційних втрат за період вересень 2009р. –березень 2010р., 227640грн.31коп. три відсотки річних за період з 18.06.09р. по 14.08.10р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання №18/1533 від 31.08.10р., в якому керуючись ст.. 233 Господарського кодексу України просив зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що заборгованість по договору виникла внаслідок несвоєчасного розрахунку населення, бюджетних установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових підприємств та організацій за спожитий та протранспортований природний газ, що дебіторська заборгованість вказаних осіб становить 7 814 542,00грн., що ВАТ «Чернігівгаз»ведеться активна претензійно-позовна робота з дебіторами, що товариство відповідача відноситься до підприємств нафтогазової промисловості паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують збереження цілісності та надійності і ефективності функціонування Єдиної газотранспортної системи України і стягнення великих сум штрафних санкцій може привести до порушення сталого забезпечення споживачів природним газом.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, вважаючи його необґрунтованим та просив стягнути штрафні санкції в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти обсягу і кількості поставленого позивачем природного газу, та зазначив про те, що борг виник з вини бюджетних організацій, які фінансуються з державного бюджету, у зв’язку з несвоєчасною оплатою ними спожитого природного газу.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

17.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу № 06/09-451, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) передає покупцеві (відповідачу по справі) у власність природний газ з ресурсу 4 кварталу 2006р. для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, а покупець приймає та оплачує його на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає у власність покупцеві газ з ресурсу 4 кварталу 2006р. в обсязі 10 234,182тис.куб.м, в тому числі по місяцях: з ресурсу жовтня 2006р. 2 604,265тис.куб.м, з ресурсу листопада 2006р. 3477,985тис.куб.м, з ресурсу грудня 2006р. 4 151,932тис.куб.м.

Згідно п. 4.1. договору ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить 535,30грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ –2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000куб.м природного газу –546,01грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 655,21грн.

Відповідно до п. 9.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі ресурсу газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

За умовами п.3.1 приймання-передача газу, переданого постачальником покупцеві оформляється актом приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками постачальника і покупця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у серпні 2009 року природний газ в обсязі 10 234,182тис.куб.м. на загальну суму 6 705 558,86грн., що підтверджується двохсторонніми актами передачі-приймання природного газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи (а.с13-15), а саме згідно акту від 31.08.09р. з ресурсу жовтня 2006р. в обсязі –2 604,265тис.куб.м. вартістю 1 706 345,68грн.; згідно акту від 31.08.09р. з ресурсу листопада 2006р. в обсязі –3 477,985тис.куб.м. вартістю 2278817,51грн.; згідно акту від 31.08.09р. з ресурсу грудня 2006р. в обсязі –4151,932тис.куб.м. вартістю 2 720 395,67грн.

Згідно п.5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з моменту укладання цього договору.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу у строк до 18.06.2009р. не виконав. У відповідності до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач на день розгляду справи в суді не надав доказів виконання перед позивачем зобов’язання по оплаті природного газу Заборгованість відповідач на день розгляду справи становить 6 705 558,86грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що борг в сумі 6705558,86грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 556 561грн.39коп. інфляційних втрат за період вересень 2009р. –березень 2010р., 227 640грн.31коп. три відсотки річних за період з 18.06.09р. по 14.08.10р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд дослідивши наведені позивачем розрахунки стягуваних сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 556 561грн.39коп. інфляційних втрат за період вересень 2009р. –березень 2010р., 227 640грн.31коп. три відсотки річних за період з 18.06.09р. по 14.08.10р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п.5.1 договору покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 474 834грн.01коп. пені за період прострочки з 14.08.09р. по 18.12.09р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що при здійсненні нарахувань пені позивачем допущені арифметичні помилки. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 474533,01грн. за період прострочки з 14.08.09р. по 18.12.09р. В решті стягнення пені відмовити.

Відповідно до поданого в судовому засіданні представником відповідача клопотання №18/1532 від 31.08.10р., ВАТ «Чернігівгаз»керуючись ст.233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням того, що обов’язок доказування та подання доказів відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують вимоги, заперечення та клопотання, то у даному випадку, коли відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, то він повинен довести, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, відповідач повинен надати докази, що підтверджують ступінь виконання зобов’язання, майновий стан сторін, наявність обставин, з яким законодавець пов’язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Оскільки, відповідач, звернувшись з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, доказів майнового стану, невідповідності розміру пені наслідкам порушення зобов’язання, а також доказів наявності інших обставин, з якими законодавець пов’язує право суду на зменшення штрафних санкцій не надав, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом не задовольняється у зв’язку з його необґрунтованістю.

          Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 6 705 558, 86грн., в частині стягнення пені в сумі 474 533,01грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 556561,39грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 227 640,31грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 25500грн. та 235грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 190, 230, 231, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(вул. Любецька,68, м. Чернігів, р/р 260010100066 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, ідентифікаційний код 03358104) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) 6705 558грн.86коп. боргу, 474533грн.01коп. пені, 556 561грн.39коп. інфляційних втрат, 227 640грн.31коп. три відсотки річних, 25 500грн.00коп. державного мита та 235грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 03.09.2010р.