Рішення № 110179634, 11.04.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року Справа№200/63/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому було призначено пенсію на виконання рішення суду. Проте заборгованість, яка утворилася з моменту виникнення права на пенсію по момент початку її виплати, відповідачем не виплачена.

Позивач наголошує, що вказані дії порушують його права та просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за минулий час з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 414 504, 54грн. відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства;

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 нараховану пенсію за минулий час з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 414 504, 54грн. одноразовим платежем з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою від 08.09.2022 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3 та інформацію, з якої вбачається, який саме орган ПФУ прийняв спірне рішення.

Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

На підставі впровадженого в країні воєнного стану суд вважає за належне продовжити строк розгляду справи.

Відповідач засобами поштового зв`язку надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що позивач при зверненні до суду пропустив встановлені ст. 122 КАС України строки звернення до суду, а саме: заявлені позовні вимоги стосуються періоду з 12.06.2019 по 31.10.2021, тому, враховуючи день звернення до суду 27.12.2022 року, вони виходять за межі шестимісячного строку.

Щодо суті заявлених позовних вимог відповідач наголошує, що суми пенсії, які не виплачені за період з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року обліковуються в Управлінні, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (пункт 1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам визначено що, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до означеного Порядку в листопаді 2022 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в розмірі 530,00 грн., в грудні 2022 року - 2,18 грн. в межах бюджетних призначень. Залишок пенсійних виплат за минулий період складає 408731,50 грн. Отже, відповідач наголошує, що позовна вимога позивача щодо стягнення конкретної суми в розмірі 414504,54 грн. не може підлягати задоволенню, оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума доплати до пенсії за минулий час, так як втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2021 №200/1944/21-а зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_2 з 01.01.2013 року по 17.03.2014 року на підприємстві ТОВ Донецькшахтопроходка та з 01.07.2018 року по 31.05.2019 року на підприємстві Шахтоспецстрой, що дає право на призначення пенсії за нормами частини третьої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2019 №807 про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення щодо зарахування стажу роботи за період з 21.02.2018 року по 30.06.2018 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань виконано рішення суду та призначено пенсію ОСОБА_2 з 12.06.2019.

В жовтні 2021 року Головним управлінням на підставі заяви №6750 від 13.10.2021 пенсійну справу ОСОБА_2 взято на облік за новим місцем перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи. Виплата пенсії в місячному розмірі проводиться Головним управлінням з листопада 2021 року. Доплата на виконання рішення суду за період з 12.06.2019 по 31.10.2021 складає 409263,68 грн.

Відповідно інформації з підсистеми ІКІС ПФУ Підсистема призначення і виплати пенсій графа деталі нарахування боргу, позивачу в 01.06.2019 році нараховано 9052, 40грн., з 01.07.2019 року по 31.10.2021 року по 14 293, 26 грн. щомісячно. Загальна сума боргу 409 311, 66грн.; виплачено 532, 18грн. (530, 00грн.+2, 18грн.). Залишок боргу дорівнює 408 779, 48грн.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

А також відповідно ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно матеріалів справи позивачем використано досудовий порядок врегулювання спору, про що свідчать листи Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 11.10.2021 року та від 30.12.2021 року, лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.12.2021 року, надані у формі відповіді на звернення позивача.

Разом з цим суд зауважує, що заборгованість з пенсії позивача за період з 12.06.2019 по 31.10.2021 відповідно інформації з підсистеми ІКІС ПФУ Підсистема призначення і виплати пенсій є нарахованою, а тому строк давності в межах даної справи не застосовується.

Вказаний правовий висновок визначено Верховним Судом у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.

З приводу суті спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Частиною 2 статті 19 Конституції Українивстановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IVвстановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

За приписами статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-VI), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.

Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-IV).

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.

При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначенихстаттею 49 цього Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено після прийняття окремого порядку та при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.

Суд не приймає до уваги вказані посилання відповідача, оскільки положеннями статей 9 та 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінитизаконвиключнозаконом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Таким чином, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.

Щодо визначених сторонами по справі сум заборгованості суд зауважує, що ані сума вказана позивачем (414 504, 54грн.), ані визначена відповідачем у відзиві (408 731, 50 грн.) не підтверджуються матеріалами справи, згідно з якими загальний борг з нарахованої пенсії за період з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року дорівнює 408 779, 48грн.

Стосовно дискреційних повноважень суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17).

В контексті спірних правовідносин сума боргу вбачається з наданої відповідачем інформації з підсистеми ІКІС ПФУ Підсистема призначення і виплати пенсій, висновки щодо протиправності дій відповідача, які полягають у невиплаті заборгованості з пенсії, визначені судом вище, а тому, враховуючи, що у суб`єкта владних повноважень наявний лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суд вважає за належне визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за минулий час з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 408 779, 48грн.; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 нараховану пенсію за минулий час з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 408 779, 48грн.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Щодо позовних вимог про компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ), зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати пенсії провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Крім цього при вирішенні спірних правовідносин в даній частині судом взята до уваги постанова Верховного Суду по справі № 620/7687/21 від 21.03.2023 року, згідно зі змістом якої суди першої та касаційної інстанції при визначенні наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу встановлювали лише протиправність дій відповідача з приводу невиплати основної суми доходу та зобов`язання виплатити такий дохід; обов`язковість надання позивачем до відповідача заяви з приводу нарахування та виплати компенсації за втрачений дохід судами встановлена не була.

Таким чином, керуючись наведеними вище висновками, суд вважає за належне зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 нараховану пенсію за минулий час з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 408 779, 48грн. з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно, враховуючи зміну судом загальної суми боргу з пенсії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, суд, беручи до уваги принцип пропорційності суми, в задоволенні якої відмовлено, до загальної суми боргу, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору в розмірі 972, 55 грн.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 408 779, 48грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_2 нараховану пенсію за період з 12.06.2019 року по 31.10.2021 року в сумі 408 779, 48грн. з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 972 (дев`ятсот сімдесят дві) грн., 55 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка