Рішення № 11017940, 26.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р. Справа № 5/122

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн"

До відповідача: Приватного підприємства -фірми "Фортеця -Оргтех"

про стягнення грошових коштів в сумі 65 696 грн. 85 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : Хлопотіна В.О. дов від 12.07.2010р.

Від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся про стягнення вартості отриманого в оренду і неповернутого майна в розмірі 42084,00 грн. та 23612,85 грн. неустойки.

У процесі розгляду справи 20.08.10 р. подав заяву якою відмовився від стягнення неустойки та доповнив заяву додатковою вимогою про стягнення інфляційних в сумі 4629,24 грн.

Указана заява в частині відмови від вимог приймається судом, а в частині доповнення вимогою залишається без розгляду, оскільки спір на момент її подачі уже розглядався по суті.

Вимоги обгрунтовуються позивачем наступним чином.

«01»вересня 2008 року між Позивачем і Відповідачем був укладений договір майнового найму № 62 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, Позивач (Наймодавець за Договором) зобов'язався надати Відповідачеві (Наймач за Договором) в строкове платне користування майно, склад і вартість якого сторони погодились визначати в Актах прийому-передачі.

Відповідно до пунктів 1.3. 2.1. та 2.5. Договору сторони погодили, що передача майна в користування Наймача та повернення майна Наймодавцю засвідчується Актами приймання-передачі. В п.1.2 Договору сторони передбачили цільове використання майна Наймачем, а саме: використання в рекламних цілях.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили строк користування майном –30 (тридцяти) календарних днів від дачі передачі майна Наймачу, а в п. 2.5. Договору сторони передбачили, що по закінченню строку користування, майно підлягає поверненню на склад Наймодавця протягом 3-х робочих днів за Актом приймання-передачі. В силу пункту 3.5. Договору, повернення майна на склад Наймодавця є зобов'язанням Наймача.

Протягом строку дії договору Позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань, передавав Відповідачу в користування майно, що підтверджується належним чином оформленими Актом приймання-передачі. В силу пункту 3.5 договору, повернення майна на склад Наймодавця є зобов’язанням Наймача.

Протягом строку дії Договору Позивач, на виконання взятих на себе зобов’язань передав Відповідачу в користування майно, що підтверджується належним чином оформленими Актом приймання-передачі, підписаним представниками та скріплені печатками сторін із посиланням на Договір, а саме:

10 жовтня 2008 р. через уповноваженого представника Кордиша Дмитра Васильовича, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р., Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 21750,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом приймання - передачі майна № 1304333. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив зі 11.10.2008 р. по 09.11.2008р., а відповідно до п.2.5. Відповідач по закінченню строку користування повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 12.11.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

20 жовтня 2008 рр. через уповноваженого представника Кордиша Дмитра Васильовича, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р.. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 6 554,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом приймання - передачі майна № 1310383. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив з 21.10.2008р по 19.11.2008р., а відповідно до п.2.5. Відповідач по закінченню строку користування, повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 24.11.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

14 листопада 2008 року через уповноваженого представника Кордиша Дмитра Васильовича, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р.. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 13 780,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом приймання - передачі майна № 1323603. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив з 15.11.2008 р. по 14.12.2008 р., а відповідно до п.2.5. Відповідач по закінченню строку користування, повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 17.12.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

Отже, станом на 21.06.2010 р. Відповідач, за вищезазначеними актами приймання-передачі, отримав майно загальною вартістю 42 084,00 грн., та у визначений договором строк не повернув це майно Позивачеві, чим порушив свої зобов'язання, що передбачені, Договором.

Пунктом 6.4 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного повернення майна Наймодавець має право:

- Вимагати від наймача повернення майна;

- Відмовитись від приймання такого майна у зв'язку втрати інтересу до виконання цього зобов’язання Наймачем і вимагати від Наймача відшкодування вартості такого майна.

У зв’язку з тим, що Відповідач не повернув майно в передбачений Договором строк, Позивач з метою досудового врегулювання спору, та на підставі пунктів 6.4., 6.5. Договору і відповідно до ст.222 Господарського кодексу України, направив Відповідачу претензію № 03/09 від 11.03.2009 р. в якій повідомив Відповідача про втрату інтересу до виконання Відповідачем обов’язку по поверненню майна, і вимагав від Відповідача відшкодувати вартість майна. Претензію Відповідач отримав 17.03.2009р., але до цього часу Відповідач майно не повернув, його вартість не відшкодував, і відповіді на претензію не дав.

В свою чергу відповідно до п. 6.5. Договору Наймач зобов'язався відшкодувати вартість своєчасно не повернутого майна протягом 3-х днів від дати отримання вимоги Наймодавця.

Оскільки, вимогу Позивача про відшкодування вартості майна Відповідач отримав 17.03.2009р., то відповідно зобов'язання по відшкодуванню вартості майна підлягало виконанню Відповідачем в строк до 20.03.2009р. Але і це зобов'язання Відповідач порушив, оскільки у визначений Договором строк не відшкодував Позивачеві вартість не повернутого майна.

Відповідач заперечує проти позовних вимог Позивача з підстав наведених нижче.

Зазначає, що у своїй позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача, основну заборгованість в розмірі 42084,00 грн.

01 вересня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір майнового найму № 62 відповідно до якого Позивач зобов'язувався надати Відповідачу в строкове платне користування майно, склад і вартість якого зазначається в актах прийому передачі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за користування майном з Відповідача знімається плата в розмірі 1 000,00 грн. за місяць включаючи ПДВ.

Тобто, основна заборгованість за Договором може бути лише заборгованість зі сплати плати за користуванням майном.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що оплата за користування майном здійснюється Відповідачем на підставі рахунків виставлених Позивачем і в строк, зазначений в рахунку, в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

В матеріалах справи відсутні будь-які рахунки на оплату за користування майном та докази їх виставляння Відповідачу.

Тобто, Відповідач не порушував основного зобов'язання зі сплати плати за користуванням майном, а тому стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 42084,00 грн. є безпідставним.

Зауважує, що поняття «основна заборгованість»і «відшкодування збитків»не є тотожними.

Зазначає, що відшкодування збитків не є основним зобов'язанням, а є способом захисту порушених прав та законних інтересів.

На думку відповідача, предмет позову не відповідає підставам позову, а тому у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 42084,00 грн. слід відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, давши оцінку доказам , суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

«01»вересня 2008 року між Позивачем і Відповідачем укладений договір майнового найму №62 відповідно до пункту 1.1. якого, Позивач (Наймодавець за Договором) зобов'язався надати Відповідачеві (Наймач за Договором) в строкове платне користування майно, склад і вартість якого сторони погодились визначати в Актах прийому-передачі.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.1. та 2.5. Договору сторони погодили, що передача майна в користування Наймача та повернення майна Наймодавцю засвідчується Актами приймання-передачі. В п.1.2 Договору сторони передбачили цільове використання майна Наймачем, а саме: використання в рекламних цілях.

Відповідно до ч.1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України. Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили кількість календарних днів від дати передачі майна Наймачу, а в п.2.5. Договору сторони передбачили, що по закінченню строку користування, майно підлягає поверненню на склад Наймодавця протягом 3-х робочих днів за Актом приймання-передачі. В силу пункту 3.5 Договору, повернення майна на склад Наймодавця є зобов'язанням Наймача.

Протягом строку дії Договору Позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань, передавав Відповідачу в користування майно, що підтверджується належним чином оформленими Актом приймання-передачі, підписаним представниками та скріплені печатками сторін, із посиланням на Договір, а саме:

10 жовтня 2008 року через уповноваженого представника Кордиша Дмитра Васильовича, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 21750,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом-приймання передачі майна № 1304333. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив з 11.10.2008 р. по 09.11.2008 р. , а відповідно до п. 2.5. Відповідач по закінченню строку користування, повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 12.11.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

20 жовтня 2008 року через уповноваженого представника Кордиша Дмитра, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 6554,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом приймання - передачі майна № 1310383. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив з 21.10.2008р по 19.11.2008р., а відповідно до п.2.5 Відповідач по закінченню строку користування, повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 24.11.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

14 листопада 2008 р. через уповноваженого представника Кордиша Дмитра Васильовича, який діяв на підставі довіреності від 01.09.2008р.. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове користування майно загальною вартістю 13 780,00 грн., що підтверджується належним чином оформленим Актом приймання - передачі майна № 1323603. Відповідно до п.2.4. Договору строк користування цим майном становив з 15.11.2008 р. по 14.12.2008 р., а відповідно до п. 2.5. Відповідач по закінченню строку користування, повинен був повернути майно на склад Позивача протягом 3-х робочих днів, тобто до 17.12.2008р. Але у визначений Договором строк Відповідач майно не повернув.

Отже, станом на 21.06.2010 р. Відповідач, за вищезазначеними актами приймання-передачі, отримав майно загальною вартістю 42 084,00 грн., та у визначений договором строк не повернув це майно Позивачеві, чим порушив свої зобов'язання, що передбачені Договором.

Статею193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором., а згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного повернення майна Наймодавець має право:

- Вимагати від наймача повернення майна;

- Відмовитись від приймання такого майна у зв'язку втрати інтересу до виконання вартості такого майна.

У зв’язку з тим, що Відповідач не повернув майно в передбачений Договором строк, позивач з метою досудового врегулювання спору, та на підставі пунктів 6.4., 6.5. договору і відповідно до ст.222 Господарського кодексу України, направив Відповідачу претензію № 03/09 від 11.03.09 р. в якій повідомив Відповідача про втрату інтересу до виконання Відповідачем обов’язку по поверненню майна, і вимагав від Відповідача відшкодувати вартість майна. Претензію Відповідач отримав 17.03.2009 р., але до цього часу майно не повернув, його вартість не відшкодував, і відповіді на претензію не надав.

В свою чергу, відповідно до п.6.5 Договору Наймач зобов’язався відшкодувати вартість своєчасно не повернутого майна протягом 3-х днів від дати отримання вимоги Наймодавця. Оскільки, вимогу Позивача про відшкодування вартості майна Відповідач отримав 17.03.2009 р., то відповідно зобов’язання по відшкодуванню вартості майна підлягало виконанню Відповідачем в строк до 20.03.2009 р. Але і це зобов’язання Відповідач порушив, оскільки у визначений Договором строк не відшкодував Позивачеві вартість не повернутого майна.

На думку суду, висновок відповідача що лише заборгованість по платежах за користування майном є його заборгованістю, а інші суми, які Позивач вимагає стягнути з відповідача, не можуть вважатись заборгованістю - є помилковим.

Заборгованість –це наявність боргу однієї особи - боржника перед іншою особою - кредитором, що виникла в результаті здійснених раніше дій, щодо якої у особи-боржника існують зобов'язання її погашення в певний строк. Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість». Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємств на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст.173 ГК України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з (підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за Договором складається із суми всіх коштів, які повинен сплатити Позивачеві, а саме:

- Щокварталу сплачувати платежі за користування (сплата таких коштів передбачена в ст.5 Договору), а у разі порушення строків оплати - сплатити пеню (сплата таких коштів передбачена п. 6.3. Договору).

- В триденний строк від дати отримання вимоги відшкодувати збитки у розмірі повної вартості неповернутого майна (сплата таких коштів передбачена в п.6.5. Договору).

Отже, загальна заборгованість Відповідача за Договором це сума коштів, яку Відповідач повинен сплатити за Договором.

Суд уважає таким, що не відповідає умовам договору і не ґрунтується на нормах матеріально права твердження Відповідача про те, що його основним зобов'язанням була лише сплата платежів за користування майном і цього зобов'язання він не порушив, а тому стягнення з Відповідача суми в розмірі 42084,00 грн. є безпідставним.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути кошти в розмірі 42 084,00 грн. - це вартість неповернутого майна, і підставою такої вимоги стало порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, отриманого у строкове користування, а тому ця вимога не пов'язана із зобов'язанням Відповідача по платежах за користування майном. Вимога про стягнення з Відповідача суми в розмірі 42 084,00 грн. є вимогою про стягнення грошових коштів, які Відповідач, відповідно до п.п.6.4, 6.5 Договору зобов'язався відшкодувати саме як збитки.

Крім того, вимога Позивача стягнути з Відповідача вартість неповернутого майна ґрунтується на положеннях ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Чинне законодавство не містить визначення основної чи не основної заборгованості, тому, за своєю правовою природою вимога позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 42 084,00 грн. і є вимогою про стягнення збитку в розмірі повної вартості майна. Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідач не заперечує отримання у строкове користування майна вартістю 42 084,00 грн., а також про те, що Відповідач порушив своє зобов'язання, адже у передбачений договором строк майно не повернув і в триденний строк після отримання вимоги не відшкодував збитки (вартість майна).

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою позовних вимог є обставини, що свідчать про порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а саме зобов'язання по поверненню майна і не відшкодування його вартості в строки передбачені Договором і як наслідок - відшкодування збитків в передбаченому Договором розмірі.

Саме тому предмет позову відповідає підставам позову.

На думку суду, зазначення у предметі позову його суми - як основна заборгованість, не свідчить про те, що позивач просить стягнути орендну плату, оскільки про це не йдеться у визначеній ним підставі, а заборгованість у розмірі вартості неповернутого майна також є заборгованістю, як і правильно зазначає позивач.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, п.4 ст.80 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити чстково.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Фортеця -Оргтех" (33001, Рівненська область, м.Рівне, ул.Чернишова, б.10 А, код ЄДРПОУ 31211215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн" (03151, м.Київ, вул.Очаківська/Очаківський провулок, 5/6, код ЄДРПОУ 30435904) - 42084,00 грн., 420,80 грн. державного мита, та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 23 612 грн. 85 коп. неустойки.

5.Припинити провадження у справі в частині стягнення 23 612 грн. 85 коп. неустойки.

Суддя

Рішення підписано: "31" серпня 2010 р.