Рішення № 11017821, 03.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/23103.09.10 За позовомРади по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр стратегічних проектів ІСІ"

простягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаРикова Н.В. –представник

від відповідача Дубина Н.В. –представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр стратегічних проектів ІСІ" заборгованості з орендної плати у розмірі 768969 грн. та неустойки і штрафу у розмірі 306496 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що умовами укладеного між позивачем договору оренди була встановлена орендна плата у розмірі 33630 грн., яка була розрахована згідно визначеної методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна на момент укладення договору орендної ставки 10%. Постановою Кабінету міністрів України було внесено зміни до вказаної методики, зокрема підвищено орендну ставку до 15%. У зв’язку з чим орендна плата за перший місяць оренди повинна становити 56157 грн. Однак, відповідач з квітня 2006 року сплачував орендну плату у меншому розмірі, ніж встановлено методикою, а з березня 2009 року взагалі не сплачує орендну плату.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що питання про збільшення орендної плати позивачем з відповідачем не погоджувалось і вимога про сплату орендної плати за ставкою 15% позивачем не висувалась. Позивачем виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати виходячи з 10-відсоткової ставки. Крім того, відповідачем було здійснено капітальний ремонт орендованого приміщення, вартість якого позивачем в рахунок орендної плати не зарахована. Також відповідач зазначає, що 10.01.2010 ним було прийнято рішення про припинення виробничої діяльності в орендованому приміщенні у зв’язку з неможливістю відчинити вхідні двері, про що було повідомлено орендодавця, а тому відповідач вважає безпідставним нарахування орендної плати з січня 2010 року.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

11.12.2006 між Радою по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр стратегічних проектів ІСІ" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі організацій, які віднесено до відання НАН України (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, орендар приймає в орендне користування нерухоме майно –нежилі приміщення групи № 1 першого поверху (в літ. А) загальною площею 255,10 кв.м, котре знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60 (далі - майно, об’єкт оренди). Майно передається в оренду з метою використання для розміщення офісу з можливістю експонування товарів народного вжитку.

11.12.2006 позивачем передано, а відповідачем прийнято в орендне користування об’єкт оренди за Актом прийому-передачі.

Договір укладено строком на 5 років до 11.12.2011 року. Договір вступає в силу з дня підписання його сторонами (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору за оренду майна орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка визначається в установленому законом порядку і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції –серпень 2006 року) за 1 кв.м приміщень першого поверху 113 грн., за всю орендовану площу приміщень першого поверху загальною площею 255,1 кв.м –28826 грн. та ПДВ 4804 грн., а всього 33630 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендні платежі за Договором.

Постановою Кабінету міністрів України № 1846 від 27.12.2006 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, зокрема підвищено орендну ставку за використання нерухомого державного майна для розміщення офісів до 15%.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що відповідач повинен сплачувати орендну плату за збільшеною орендною ставкою та орендна плата за перший місяць оренди повинна становити 56157 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України).

Так само, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря (ч. 4 ст. 10 Закону).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 5.5 Договору порядок сплати та розмір орендних платежів, передбачений цим Договором, підлягає перегляду у випадках зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, фактичних витрат на утримання будинку, несвоєчасної сплати орендарем передбачених Договором платежів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Частиною 1 статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства (ч. 4 ст. 21 Закону).

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з п. 5 Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 18.01.2007 № 43, який прийнято на виконання статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", перегляд договорів має бути здійснений шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди в строки, передбачені графіком перегляду договорів, розробленим Фондом державного майна України.

Таким чином, зміна умов Договору оренди від 11.12.2006, у тому числі розміру орендної плати, повинна бути здійснена за погодженням сторін договору у письмовій формі, шляхом підписання сторонами Договору додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать, що додаткова угода до Договору оренди від 11.12.2006 щодо зміни розміру орендної плати у зв’язку зі зміною орендної ставки сторонами укладена не була. До суду з позовом про спонукання відповідача укласти таку додаткову угоду позивач не звертався.

Крім того, як вбачається з матеріалів, справи позивачем виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати у розмірі, погодженому сторонами в Договорі від 11.12.2006 з коригуванням на індекс інфляції.

Таким чином, вимога позивача про необхідність сплати відповідачем орендної плати за ставкою 15% є необґрунтованою, а відповідач повинен був сплачувати орендну плату у порядку та розмірі погодженому сторонами у Договорі оренди від 11.12.2006.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати оренди державного майна" № 316 від 25.03.2009, яка набрала чинності 14.04.2009, впроваджено тимчасове зниження орендних ставок за оренду державного нерухомого майна, а саме, встановлено, що до 1 січня 2011 року (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1341 від 02.12.2009 № 1341 ) орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати оренди державного майна" № 316 від 25.03.2009 зазначено, що знижена орендна ставка застосовується для проведення розрахунків за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання чинності цією постановою.

Згідно п. 1 Інструктивного листа Фонду державного майна України "Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати" № 10-16-5581 від 22.04.2009 зменшення орендних ставок застосовується при розрахунку орендної плати починаючи з травня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з травня 2009 року позивачем виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати з урахуванням вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 за зниженою орендною ставкою.

Відповідач в порушення умов Договору оренди належним чином своїх зобов’язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. За розрахунком суду, здійсненим згідно виставлених позивачем відповідачу рахунків на сплату орендної плати та з урахуванням частково сплаченої відповідачем орендної плати за період з квітня 2007 року по березень 2010 року, у відповідача існує заборгованість по орендній платі у розмірі 419 506,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховується орендна плата з січня 2010 року, оскільки відповідач вирішив припинити виробничу діяльності в орендованому приміщенні у зв’язку з неможливістю відчинити вхідні двері, судом не приймається зважаючи на наступне.

Договір оренди укладений строком на 5 років до 11.12.2011 року, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду не розірваний, об’єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі позивачу не повернутий, а згідно з умовами Договору відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату до дня фактичного звільнення приміщення.

Надані відповідачем акти від 10.01.2010, від 30.01.2010 та від 15.02.2010 про призупинення роботи відповідача, складені працівниками відповідача, не є належними доказами невикористання орендованого приміщення.

Щодо посилання відповідача на не зарахування до орендної плати вартості здійсненого відповідачем капітального ремонту приміщення, суд відзначає, що умовами укладеного між сторонами Договору такого обов’язку орендодавця не передбачено.

Разом з тим, суд відзначає, у разі, якщо відповідач вважає, що позивач повинен відшкодувати відповідачу вартість проведеного капітального ремонту, останній не позбавлений права звернутись з окремим позовом до позивача.

Заперечення відповідача щодо незгоди з порядком нарахування позивачем компенсацій комунальних послуг, експлуатаційних витрат та плати за землю, судом не приймаються, оскільки в межах даної справи розглядаються вимоги лише про стягнення заборгованості по орендній платі. Згідно з умовами Договору оренди вказані платежі не входять до складу орендної плати та сплачуються за окремими рахунками.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі підлягають частковому задоволенню в розмірі 419 506,72 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 252668грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Згідно Постанови Національного банку України від 21.04.2008 № 107 з 30.04.2008 встановлено розмір облікової ставки на рівні 12,0 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 12.06.2009 № 343 з 15.06.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 11,0 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 10.08.2009 № 468 з 12.08.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 10,25 % річних.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", розмір якої, за розрахунком суду становить 32197,18 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7 % штрафу від суми несплаченого своєчасно платежу у розмірі 53 828,00 грн.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення понад 30 днів орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7 % суми несплаченого своєчасно платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 8.2 Договору.

Іншою частиною п. 8.2 Договору також передбачено відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов’язання щодо оплати платежів за Договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у зв’язку з чим позов в частині стягнення 7% штрафу від суми несплаченої своєчасно орендної плати задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр стратегічних проектів ІСІ" ((01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, ідентифікаційний код 32670902, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, ідентифікаційний код 05417271) заборгованість з орендної плати у розмірі 419506 (чотириста дев’ятнадцять тисяч п’ятсот шість) грн. 72 коп., пеню у розмірі 32197 (тридцять дві тисячі сто дев’яносто сім) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 4517 (чотири тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 04 коп. та 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова