Рішення № 11017818, 27.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/27727.08.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Київ"

Простягнення 116965,49 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГорбік С.В.- представник за довіреністю від 15.12.2009 р.

Від відповідача не з’явився

27.08.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Київ" 88936,94 грн. заборгованості за договором від 01.07.2008 р. № 01/07-08, 10531,73 грн. пені, 3084,40 грн. 3 % річних та 14762,40 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 р. № 46/277, яку призначено до розгляду на 09.08.2010 р.

09.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 27.08.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів,

У судове засідання, призначене на 27.08.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

27.08.2010 р. позивач подав уточнений розрахунок пені, відповідно до якого розмір непі склав 5696,20 грн.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за отриманий у власність товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Київ" в якості покупця уклали договір купівлі-продажу № 01/07-08 (надалі —договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався продати, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товар згідно специфікації.

Моментом передачі товару продавцем, та прийому товару покупцем, тобто моментом доставки, вважається дата в накладній, підписаній покупцем (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару вказана в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору. Оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів після доставки товару покупцю згідно підписаних сторонами накладних на товар.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно(товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив в період з 31.07.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідачу товар на загальну суму 89731,69 грн., що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи). Відповідач за поставлений товар у цей період розрахувався частково у сумі 13715,62 грн.

31.01.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 16021,59 грн., що підтверджується накладними № 0093664387, № 0093664388, № 0093664389, № 0093664392, № 0093664402 від 31.01.2009 р., за який відповідач розрахувався частково у сумі 3100,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача склала 88936,94 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 105753,28 грн., частково оплатив його, заборгувавши 88936,94 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 88936,94 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 88936,94 грн. за договором від 01.07.2009 р. № 01/07-08 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 5696,20 грн. пені, 3084,40 грн. 3 % річних та 14762,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання у письмовій формі, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині вимоги про стягнення з відповідача 5696,20 грн. пені.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3084,40 грн. 3 % річних та 14762,40 грн. інфляційних втрат.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Київ" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, ідентифікаційний код 332374524) на користь Відкритого акціонерного товариства "Фоззі-Фуд" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926) 88936 (вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 94 коп. основного боргу, 3084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 40 коп. 3 % річних, 14762 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 84 коп. державного мита та 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 01.09.2010 р.