Рішення № 110172060, 12.04.2023, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/172/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Вилківської міської ради

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадщину

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Вилківської міської ради про встановлення факту належності та визнання права власності за спадщиною. З уточненої позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати, ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 , однак реєстрацію на зазначене майно проведено не було та правовстановлюючий документ відсутній. Після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак їй було відмовлено, через відсутність правовстановлюючих документів. Зважаючи на вищевказане, позивач просила встановити факт належності житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на вищевказане майно в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Позивачем була надана заява, відповідно до якої вона просила розглянути справу без її присутності, вимоги підтримує.

Представник відповідача - Вилківської міської ради, в судове засідання не прибув, надав відзив, в якому зазначив, що у разі наявності правових підстав, не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглянути справу без його участі.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 20.08.1956 р., рос. « ОСОБА_3 » та рос. « ОСОБА_2 » зареєстрували шлюб 20.08.1956 року, про що зроблено актовий запис за № 48. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище рос. « ОСОБА_1 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Вилківської міськради депутатів трудящих Кілійського району, запис акта про народження № 176 - рос. « ОСОБА_3 » та рос. « ОСОБА_2 » є батьками: рос. « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.10.1980 р., « ОСОБА_8 » та рос. « ОСОБА_1 » зареєстрували шлюб 17.10.1980 року, про що зроблено актовий запис за № 82. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище рос. « ОСОБА_1 ».

Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Вилківською міською радою Кілійського району Одеської області, актовий запис № 60, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки КП КМР "БТІ" № 927 від 22.10.2021 р. власником житлового будинку в АДРЕСА_2 /, є ОСОБА_2 на підставі договору про надання у безстрокове користування ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, посвідчений Кілійською держнотконторою 30.12.1953 р. реєстр. № 20047.

Рішенням виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 231 від 21.09.2021 р. змінено адресу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що значиться за адресою: АДРЕСА_3 на наступну адресу: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту, виготовленому 04.03.2020 року КП КМР «БТІ» згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 40,3 кв.м., літ.Б1 - убиральні, №1-І - надвірні споруди.

Як вбачається з інформаційного листа від 14.12.2021 р. № 601/01-16, приватний нотаріус Юрченко М.Є. на підставі звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини, роз`яснив, що оскільки не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, необхідно звернутися до суду для вирішення цього питання.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 70737869 від 26.11.2022 р. сформованої приватним нотаріусом Бежан А.В., інформація відносно ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутня.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 70737873 від 26.11.2022 р. сформованої приватним нотаріусом Бежан А.В., інформація відносно ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутня.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 / ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчиненіпротягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлена можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв`язку з чим її право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Вилківської міської ради про встановлення факту належності та визнання права власності на спадщину - задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 / ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 /, який в цілому складається з: літ.А1 - житловий будинок, житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 40,3 кв.м., літ.Б1 - убиральні, №1-І - надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников