Постанова № 11017158, 26.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2010 р. справа № 2а-17702/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шальєвої В.А.

при секретарі< Призвище секретаря >

при секретарі Мичак О.С.

за участю представника позивача Башкатова С.С.

представника відповідача Мальцевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сателлит” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сателлит” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 261/23-1/13501985 від 08.06.2010 р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000332301/0 від 29.06.2010 р. про визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 411000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82200 грн.; № 0000322301/0 від 29.06.2010 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 328800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164400 грн.

Позивач вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань є те, що у ланцюгу постачання у другій ланці встановлена фірма ТОВ „Ростанд”, яка ліквідована у звязку з банкрутством, внаслідок чого податковим органом зроблений висновок про відсутність обєктів оподаткування з операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у грудні 2009 р.

Позивач вказує, що він веде облік придбання товару та облік податкових накладних. Придбання товару у грудні 2009 р. підтверджено усіма необхідними розрахунковими документами.

Позивач просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000332301/0 та 0000322301/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що в ході позапланової перевірки податковим органом було встановлено, що позивач у грудні 2009 р. мав господарські відносини з ТОВ „Маргеотех”, який не є виробником соняшника, що був відвантажений у грудні 2009 р. на адресу позивача на суму 1972800 грн., в тому числі податок на додану вартість 328800 грн. Постачальником цього товару є ТОВ „Ростанд”. На запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, де перебувало на податковому обліку ТОВ „Ростанд”, відповідачем отримана інформація про неможливість проведення перевірки цього підприємства у звязку з тим, що підприємство припинено, не знаходиться за юридичною адресою. ТОВ „Ростанд” не має трудових ресурсів (в штаті підприємства значиться один працівник керівник), не має власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей. З цього податковий орган робить висновок, що угоди, укладені ТОВ „Ростанд”, мають ознаки нікчемності.

Крім того, невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ „Маргеотех” встановлено, що це підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Відповідач вказує, що правочин, укладений між ТОВ „Сателлит” та ТОВ „Маргеотех”, не спричинив реального настання юридичних наслідків, отже, відсутній обєкт оподаткування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Сателлит” є субєктом господарювання, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13501985.

Відповідач Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ „Сателлит” з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Маргеотех”, за грудень 2009 р., за результатами якої був складений акт № 261/23-1/13501985 від 08.06.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „Сателлит” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток за 4 квартал 2009 р. на суму 411000 грн.; п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 р. на 328800 грн. (а.с. 8-13).

На підставі даного акту 29.06.2010 р. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000332301/0 про визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 411000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82200 грн. (а.с. 15), № 0000322301/0 про визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 328800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164400 грн. (а.с. 16).

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки № ПС-80/1, укладеному між ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит” 12.11.2009 р., позивач придбав у ТОВ „Маргеотех” у грудні 2009 р. соняшник на загальну суму 1972800 грн., в тому числі податок на додану вартість 328800 грн. На виконання цього договору ТОВ „Маргеотех” позивачу була видана податкова накладна № 1999 від 03.12.2009 р. (а.с. 96), яка відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „Сателлит” за грудень 2009 р. за № 34.

Факт поставки ТОВ „Маргеотех” соняшника ТОВ „Сателлит” підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 61-88), карткою аналізу зерна (соняшника) № 03003 від 05.12.2009 р. Згідно акту № 394 від 26.12.2009 р. даний товар був прийнятий складом готової продукції, напівфабрикатів та відходів ТОВ „Сателлит” (а.с. 14).

Розрахунки між сторонами угоди були здійснені шляхом заліку взаємних вимог відповідно до протоколу про залік взаємних вимог від 26.02.2010 р.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ „Сателлит” вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток за 4 квартал 2009 р. на 411000 грн.; п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 328800 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що відсутній обєкт оподаткування по операціях з придбання соняшника у ТОВ „Маргеотех” та по операціям з продажу цих товарів у грудні 2009 р.

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Сателлит” є виробництво та торгівля сільськогосподарською продукцією. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ТОВ „Маргеотех” № ПС-80/1 від 12.11.2009 р., за якою позивач придбав у цього підприємства соняшник. В подальшому позивачем вироблена із придбаного товару (соняшника) соняшникова олія нерафінована була продана за контрактом № 081109/50 від 08.11.2009 р., укладеним з фірмою „Impulse Shipping LTD” (Кіпр).

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати позивача з придбання соняшника у ТОВ „Маргеотех” у грудні 2009 р. в розмірі 1972800 грн. є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, договір від 12.11.2009 р., укладений між ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит”, контракт № 081109/50 від 08.11.2009 р., укладений з фірмою „Impulse Shipping LTD” (Кіпр), товарно-транспортні накладні, відповідний акт приймання складом готової продукції, напівфабрикатів, відходів, податкова накладна, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Розрахунки позивача з ТОВ „Маргеотех” за придбаний товар здійснені шляхом заліку взаємних вимог, що підтверджено відповідним протоколом та актом звірки.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ „Маргеотех”, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угода з поставки соняшника має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що ТОВ „Ростанд”, яке є постачальником ТОВ „Маргеотех” (другий ланцюг), припинено, не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів (в штаті підприємства значиться один працівник керівник), не має власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей. Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарська угода, укладена позивачем з ТОВ „Маргеотех”, не спричинила реального настання юридичних наслідків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.03.2010 р. в справі № 5/6б затверджений ліквідаційний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Ростанд”, ТОВ „Ростанд” ліквідовано. Як вбачається з цієї ухвали, ТОВ „Ростанд” визнане банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 15.02.2010 р. Отже, на час виконання договору поставки між ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит” (грудень 2009 р.) постачальник соняшника ТОВ „Ростанд” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване.

Крім того, на час здійснення господарської операції ТОВ „Ростанд” було платником податку на додану вартість, оскільки реєстрація ТОВ „Ростанд” як платника податку на додану вартість анульована з 22.01.2010 р., про що свідчить акт № 13 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником ДПІ у Калінінському районі м. Донецька 22.01.2010 р.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ „Ростанд” трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Що стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні посилається на порушення ТОВ „Сателлит” вимог п. 1.8, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зазначаючи, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту у грудні 2009 р. суми податку на додану вартість в розмірі 328800 гр., сплачені у звязку з придбанням товарів, витрати по яких не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з придбання соняшника у ТОВ „Маргеотех”, постачальником якого є ТОВ „Ростанд”

Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення у грудні 2009 р. позивачем суми в розмірі 1972800 грн., в тому числі податок на додану вартість 328800 грн., за договором з ТОВ „Маргеотех” до складу валових витрат вже встановлена судом. Тому безпідставним є й визначення податкових зобовязань позивачу з податку на додану вартість в сумі 328800 гр.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, що податкова накладна в даному випадку не є звітним податковим та розрахунковим документом, як це передбачено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у звязку з ліквідацією підприємства, яке його видало.

Як зазначалось вище, на час здійснення господарської операції ТОВ „Ростанд” було платником податку на додану вартість, оскільки реєстрація ТОВ „Ростанд” як платника податку на додану вартість анульована з 22.01.2010 р., про що свідчить акт № 13 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником ДПІ у Калінінському районі м. Донецька 22.01.2010 р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.03.2010 р. в справі № 5/6б затверджений ліквідаційний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Ростанд”, ТОВ „Ростанд” ліквідовано. Як вбачається з цієї ухвали, ТОВ „Ростанд” визнане банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 15.02.2010 р. Отже, на час виконання договору поставки муж ТОВ „Маргеотех” та ТОВ „Сателлит” (грудень 2009 р.) постачальник соняшника ТОВ „Ростанд” здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна № 1999, видана ТОВ „Маргеотех” позивачу 03.12.2009 р., на загальну суму поставки 1972800 грн., в тому числі податок на додану вартість 328800 грн., отримана позивачем 03.12.2009 р., відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ТОВ „Сателіт” за грудень 2009 р.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковою накладною, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання соняшника ТОВ „Сателлит” була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ „Сателлит” податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобовязань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток та податок на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сателлит” до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя 29.06.2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Сателлит” податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 411000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82200 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя 29.06.2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Сателлит” податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 493200 грн., в тому числі за основним платежем 328800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164400 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сателлит” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 31 серпня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.