Постанова № 11017109, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-16161/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали», м. Артемівськ

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001182341/0 за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225 324 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн. 00 коп.; скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001192341/0 за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 189 253 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 126169 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63084 грн. 00 коп.; визнання незаконними дій та висновків працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції

за участю представників сторін:

від позивача: Вініченка М.В. за дов. від 7 червня 2010 року

від відповідача: Полторацької Т.В. за дов. від 15 квітня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» заявлено позов до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001182341/0 за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225 324 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн. 00 коп.; скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001192341/0 за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 189 253 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 126169 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63084 грн. 00 коп.; визнання незаконними дій та висновків працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом помилково встановлено заниження показників у рядку 01.2 декларації «приріст балансової вартості запасів» на загальну суму 886457 грн. на підставі головної книги, оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів при списанні тари, та помилково зроблено висновок про те, що тару списано в значній кількості на витрати виробництва, яка перевищує необхідну кількість тари для фасування виробленої крейди і її списання не підтверджується жодним доказом, окрім актів списання тари, оскільки суми витрат на придбання тари в повному обсязі документально підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а акти списання тари складені відповідно до вимог чинного законодавства. У звязку з цим, вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, вважає, що він має право включати до складу валових витрат суми витрат на тару, відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2. статті 11 цього Закону. Позивач також вказує на відсутність порушень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вважає, що тара в повному обсязі використана в межах господарської діяльності, сума податку на додану вартість сплачена ним у вартості витрат на тару та віднесена до складу податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними, тому ці витрати прямо повязані з господарською діяльністю. Крім цього, позивач вважає, що податковим органом був порушений порядок проведення перевірки та акт невиїзної позапланової перевірки від 21 квітня 2009 року № 2533/23-3-06959732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 липня 2008 року по 30 серпня 2009 року складений з порушенням вимог чинного законодавства, а сума штрафних санкцій, визначена спірними податковими повідомленнями-рішеннями не відповідає розміру суми штрафних санкцій, визначених в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що під час розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001182341/0 та № 0001192341/0, прийняті за наслідками планової перевірки, оформленої актом № 594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року, на підставі пункту 4 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від4 грудня 1990 року № 509-XII було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки. Працівниками податкового органу було здійснено виїзд за фактичною адресою позивача з метою проведення перевірки. У звязку з тим, що посадові особи позивача за фактичною адресою були відсутні, працівниками податкового органу було складено акт про відсутність посадових осіб № 100/23-3-06959732 від 9 квітня 2010 року. Лист відповідача № 14855/10/23-313-4 від 9 квітня 2010 року про надання інформації представник позивача прийняти відмовився. У звязку з викладеним, податковим органом, на підставі пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 2533/23-3-06959732 від 21 квітня 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження суми приросту балансової вартості запасів на загальну суму 886613 грн. за 3, 4 квартали 2008 року та за 1, 2, 3 квартали 2009 року в результаті неврахування платником податку запасів, використаних не в господарської діяльності, а саме, не проведено коригування вартості тари, використання якої у власній господарській діяльності не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, окрім актів списання тари, складених комірником, які директором підприємства не затверджені. Відповідач зазначає, що пояснень та документів, які підтверджують вартість списання тари (технічного регламенту, технічних умов, стандартів, калькуляції, класифікаторів та первинних документів, підтверджуючих обґрунтованість списання тари) на запит податкового органу позивач не надав. Крім того, на відвантаження готової продукції (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, договори) окремо тару не відображено. Перевіркою також встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом не проведення коригування використання ТМЦ на поліпшення основних засобів в 4 кварталі 2008 року, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 2399 грн., а також встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в тому, що позивачем не в повному обсязі відображено корегування запасів з використання паливно-мастильних матеріалів в 4 кварталі 2008 року по графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» додатку К1/1 до рядка 04.2. декларації з податку на прибуток, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 444 грн.

Щодо визначення зобовязання з податку на додану вартість, відповідач зазначає, що в порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість від придбання товарів, які в подальшому не призначались для використання в господарській діяльності. Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» є юридичною особою, зареєстроване Словянською районною державною адміністрацією Донецької області 1 травня 1995 року, включене до ЄДРПОУ за номером 06959732, перебуває на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції (арк. справи 12).

2 лютого 2010 року Словянською обєднаною державною податковою інспекцією здійснена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 2 лютого 2010 року № 594/23-3-06959732 (арк. справи 15 90).

За результатами перевірки керівником податкового органу 5 травня 2010 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000412341/1, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 81 696 грн. 80 коп., у тому числі 61 318 грн. 00 коп. - за основним платежем та 20 378 грн. 80 коп. - за штрафними санкціями за порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (арк. справи 94) та податкове повідомлення-рішення № 0000422341/1, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 75 829 грн. 50 коп., у тому числі 50 553 грн. 00 коп. - за основним платежем та 25 276 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями за порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (арк. справи 92).

На підставі наказу Словянської обєднаної державної податкової інспекції «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» від 9 квітня 2010 року № 436 (арк. справи 136), у звязку з тим, що від позивача до податкового органу надійшла первинна скарга на податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2010 року № 0000412341/0 та № 0000422341/0, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача. В наказі зазначено, що проведення позапланової виїзної перевірки викликано необхідністю врахування нових наданих первинних документів, які не були враховані плановою виїзною документальною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року (акт № 594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року).

21 квітня 2010 року на підставі направлення на перевірку від 9 квітня 2010 року № 000325 (арк. справи 133) Словянською обєднаною державною податковою інспекцією здійснена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, з урахуванням планової виїзної перевірки, яка оформлена актом № 594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 квітня 2010 року № 2533/23-3-06959732 (арк. справи 95 121).

За результатами перевірки керівником податкового органу 5 травня 2010 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001182941/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 225 324 грн. 00 коп., у тому числі 160296 грн. 00 коп. - за основним платежем та 65028 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями за порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (арк. справи 91) та податкове повідомлення-рішення № 00001192941/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 189 253 грн. 50 коп., у тому числі 126 169 грн. 00 коп. - за основним платежем та 63 084 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями за порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (арк. справи 92).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року N 509-XII (далі Закон № 509).

Відповідно до статей 8, 10 Закону № 509, державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11 зазначеного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до частини 5 статті 11-1, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених у частині 6 статті 11-1 Закону № 509. Пунктом 4 частини 6 статті 11-1 Закону № 509, зокрема, визначено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Тобто, у цьому випадку платником податків має бути подано скаргу про порушення під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки законодавства посадовими особами податкового органу. При цьому, підставою для проведення позапланової перевірки в цьому випадку буде не будь-яка скарга, а скарга, в якій той, кого перевіряють, вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Як вбачається з наказу Словянської обєднаної державної податкової інспекції «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» від 9 квітня 2010 року № 436, позапланова перевірка проводиться у звязку з тим, що від позивача до податкового органу надійшла первинна скарга на податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2010 року № 0000412341/0 та № 0000422341/0.

Суд приходить до висновку, що податковим органом, при визначенні підстав проведення перевірки не враховано те, що первинна скарга подана позивачем саме на податкові повідомлення-рішення. Підстави подання такої скарги передбачені підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181, згідно з яким, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Платник податків звертається до контролюючого органу з такою скарго з метою перегляду рішення контролюючого органу і така скарга не є скаргою про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби у розумінні пункту 4 частини 6 статті 11-1 Закону № 509.

Крім того, зазначеним наказом, як однією з підстав проведення перевірки визначено необхідність врахування нових наданих первинних документів, які не були враховані плановою виїзною документальною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року (акт № 594/23-3-06959732 від 2 лютого 2010 року).

Суд зазначає, що така підстава, як необхідність врахування нових наданих первинних документів, які не були враховані плановою виїзною документальною перевіркою, частиною 6 статті 11-1 Закону № 509, якою окреслений вичерпний перелік підстав проведення позапланової виїзної перевірки, не передбачено.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

В матеріалах справи міститься направлення на перевірку від 9 квітня 2010 року № 000325 та наказ «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» від 9 квітня 2010 року № 436 (арк. справи 133, 136).

Докази надання платнику податків під розписку зазначених документів відсутні.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пункту 4.3. зазначеного Порядку, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Згідно із пунктом 4.4., у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки посадовими особами позивача не підписаний, відмітка субєкта господарювання про відмову в його підписанні відсутня.

Відповідно до пункту 4.7. порядку, у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

Відповідно до пункту 4.8. порядку, при відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення. При цьому до примірника акта, який зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату. У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби. Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

В матеріалах справи міститься лише акт від 9 квітня 2010 року № 100/23-3-06959732 про відсутність посадових осіб, в якому зазначено, що при здійсненні на виїзд за фактичною адресою позивача з метою вручення наказу та направлення на проведення позапланової виїзної перевірки, посадові особи на місці відсутні, лист про податкового органу про надання пояснень та копій первинних документів № 14855/10/23-313- від 9 квітня 2010 року заступник головного бухгалтера Михайловська Т.С. отримати відмовилась (арк. справи 135).

Акт відмови посадових осіб від підписання акта перевірки, запис про це на останній сторінці акту, акт відмови від отримання акту перевірки, поштове повідомленням про вручення акта перевірки, а також акт про неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані вимоги частини 6 статті 11-1 Закону № 509 щодо підстав проведення позапланової виїзної перевірки, умови допуску до її проведення, встановлені статтею 11-2 Закону № 509, а також вимоги щодо порядку оформлення її результатів, встановлені пунктами 4.3., 4.4., 4.7., 4.8. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327.

Однак, з огляду на те, що працівники податками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Предметом оскарження є спірні податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001192341/0 та № 00001182341/0, які прийняті за наслідками невиїзної позапланової перевірки, оформленої актом перевірки від 21 квітня 2010 року № 2533/23-3-06959732.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 00001182341/0 від 5 травня 2010 року наведені норми пункту 5.9 статті 5 та підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. З посиланням саме на зазначені норми встановлено заниження суми приросту балансової вартості запасів на загальну суму 886457 грн., у т.ч. за 3 квартал 2008 року на суму 256066 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 163166 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 122 888 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 199 307 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 145 030 грн.

В акті зазначено, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження суми приросту балансової вартості запасів на сума 883613 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року - 256066 грн., за 4 квартал 2008 року - 160323 грн., за 1 квартал 2009 року 122888 грн., за 2 квартал 2009 року 199306 грн., за 3 квартал 2009 року 145030 грн., відбулося в результаті не проведення корегування тари, використання якої не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Такі первинні документи (калькуляції, технічні умови, гости тощо) відсутні. У видаткових накладних та податкових накладних відсутні особливі умови відвантаження крейди, тобто не вказано у первинних документах у якому виді відвантажується товар, вид, наявність та кількість пакувальної тари. Списання тари (контейнерів, піддонів, мішків) не підтверджено первинними документами. Акти списання складені комірником підприємства та відображені в зворотно-сальдових відомостях по рахунках «Тара і тарні матеріали». Акти списання тари керівником підприємства не затверджені, технічний регламент, технічні умови, стандарти, калькуляції, класифікатори та інші первинні документи підтверджуючі обґрунтованість списання не надані. Таке використання ТМЦ, згідно акту перевірки, проводиться шляхом включення вартості цих ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» додатка К1/1 Таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток. Дане порушення було встановлено при співставленні зворотно-сальдових відомостей по рахунку 207 «Тара і рані матеріали», 206 «Готова продукція» з первинними документами (актами списання тари, актами випуску готової продукції).

Крім того, в акті перевірки (арк. справи 106) зазначено, що первинні документи, які підтверджують списання тари (калькуляція, технічні умови, гости тощо) відсутні. Акти списання тари керівником підприємства не затверджені, технічний регламент, технічні умови, стандарти, калькуляції, класифікатори та інші первинні документи підтверджуючі обґрунтованість списання не надані. Тобто, за змістом акту перевірки, акти списання тари, які не затверджені керівником підприємства не є належним підтвердженням списання тари.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів.

Пунктом 6.4. цього наказу встановлено, що вартість тари при вибутті включається до виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, тара для фасування крейди придбавалась позивачем у ТОВ «Металл-сервіс» за договором поставки № 0506-06 від 1 липня 2006 року, ТОВ «Торговий дім «Технотон» за договором № 11 від 15 січня 2008 року, ТОВ «Торгівельно-комерційна фірма «Інтеркопмлект» за договором купівлі-продажу від 4 лютого 2008 року, ТОВ «Хімагроконтінентгрупп ЛТД» за договором купівлі-продажу від 1 листопада 2008 року, ТОВ «ПАОК» за договором № 5-01/15 від 15 липня 2009 року, ТОВ «Технотон-плюс» за договором № 12 від 15 вересня 2009 року. Про придбання тари за наведеними договорами свідчать відповідні податкові накладні (арк. справи 171 217).

Відповідно до пункту 6.7. зазначеного наказу, матеріально відповідальна особа у порядку, встановленому наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», у визначений термін подає до бухгалтерської служби матеріальний звіт з усіма первинними документами з надходження та вибуття тари.

Відповідно до пункту 6.8. наказу, непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

В матеріалах справи містяться акти на списання по рахунку 204 «Тара і тарні матеріали» за період з липня 2008 року по вересень 2009 року, складені комісією у складі працівників підприємства позивача. Зазначені акти затверджені директором підприємства (арк. справи 141 170).

На підставі зазначених актів складені інші акти списання: № 1/7 за липень 2008 року на суму 96763 грн. 35 коп., № 1/8 за серпень 2008 року на суму 84450 грн. 76 коп., № 1/9 за вересень 2008 року на суму 74910 грн. 14 коп., № 1/10 за вересень 2009 року на суму 87293 грн. 88 коп., № 1/11 за листопад 2008 року на суму 47455 грн. 62 коп., № 1/12 на суму 28173 грн. 49 коп., № 1/1 за січень 2009 року на суму 62601 грн. 66 коп., № 1/2 за лютий 2009 року на суму 40137 грн. 35 коп., № 1/3 за березень 2009 року на суму 20173 грн. 89 коп., № 1/4 за квітень 2009 року на суму 44714 грн. 90 коп., № 1/5 за квітень 2009 року на суму 85890 грн. 73 коп., № 6/4 за червень 2009 року на суму 68700 грн. 06 коп., № 1/7 за липень 2009 року на суму 52653 грн. 82 коп., № 1/8 за серпень 2009 року на суму 49326 грн. 93 коп., № 1/9 за вересень 2009 року на суму 43049 грн. 69 коп. (арк. справи 141 170). Ці акти також затверджені директором підприємства.

Зазначені акти списання відповідають даним додатку № 2 до акту перевірки № 2533/23-3-06959732 від 21 квітня 2010 року «Розрахунок списання тари за бухгалтерським обліком ТОВ «Будматеріали» (арк. справи 89). Крім того, з ату перевірки вбачається, що податковим органом були досліджені зворотно-сальдові відомості по рахунку 204 «Тара і тарні матеріали», в яких були відображені зазначені акти списання (арк. справи 106).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, вартість тари включена позивачем до валових витрат на виробництво готової продукції (крейди), як таку, що використовується для затарювання готової продукції, згідно з вимогами пункту 6.4. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 та статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Акти списання затверджені керівником підприємства, отже, відповідають вимогам пункту 6.8. наказу Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 та мають ознаки первинних документів, встановлені статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 5.9. статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, якщо в п. 5.3 - 5.7 вказаного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення вважаються неправомірними. В цих пунктах не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрати, повязаних із списанням запасів (зокрема тари).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11. статті 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що списання тари (контейнерів, піддонів, мішків) не підтверджено первинними документами, окрім актів списання тари, які не затверджені керівником підприємства, оскільки в судовому засіданні встановлено, що акти списання керівником підприємства затверджені. Крім того, відповідач не заперечує те, що ці акти відображені в бухгалтерському обліку позивача, а саме - в зворотно-сальдових відомостях по рахунках «Тара і тарні матеріали».

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не надано технічний регламент, технічні умови, стандарти, калькуляції, класифікатори та інші первинні документи підтверджуючі обґрунтованість списання, оскільки, за змістом норм пункту 5.3.9. пункту 5.3., пункту 5.11. статті 5 Закону № 334, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, закон не вимагає наявність будь-яких додаткових документів для підтвердження віднесення до складу валових витрат підприємства сум, які вже підтверджені первинними документами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог норм 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334, оскільки відсутність такого порушення спростовано позивачем в судовому засіданні.

Щодо порушення пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, яке полягає в тому, що позивачем не проведено коригування тари, використання якої не підтверджено первинними бухгалтерськими документами шляхом виключення вартості таких ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» додатка К 1/1 Таблиці «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» Декларації з податку на прибуток на суму 883613 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, використання тари підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З метою реалізації пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» затверджено, зокрема, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток - Таблиця 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів, яка заповнюється на підставі пункту 5.9 статті 5 Закону № 334 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Валові витрати, які не повязанні з господарською діяльністю підлягають обовязковому коригування. Таке коригування проводиться через перерахунок за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334, а саме: вартість товарно-матеріальних цінностей, використаних не в господарській діяльності, відображається у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатка К1/1 до декларації. Цим валові витрати уточняються, в результаті чого, вартість товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються в господарській діяльності не потрапляють до валових витрат.

Відповідач стверджує, що позивачем не проведено коригування тари, використання якої не підтверджено первинними бухгалтерськими документами шляхом виключення вартості таких ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» додатка К 1/1 Таблиці «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» Декларації з податку на прибуток на суму 883613 грн. (арк. справи 106). В акті перевірки зазначено, що дане порушення встановлено шляхом дослідження бухгалтерської проводки Дт26 Кт23. У звязку з цим податковим органом визначено, що зазначені витрати не відкориговані, як витрати не повязані з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом, використання тари підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно довідки Державного комітету статистики України, виданого Управлінням статистики у місті Словянську № 577/03-17-06 (арк. справи 12) позивач займається добуванням крейди. Отже, витрати на її фасуванням прямо повязані з господарською діяльністю позивача та не підлягають коригування шляхом перерахунку за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334 та відображенню у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, оскільки витрати, повязані з господарською діяльністю не підлягають коригуванню.

Щодо порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, яке полягає в тому, що позивачем не в повному обсязі відображено корегування запасів з використання паливно-мастильних матеріалів в 4 кварталі 2008 року по графі 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» додатку К1/1 до рядка 04.2. декларації з податку на прибуток , в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 444 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що позивачем не проведено відповідне коригування в повному обсязі запасів з використання паливно-мастильних матеріалів для легкового автомобіля у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатка К1/1 до декларації на загальну суму 444 грн. у 4 кварталі 2008 року (арк. справи 107). В акті перевірки зазначено, що дане порушення встановлено шляхом дослідження бухгалтерської проводки Дт93 - Кт203. У звязку з цим податковим визначено, що зазначені витрати не відкориговані, як витрати не повязані з господарською діяльністю позивача.

В матеріалах справи міститься Договір оренди авто від 20 вересня 2007 року (арк. справи 218), згідно з яким позивач орендує у ОСОБА_4 автомобіль марки MITSUBISHI SPASE STAR, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Договір укладений строком на три роки і діє до 20 вересня 2010 року. За умовами договору орендар зобовязується за свої кошти забезпечувати автомобіль паливно-мастильними матеріалами, сплачувати всі податки і збори та інші платежі, необхідні в процесі його експлуатації та сплачувати орендодавцю щомісячно по 700 грн.

В матеріалах справи також містяться подорожні листи службового легкового автомобіля за період з липня 2008 року по вересень 2009 року (арк. справи 219 том 1 95 том 2), складені позивачем, які свідчать про використання автомобіля марки MITSUBISHI АН 3272 для службових поїздок.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Аналогічні вимоги містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Так, відповідно до пункту 1.2 цього Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Відповідно до пункту 2.7. Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 року № 74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 року за № 149/2589, встановлений єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності.

Відповідно до пункту 1.3. зазначеної Інструкції, підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів є подорожній лист службового легкового автомобіля, типова форми № 3 якого також затверджена зазначеним наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 року № 74.

Враховуючи наведені норми законодавства та надані суду подорожні листи, суд приходить до висновку, що автомобіль марки MITSUBISHI АН 3272 протягом 4 кварталу 2008 року використовувався позивачем для службових поїздок. Отже, витрати на пальне, використане з метою експлуатації цього автомобіля та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, згідно вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334, відноситься до складу валових витрат нарахованих протягом 4 кварталу 2008 року у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Посилання відповідача на корегування запасів з використанням паливно-мастильних матеріалів не в повному обсязі суд не приймає до уваги, оскільки в акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає коригування запасів не в повному обсязі. Інших документів, підтверджуючих доводи відповідача про коригування запасів не в повному обсязі відповідачем не надані. У звязку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено заниження приросту балансової вартості запасів на суму 444 грн.

Крім того, як встановлено судом, витрати на пальне здійснені з метою експлуатації службового автомобіля та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже, згідно вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334, відноситься до складу валових витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Такі витрати повязані з господарською діяльністю позивача та не підлягають коригування шляхом перерахунку за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334 та відображенню у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Щодо порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, в частині не проведення корегування використаних ТМЦ на поліпшення основних засобів по рахунку 281 «Товари», в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 2 399 грн., суд зазначає наступне.

Як було вже зазначено, згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункти 5.3 - 5.7 вказаного Закону не містять обмеження чи заборони щодо включення витрат до складу валових витрат на поліпшення основних засобів.

Крім того, відповідно до підпункту 8.7.1. пункту 8.7. статті 8 Закону № 334, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11. статті 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як свідчать матеріали справи, актом списання № 3 на по рахунку 281 «Будівельні матеріали» за жовтень 2008року, складений комісією у складі працівників підприємства позивача, затвердженим директором підприємства (арк. справи 128), позивач списав будівельні матеріали на потреби підприємства «Затверджувач к» Сement sc-2000 «UT-R20 40 гр на суму 94 грн. 52 коп. та Клей для плітки стандарт РК-10 (25кг) на суму 2304 грн. 00 коп., всього на суму 2398 грн. 52 коп.

На підставі зазначеного акту складений інший акт списання № 3 матеріалів використаних у виробництві та інші потреби підприємства за жовтень 2008 року на загальну суму 2 398 грн. 52 коп. (арк. справи 127), який є свідченням того, що будівельні матеріали були використані на потреби підприємства. Цей акт також затверджений директором підприємства.

Відповідно до пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Як вбачається з аналізу даної норми, безпосереднім впливом на приріст (убуток) запасів є факт їх отримання (оприбуткування) чи відвантаження.

При веденні податкового обліку приросту (убутку) вартість залишку запасів на кінець звітного періоду порівнюється з вартістю залишку запасів на початок звітного періоду, для чого заповнюється таблиця 1 Додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток.

Відповідно до частин 4, 5 пункту 5.9. статті 5 Закону № 334, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Валові витрати, які виникли в результаті убутку балансової вартості запасів, відображаються у стр. 04.2 Декларації з податку на прибуток.

Суд зазначає, що критерієм включення до складу валових витрат убутку балансової вартості забасів є те, що балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду.

Відповідачем у судовому засіданні не доведено того, що позивачем занижено приріст балансової вартості запасів на суму 2399 грн. 00 коп., оскільки відповідачем не доведено, що балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (тобто є приріст балансової вартості запасів), що є підставою включення приросту балансової вартості запасів на суму 2399 грн. 00 коп. до валових доходів підприємства. Крім того, в акті перевірки взагалі не зазначено коригування яких саме ТМЦ на поліпшення основних засобів по рахунку 281 «Товари» призвело до заниження приросту балансової вартості запасів на суму 2399 грн.

Крім того, акт списання № 3 будівельних матеріалів на загальну суму 2 398 грн. 52 коп. підтверджує їх використаних у господарській діяльності позивача, що не потребує коригування шляхом перерахунку за пунктом 5.9. статті 5 Закону № 334 та відображенню у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001192341/0 від 5 травня 2010 року наведені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З посиланням саме на зазначену норму висновками акту перевірки визначене, що платником податку до податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за тару (контейнери, піддони, мішки), списання яких не підтверджено первинними документами, у звязку з чим завищено податковий кредит за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року на суму 176722 грн. В акті перевірки зазначено, що дане порушення було встановлено при співставленні зворотно-сальдових відомостей по рахункам «Тара і тарні матеріали», 206 «Готова продукція» з первинними документами (акти списання тари, акти випуску готової продукції) (арк. справи 117 - 119).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно довідки Державного комітету статистики України, виданого Управлінням статистики у місті Словянську № 577/03-17-06 (арк. справи 12), позивач займається добуванням крейди. Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, тара для фасування крейди придбавалась позивачем у ТОВ «Металл-сервіс», ТОВ «Торговий дім «Технотон», ТОВ «Торгівельно-комерційна фірма «Інтеркопмлект», ТОВ «Хімагроконтінентгрупп ЛТД», ТОВ «ПАОК», ТОВ «Технотон-плюс».

В матеріалах справи містяться податкові накладні, отримані позивачем, які свідчать про придбання тари у зазначених юридичних осіб (арк. справи 173 217), які підвереджують право позивача на формування податкового кредитиву у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки з посиланням на підпункт 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про те, що відсутність намірів у позивача використовувати тару у власній господарській діяльності позбавляє його права на формування податкового кредиту, оскільки підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит вважається факт отримання ним податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Факт списання товарів, не підтверджений первинними документами, згідно приписів підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону, не є підставою не включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, аналіз норм пунктів 1.4, 1.5, 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4, підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що актом перевірки не доведені порушення податкового законодавства норм підпункту 5.2.1. пункту 5.2., пункут 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1, 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідачем як субєктом владних повноважень, згідно норм частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим позовні вимоги в частині скасування спірних повідомлень-рішень, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, зміст права на судовий захист передбачає ухвалення судового рішення, яким суд поновлює чи в інший спосіб надає захист порушеним правам, свободам чи інтересам особи.

Позивачем в позовні заяві взагалі не обґрунтовано, які саме дії він вважає незаконними та в чому полягають їх правові наслідки, що призвели до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо визнання незаконними висновків працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, який розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Наказ № 327), пунктом 1.3. якого передбачено складання акту перевірки за результатами виїзних позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. Наказу № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, наведеними нормами передбачено право органів державної податкової служби складати акт перевірки за результатами такої перевірки.

Відповідно до розділу 2 Наказу № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Тобто, висновок є складовою частино акта перевірки.

Як вже було зазначено, відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Обовязковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, як правового акта індивідуальної дії є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд зазначає, що сам по собі акт перевірки, як і його висновок, що є складовою часиною акту перевірки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, отже не створює юридичних наслідків для позивача і у звязку з цим не порушує його права, свободи або інтереси.

За таких обстави позовні вимоги про визнання незаконними висновків працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001182341/0 за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225 324 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн. 00 коп.; скасування податкового повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001192341/0 за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 189 253 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 126169 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63084 грн. 00 коп.; визнання незаконними дій та висновків працівників Словянської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року № 0001182341/0 за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій у сумі 225 324 грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 160269 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 65028 грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 травня 2010 року №0001192341/0 за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 189 253 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 126169 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 63084 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 28 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.