Постанова № 11017073, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-19445/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Євстратенко А.В.,

представника відповідача - Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у сумі 4282,09 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД», звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у сумі 4282,09 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем на підставі висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» складено податкове повідомлення рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р., згідно якого йому визначено податкове зобовязання у вигляді штрафу у розмірі 50 % від невчасно сплачених сум податку 30752,18 гривень у сумі 15376,09 гривень.

Позивач із вказаним податковим повідомленням рішенням не погоджується з наступних підстав.

Зазначає, що порушення терміну сплати узгодженого податкового зобовязання по орендній платі за землю з юридичних осіб відбувалося не за всіма платежами, зазначеними у акті перевірки.

Також вказує, що відповідач при зарахуванні його платежів на особовий рахунок, зробив перерозподіл сплачених сум без урахування змісту призначення платежу в платіжних дорученнях.

З урахуванням зазначених обставин, розмір штрафу, який не визнається позивачем складає 4282,00 гривень.

В обґрунтування позову посилається на ст. 19 Конституції України, п.6 ст.7 Закону України «Про національний банк України», п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, ст.ст. 7,8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення відповідно до яких зазначила, що відповідно до податкового розяснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002 № 540, кошти що надійшли на сплату зобовязань з податку збору (обовязкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та застосовується як до самостійно розрахованих платником податків так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Вказує, що податковий борг погашався у порядку календарної черговості в автоматичному режимі.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається на п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби в Україні».

З огляду на вищенаведене просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторн, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, - товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» (Далі за текстом- ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради,- є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 14.04.2004 року, з 22.04.2004 року знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, як платник податків (а.с.14).

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька (Далі за текстом ДПІ у Ленінському районі м. Донецька),- є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД», знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, як платник податків.

06 липня 2010 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю юридичних осіб ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД».

За наслідками проведеної перевірки 06 липня 2010 року було складено акт № 3161/15-3/32902796 (а.с.8-9) (Далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення ст. 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535 «Про плату за землю» зі змінами та доповненнями, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно сплачено орендну плату за землю з юридичних осіб:

За звітний період - листопад 2009 року, згідно розрахунку (Декларація № 877 від 23.01.2009) на суму 8564,18 гривень, граничним терміном сплати якого є 30.12.2009р., платіжним дорученням від 22.06.2010 № 131 сплачено суму 8564,18 гривень, затримка склала 174 дні;

за звітний період - листопад 2009 року, розрахунок (Декларація № 877 від 23.01.2009) на суму 7805,64 гривень, граничним терміном сплати якого є 30.12.2009р., платіжним дорученням від 25.06.2010 № 136 сплачено суму 7805,64 гривень, затримка склала 177 днів;

за звітний період грудень 2009 року, розрахунком (Декларація № 877 від 23.01.2009) на суму 14382,36 гривень, граничним терміном сплати якого є 01.02.2010р., платіжним дорученням від 25.06.2010 № 136 сплачено суму 14382,36 гривень, затримка склала 144 дня.

На підставі акту перевірки, 22 липня 2010 року складено податкове повідомлення - рішення № 0002821543 (а.с.10) (Далі за текстом - спірне податкове повідомлення рішення).

Згідно спірного податкового повідомлення рішення позивачу визначено податкове зобовязання з орендної плати з юридичних осіб, у вигляді штрафу на суму 15376,09 гривень.

Спірне податкове повідомлення рішення отримано уповноваженою особою ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» 26.07.2010 року та у адміністративному порядку не оскаржувалось.

02.08.2010 року ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, за якою розглядається дана справа.

Позивач частково не погоджується із сумою штрафу на суму 4282,00 гривень.

Позивачем, станом на момент розгляду справи, сума податкового зобовязання в частині, що оскаржуються до бюджету не сплачена.

Як вбачається із матеріалів справи позивач 23.01.2009 року надав до ДПІ Ленінському районі м. Донецька податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно вказаного розрахунку нараховано орендної плати за 2009 рік 203665,60 гривень, з розбивкою на 12 місяців, січня по грудень 2009 року щомісячно по 16 972,13 гривень.

Платіжним дорученням № 136 від 25.06.2010 року ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» перерахувало на користь місцевого бюджету Ленінської районної у м. Донецьку Ради грошові кошти на суму 24 000,0 гривень, при цьому у графі призначення платежу зазначило: «Сплата оренди землі згідно ухвали адмін. суду про розстрочення від 31.05.2010 року, строк сплати 01.06.2011 р. без ПДВ» (а.с.11).

Платіжним дорученням № 131 від 22.06.2010 року ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» перерахувало на користь місцевого бюджету Ленінської районної у м. Донецьку Ради грошові кошти на суму 9235,87 гривень, при цьому у графі призначення платежу зазначило: «Сплата оренди землі за травень 2010 року, строк сплати 30.06.2010 р. без ПДВ» (а.с.12).

Як вбачається із висновку акту перевірки відповідач, грошові кошти перераховані позивачем платіжним дорученням № 136 від 25.06.2010 року частково, на суму 14382,36 гривень, перерозподілив на погашення узгодженого податкового зобовязання згідно декларації № 877 від 23.01.2009р., а грошові кошти перераховані платіжним дорученням № 131 від 22.06.2010 року частково, на суму 8564,18 гривень, перерозподілив на погашення узгодженого податкового зобовязання згідно декларації № 877 від 23.01.2009р. (а.с.9).

Суд не приймає позицію відповідача викладену в запереченнях з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, платіжним дорученням № 131 від 22.06.2010 року та № 136 від 25.06.2010 ТОВ «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» сплатило податкові зобовязання без порушення терміну сплати.

Разом з тим, відповідно до поданої позовної заяви позивач частково оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу саме у розмірі 4282,09 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог саме у тій редакції, яка викладена у адміністративному позові.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Однак, вихід за межі позовних вимог, це право а не обовязок суду, тому, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про їх задоволення.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у сумі 4282,09 гривень,- підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЛИВ ЗАВОД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у сумі 4282,09 гривень, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 002821543/0 від 22.07.2010р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у сумі 4 282,09 гривень (чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні девять копійок).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 серпня 2010 року.

Повний текст постанови складений 30 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.