Постанова № 11016741, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.06.10Справа №2а-2638/10/11/0170 о 12 годині 17 хвилин Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю

представника позивача Бєляєва А.С., довіреність №011107/аккат/2010-в від 01.03.2010р.,

представника відповідача Коновалової П.С., довіреність №20/10-0 від 03.03.2010р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. СімферополіАР Крим

про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом (з урахуванням зміни позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання дій щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000334102 від 04.02.2010р. протиправними та його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не мав законних підстав проводити планову перевірку позивача та допустив порушення встановленого діючим законодавством порядку проведення перевірок. За наслідками проведеної перевірки, відповідач дійшов до необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.28-29), просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що рішення було прийнято ним на підставі встановленого порушення з боку позивача вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства України з додержанням встановленого законом порядку, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

28.12.2009 року інспекторами податкової служби Кушнерьовим А.М. та Кошевим О.М. згідно плану - графіку субєктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009р. (а.с.49), на підставі направлень на проведення перевірки №996/23-3 від 28.12.2009 року, №1012/23-3 від 28.12.2009 року (а.с.30, зворотній бік а.с.30), проведено планову перевірку господарської одиниці автостанції м. Бахчисарай, розташованої за адресою: м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 45, що належить Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», за результатами якої складено акт № 059363 (реєстраційний №0003/01/30/41/03120667) (а.с.32-33).

Актом перевірки встановлено проведення розрахункових операцій на не зареєстрованому у встановленому порядку реєстраторі розрахункових операцій (РРО зареєстровано у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, а платник у СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. СімферополіАР Крим).

На підставі викладеного, під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО).

Як вбачається із матеріалів справи, акт перевірки складено у присутності начальника автостанції Приймака Б.А.

Від підписання акту та отримання його копії начальник автостанції Приймак Б.А. відмовився, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №34/23-3/03120667 від 29.12.2009р. (а.с.31)..

На підставі акту перевірки від 28.12.2009р., відповідачем 04.02.2010 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000334102 (а.с.8), згідно якого до позивача за порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п.2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340грн. (17 грн. х 20).

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ(далі Закон).

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Посилання позивача на порушення відповідачем при здійсненні перевірки вимог ст.11-1 Закону №509, щодо повідомлення позивача про початок проведення планової перевірки за десять днів до її початку, як на одну з підстав своїх позовних вимог є необґрунтованим з наступних підстав.

Порядок та підстави проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Частиною 7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Таким чином, перевірка позивача, що відбулася 28.12.2009р. у розумінні Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є позаплановою, а відтак посилання представника позивача на порушення відповідачем ч.4 ст.11-1 Закону є необґрунтованим.

Окрім того, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачає порядок проведення позапланових перевірок субєктів господарювання щодо дотримання останніми вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, повязаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Ані зазначеним Законом ані Методичними рекомендаціями не передбачено обовязкове попередження субєкта господарювання за 10 днів до початку проведення планової перевірки вимог законодавства щодо застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Окрім того, суд не може прийняти доводи позивача про порушення під час проведення перевірки вимог ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і з тих підстав, що зазначеною нормою визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як метою перевірки позивача, що відбулася 28.12.2009р., є перевірка дотримання останнім законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, касових операцій. Фінансові санкції, що застосовуються за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податком або збором.

Оскільки перевірка була проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку що містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки суд вважає, що відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

Відповідно до ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Порядок реєстрації реєстраторів розрахункових операцій встановлено розділом 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614.

Відповідно до положень п. 2.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта господарювання, а якщо суб'єкт господарювання обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. У разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних РРО. Реєстрація та взяття на облік здійснюються безоплатно, реєстрація - не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання суб'єкта господарювання усіх необхідних документів.

З аналізу положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614 вбачається, що встановлення законодавцем обовязку застосування зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій направлено на запобігання та недопущення вчинення з боку субєктів господарювання дій, направлених на порушення податкового законодавства та ухилення від сплати податків.

Також така реєстрація має на меті забезпечення виконання контрольної функцій податковими органами у сфері використання субєктами господарювання РРО.

Закон забороняє використовувати субєктам господарювання реєстраторів розрахункових операцій не зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з довідкою №1229-0 від 16.11.2009р., позивач був взятий на облік платника податків в ДПІ м. Сімферополя з 28.12.1994р. за №60562, на дату видачі довідки перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі СДПІ ВПП) (зворотній бік а.с.22).

Матеріали справи свідчать про те, що на час проведення відповідачем перевірки автостанції м. Бахчисарай, що належить позивачу, останнім здійснювалася діяльність з реалізації проїзних документів (білетів) через реєстратор розрахункових операцій: “Марія 301 МТМ” фіскальний №0109010761, який не був зареєстрований у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

З положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614 вбачається, що ці акти не встановлюють порядку перереєстрації реєстратора розрахункових операцій при переведенні субєкта господарювання з обліку одного податкового органу до іншого, в тому числі у порядку реорганізації, а також норми вказаних актів не встановлюють будь якого строку, протягом якого субєкт господарювання повинен вчинити дії щодо перереєстрації РРО.

Як свідчать матеріали справи, РРО, який використовувався позивачем, на час перевірки, був зареєстрований у ДПІ у м. Сімферополі, про що свідчить довідка про реєстрацію книги розрахункових операцій, Акт перевірки та ця обставина не заперечується відповідачем (а.с.53).

Такий факт свідчить про те, що РРО позивача був зареєстрований у встановленому порядку до створення відповідача та переведення позивача на його облік, що відповідачем не заперечується.

Вказане свідчить про використання позивачем РРО, які вже знаходяться на обліку та контролі ДПІ до створення відповідача, а отже про відсутність з його боку порушень діючого законодавства та правомірність використання таких РРО.

Також слід зазначити, що вказаний РРО був на момент перевірки на обліку в органі ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим відповідно до положень п. 2.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), тобто за місцем використання, що свідчить про відсутність безконтрольного їх використання позивачем, в звязку з припиненням ДПІ у м. Сімферополі.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем здійснювалося тривале листування щодо реєстрацій РРО позивача у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, але консенсусу досягнуто не було (а.с.24-27).

При цьому, у своїх листах відповідач, як контролюючий орган будучи повідомлений про відсутність реєстрації РРО позивача в СДПІ ВПП, зазначає про необхідність проведення такої реєстрацій, але не визначає строк, протягом якого необхідно вчинити такі дії, а також не вказує про негативні наслідки для позивача у звязку з не проведенням таких дій.

Враховуючи те, що реєстратори розрахункових операцій позивача вже проходили реєстрацію, а діючим законодавством не встановлено порядку та строків перереєстрації РРО у випадку реорганізації податкового органу, приймаючи до уваги те, що припинення податкового органу, відповідно до положень вказаних норм, не може бути підставою скасування реєстрації РРО, враховуючи знаходження РРО позивача на обліку в органі ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, суд, дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також про те, що таке рішення прийняте нерозсудливо, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про визнання дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення протиправними слід відмовити, оскільки саме до повноважень відповідача п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» віднесено право прийняття відповідних рішень. Оскільки перевірка була проведена правомірно, відповідач за наслідками перевірки, як субєкт владних повноважень, зобовязаний прийняти відповідне рішення. Суд окремо надає оцінку діям та рішенню, оскільки це є різні правові явища. Дії це активні поведінка, а рішення акт індивідуальної дії субєкта владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем без дотримання розумного балансу, упереджено, без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати рішення відповідача, без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000334102 від 04.02.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 11.06.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000334102 від 04.02.2010р.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»3,4 судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.