Рішення № 11016714, 04.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/23204.08.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «НВМ»

Про           стягнення 41 374, 99 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Войтов Є. О. –по дов. №849 від 14.06.2010р.

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВМ»41 374, 99 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. порушено провадження у справі №36/232, розгляд справи призначено на 04.08.2010 року.

В судовому засіданні 04.08.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви просить стягнути з відповідача 41481,32 грн., із яких заборгованість по орендній платі 38674,13 грн., заборгованість по експлуатаційним витратам 172,80 грн. та заборгованість по сплаті земельного податку в 1358,54 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів оренди №46 від 25.11.2008 року та 45 від 07.04.2010р. не сплатив позивачу орендну плату, експлуатаційні витрати та плату за землю за період з лютого 2010року по липень 2010року у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 38 674,13грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 04.08.2010 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення. Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 26.07.2010р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

25.11.2008р. між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВМ»(далі відповідач) було укладено договір №46 оренди нежитлового приміщення.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.2 Договору позивач на підставі розпорядження голови Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації №1646 від 11.11.2008р., ордеру №617 від 25.11.2008р. передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Кулібіна, 3, загальною площею 96,0 кв.м., для сауни.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір діє з 25.11.2008р. до 24.11.2009р.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок , затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006р. і складає 6432, 25 грн. Податок на додану вартість сплачується відповідачем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до додатку №1 від 25.11.2008р. до договору №46 від 25.11.2008р. всього до сплати за перший місяць оренди підлягає сплаті орендна плата з урахуванням ПДВ в розмірі 7718,70 грн.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.6 договору відповідача крім орендної плати відшкодовує позивачу амортизаційні відрахування за орендоване майно та плату за землю.

Відповідно до додатку №2 від 25.11.2008р. до договору №46 від 25.11.2008р. сторони погодили розмір відшкодування плати за землю з урахуванням ПДВ в розмірі 204,17 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря щодо внесення в повному обсязі орендної плати та відшкодуванню плати заземлю по Договору №46 від 15.11.2009р. у період з лютого 2010 по 07 квітня 2010р. внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 16207, 10 грн. та відшкодуванню плати за землю в розмірі 470,4 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з лютого 2010р. по 07.04.2010р., що становить 16 307,10грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати по договору №46 від 25.11.2008р. у розмірі 16 307,10 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню плати за землю в розмірі 576,63 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору №46 від 25.11.2008р. сторонами не передбачені строки сплати даних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони при підписанні договору №46 від 25.11.2008р. не обумовили строки оплати відшкодування плати за землю, а відповідач не направляв на адресу відповідача вимоги про сплату відшкодування плати за землю, суд вважає позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі за прострочку платежу орендної плати в розмірі 900,58 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

У зв’язку з вищезазначеним позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 900,58 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

При розгляді справи судом встановлено, що 07.04.2010р. між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення №45.

Відповідно до п. 1.2 Договору позивач на підставі розпорядження голови Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації №45 від 21.01.2010р., ордеру №68 від 30.03.2010р. передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул.. Кулібіна, 3, загальною площею 96,0 кв.м., для сауни.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір діє з 07.04.2010р. до 06.04.2011р.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок , затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006р. і складає 4932,26, 25 грн. Податок на додану вартість сплачується відповідачем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до додатку №1 від 07.04.2010р. до договору №45 від 07.04.2010р. всього до сплати за перший місяць оренди підлягає сплаті орендна плата з урахуванням ПДВ в розмірі 5918,71 грн.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.6 договору відповідача крім орендної плати відшкодовує позивачу амортизаційні відрахування за орендоване майно та плату за землю, експлуатаційні витрати.

Відповідно до додатку №2 від 07.04.2010р. до договору №45 від 07.04.2010р. сторони погодили розмір відшкодування плати за землю з урахуванням ПДВ в розмірі 249, 08грн. та експлуатаційні витрати в розмірі 69,12 грн.

Відповідно до наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку заборгованості по орендній платі, відповідач в порушення умов договору та не сплатив позивачу орендну плату з урахуванням ПДВ за період з 07.04.2010р. по липень 2010 року включно в сумі 22367,03 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 22367,03 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню плати за землю та експлуатаційним витратам в розмірі 954, 61 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору №45 від 07.04.2010р. сторонами не передбачені строки сплати даних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони при підписанні договору №45 від 07.04.2010р. не обумовили строки оплати відшкодування плати за землю, а відповідач не направляв на адресу відповідача вимоги про сплату відшкодування плати за землю, суд вважає позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі за прострочку платежу орендної плати в розмірі 375,27 грн.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

У зв’язку з вищезазначеним позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку платежів по орендній платі в сумі 375,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВМ»(м. Київ,

вул.. Кулібіна, 3, код ЄДРПОУ 30971868) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(м. Київ, вул.Симиренко,17, код ЄДРПОУ 36037999) 38674 грн. 13 коп. заборгованості по орендній платі, 1275,85 грн. пені за простросчку платежу, 399 грн. 50 коп. державного мита та 226 грн. 56 коп. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складений 06.08.2010р.