Рішення № 11016706, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/13725.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Восколович Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс», м.Київ,

до Відповідача: Приватного підприємства «Стиль Офіс», м.Київ

про: стягнення 38 061,82 грн.

за участю:

представника Позивача –Чаплян С.Є. (за довіреністю №б/н від 20.07.2010р.);

представника Відповідача – не з’явились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Стиль Офіс», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 11.06.2010р. про відступлення права вимоги (цесії) у розмірі 38 061,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №211/1 від 05.01.2009р., щодо оплати за поставлений товар за договором.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.06.2010р., Договір № 211/1 від 05.01.2009р., Видаткову накладну № Цен-000781 від 21.07.2009р. на суму 99893,45 грн., Видаткову накладну № Цен –000782 від 21.07.2009р. на суму 100463,58 грн., Довіреність ЯПИ № 095395 від 20 липня 2009р., Лист-вимогу про погашення заборгованості у розмірі 38061,82 грн. з доказами направлення її Відповідачу (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек), Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №202421, оригінал Витягу з ЄДРПОУ станом на 21.07.2010р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання 25.08.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача станом на 21.07.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою, визначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданого Позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2010р. між Відповідачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрум Трейдінг Україна» (Постачальник) було укладено договір №211/1 (далі за текстом-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та відповідно до Замовлень Покупця передати у власність Покупця товар народного споживання: канцелярські товари (далі - товар), а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар та сплатити його договірну вартість, згідно п.1.8 Договору.

Згідно п.1.2. Договору купівля кожної окремої партії товару оформлюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення оформлюється видатковою накладною, де вказується найменування, асортимент, кількість товару, його ціна, ПДВ та загальна вартість товару.

Товар постачається в асортименті та у строки узгоджені Сторонами. (п1.4 Договору).

Після підписання представниками Сторін видаткових накладних про приймання товару, вказані видаткові накладні є невід’ємною частиною Договору і свідчить про факт передачі товару, що переходить у власність Покупця. (п.1.7. Договору).

Відповідно до п 1.8 Договору оплата кожної окремої партії товару здійснюється згідно п.п. ____ (вписати підпункт підстави оплати):

1.8.1. з відстрочкою платежу терміном в 7 (сім) днів з моменту отримання товару;

1.8.2. оплата здійснюється на умовах передоплати 100% вартості товару;

1.8.3. оплата здійснюється за фактично придбаний товар, але не пізніше 2 (другого) дня з моменту отримання товару;

1.8.4. оплата здійснюється на умовах передоплати 50% вартості товару, та з відстрочкою платежу на залишок терміном в 7 (сім) робочих днів з моменту отримання товару.

Всі розрахунки по Договору здійснюються виключно у національній валюті України шляхом перерахування коштів за придбаний товар на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець повинен у повному обсязі розрахуватись за поставлений Постачальником товар. (розділ 1 Договору).

Розділом 4 Договору сторони встановили відповідальність за порушення Договору, а саме:

- п.4.1 Договору передбачає, що невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України.

- п.4.2.Договору встановлює, що за несвоєчасну оплату фактично отриманого товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, що діяла в період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п 7.1.Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009р. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

На виконання умов договору №211/1 від 05 січня 2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум Трейдінг Україна»поставило Відповідачу товар, на суму 203021,33 грн., що підтверджується видатковими накладними, які додані до матеріалів справи. Відповідачем було повернуто товар на загальну суму 164959,51 грн.

Відповідачем не було здійснено оплат за поставлений товар, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38061,82 грн.

11 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрум Трейдінг Україна»(Цедент) та Позивачем (Цесіонарій) був укладений договір № б/н про відступлення права вимоги (цесії) (далі за текстом Договір цесії).

Згідно п.1.1 Договору цесії Цедент уступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором №211/1 від 05 січня 2009р., який укладено між Цедентом і Приватним підприємством «Стиль офіс», ідентифікаційний код 31026359 (далі - Боржник).

За Договором цесії до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника оплату на свою користь грошових коштів за товари, поставлені Боржнику у відповідності до видаткової накладної № Цен-000781 від 21.07.2009р.; видаткової накладної № Цен-000782 від 21.07.2009р.; видаткової накладної № Цен- 000790 від 01.09.2009р. Всього Цедент відступає Цесіонарію грошові вимоги (заборгованість за поставлений товар) на загальну суму 38061,82 грн. (п.2 Договору цесії).

Відповідно до п.3 Договору цесії зазначене у п. 2 Договору право вимоги переходить від Цедента до Цесіонарія на умовах, що існували на момент укладення цього Договору.

Моментом переходу права вимоги за Контрактом від Цедента до Цесіонарія є момент набрання чинності цим Договору. (п.4 Договору цесії).

Договір цесії, згідно до п.8 Договору вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Сторони підтверджують, що ними досягнуто згоди з усіх істотних умов Дговору.

07 липня 2010 року на адресу Відповідача був направлений лист, у якому Позивач довів до відома Відповідача, що згідно договору відступлення права вимоги заборгованість у розмірі 38 061,82 грн. належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс». Позивач вимагав погасити заборгованість у строк 7 (семи) календарних днів з моменту одержання листа-вимоги, надав копію Договору про відступлення права вимоги (цесії) Позивачу. Вказане підтверджено описом валення у цінний лист та фіскальним чеком від 07.07.2010р. Проте Відповідач не здійснив сплату боргу.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки товару.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 211/1 від 05 січня 2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов договору №211/1 від 05 січня 2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум Трейдінг Україна»поставило Відповідачу товар, що підтверджується 203021,33 грн., що підтверджується видатковими накладними, які додані до матеріалів справи. Згодом Відповідачем було повернуто товар на загальну суму 164959,51 грн.

Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати поставленої продукції у повному обсязі. Судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 38 061,82грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену у січні 2009р. продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 38061,82 грн.

Відповідно з п.1. ч.1. ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо зміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

11 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрум Трейдінг Україна»(Цедент) та Позивачем (Цесіонарій) був укладений договір № б/н про відступлення права вимоги (цесії) (далі за текстом Договір цесії).

Згідно п.1.1 Договору цесії Цедент уступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором №211/1 від 05 січня 2009р., який укладено між Цедентом і Приватним підприємством «Стиль офіс», ідентифікаційний код 31026359 (далі - Боржник).

За Договором цесії до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника оплату на свою користь грошових коштів за товари, поставлені Боржнику у відповідності до видаткової накладної № Цен-000781 від 21.07.2009р.; видаткової накладної № Цен-000782 від 21.07.2009р.; видаткової накладної № Цен- 000790 від 01.09.2009р. Всього Цедент відступає Цесіонарію грошові вимоги (заборгованість за поставлений товар) на загальну суму 38061,82 грн. (п.2 Договору цесії).

Відповідно до п.3 Договору цесії зазначене у п. 2 Договору право вимоги переходить від Цедента до Цесіонарія на умовах, що існували на момент укладення цього Договору.

Моментом переходу права вимоги за Контрактом від Цедента до Цесіонарія є момент набрання чинності цим Договору. (п.4 Договору цесії).

Договір цесії, згідно до п.8 Договору вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Сторони підтверджують, що ними досягнуто згоди з усіх істотних умов Дговору.

07 липня 2010 року на адресу Відповідача був направлений лист, у якому Позивач довів до відома Відповідача, що згідно договору відступлення права вимоги заборгованість у розмірі 38 061,82 грн. належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс». Позивач вимагав погасити заборгованість у строк 7 (семи) календарних днів з моменту одержання листа-вимоги, надав копію Договору про відступлення права вимоги (цесії) Позивачу. Вказане підтверджено описом валення у цінний лист та фіскальним чеком від 07.07.2010р. Проте Відповідач не здійснив сплату боргу.

Відтак, судом встановлено, що в результаті укладання Договору про відступлення права вимоги (цесії), була здійснена заміна кредитора у зобов’язанні.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену у січні 2009р. продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 38061,82 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс», м.Київ (ідентифікаційний код 35691417) до Приватного підприємства «Стиль Офіс»(ідентифікаційний код 31026359) про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.06.2010р. у розмірі 38 061,82 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стиль Офіс»(ідентифікаційний код 31026359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс»(ідентифікаційний код 35691417) заборгованість у розмірі 38 061,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Стиль Офіс»(ідентифікаційний код 31026359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інтра Лекс»(ідентифікаційний код 35691417) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 380,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева